Ухвала суду № 70080068, 07.11.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини, -

в с т а н о в и л а :

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини.

У вересні 2017 року ОСОБА_6 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування необхідності забезпечення позову, зазначав, що він та ОСОБА_7 є батьками - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БК № 569710.

Дитина проживає разом із матір’ю ОСОБА_7 за адресою: м. Черкаси, вул. Сонячна, буд. 7. Вказує, що він постійно приймає участь у вихованні дитини, забезпечує дитину матеріально та майже кожного тижня намагається приїжджати в м. Черкаси, щоб провести день-два з дитиною.

26 березня 2016 року позивачем була надана нотаріально засвідчена заява щодо не заперечення на відкриття візи та виготовлення інших, необхідних для перетину кордону, документів малолітньої дочки - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також на неодноразовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Єгипет та інших країн Шенгенської угоди з метою супроводження матері (ОСОБА_7В.) під час бізнес-поїздок у період з 26 березня 2016 року по 26 березня 2019 року включно у супроводі її матері - ОСОБА_7

Після цього у нього з’явилися перешкоди у спілкуванні з дитиною, а на травневі свята 2017 року дитину вивезли за кордон без його згоди та без повідомлення його як батька про таку заплановану туристичну поїздку матір’ю дитини. Зазначений виїзд за межі України не був пов’язаний із бізнес-поїздками відповідачки, хоча заява від 26 березня 2016 року передбачала виключно такі поїздки.

03 травня 2017 року ОСОБА_6 написав заяву, яку нотаріально засвідчив, про відкликання раніше наданої заяви від 26 березня 2016 року про надання згоди на неодноразовий виїзд за кордон малолітньої дочки ОСОБА_8. В зв’язку з чим, 16 травня 2017 року письмово повідомив Адміністрацію Державної прикордонної служби України про свою відмову від раніше наданої згоди на виїзд доньки за кордон.

22 травня 2017 року Адміністрація Державної прикордонної служби України листом № 23/Г-5962 повідомила, що письмове повідомлення Адміністрації Державної прикордонної служби України чи підрозділів охорони державного кордону не є «інформацією про заборону в перетинанні кордону» будь-якій особі, в тому числі малолітній. Тобто, під час перевірки законних підстав для перетинання державного кордону, в тому числі й нотаріально посвідчених згод на виїзд неповнолітніх громадян України, проводиться тільки перевірка дійсності документа, наявність у ньому необхідних підписів, печаток, елементів захисту від підробок, тощо.

Вказує, що оскільки, ОСОБА_7 по теперішній час не повернула надану їй нотаріально засвідчену згоду на виїзд дитини за кордон без супроводу батька від 26 березня 2016 року, то на думку позивача є загроза порушення його прав, як батька дитини, в майбутньому, шляхом вивезення дитини за кордон на тривалий час або на постійне місце проживання, що взагалі унеможливить виконання батьківських обов’язків по відношенню до дитини та реалізацію батьківських прав на участь у вихованні дитини.

Крім того, зазначає, що надання дозволу на відкриття візи і виїзд за кордон та виготовлення інших, необхідних для перетину кордону, документів на ім’я малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також на неодноразовий виїзд за кордон до Республіки Польща, Турецької Республіки, Республіки Єгипет та інших країн Шенгенської угоди у супроводі її матері протягом трьох років суперечить нормам пп. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57.

З огляду на існування перешкод у спілкуванні із дитиною та наявність у ОСОБА_7 оригіналу нотаріально посвідченої заяви на тимчасовий виїзд за кордон від 26 березня 2016 року, вона може бути неодноразово використана при бажанні виїхати за межі України попри відкликання цієї заяви 03 травня 2017 року. Відтак він змушений багаторазово звертатися до Державної прикордонної служби України з метою отримання інформації про перебування доньки, ОСОБА_8 на території України. Дані обставини створюють додаткові переживання та дискомфорт, порушують нормальний хід речей та вносять корективи в робочий графік. За таких обставин позивач вважав, що існує реальна загроза виконання в майбутньому можливого рішення суду, або ж суттєвого ускладнення його виконання, оскільки маючи на руках оригінал нотаріально засвідченої згоди на виїзд дитини за кордон без супроводу батька від 26 березня 2016 року ОСОБА_7 має можливість безперешкодно вивезти дитину за кордон на тривалий час або на постійне місце проживання, що взагалі унеможливить виконання ОСОБА_6 своїх батьківських обов’язків по відношенню до дитини та реалізацію батьківських прав на участь у вихованні дитини.

Просив, вжити заходи забезпечення позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої дочки – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, без нотаріально посвідченої згоди батька – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою вжити заходи забезпечення позову про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої дочки – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, на підставі нотаріально посвідченої згоди батька – ОСОБА_6 від 26 березня 2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 зареєстрованої в реєстрі під № 800 (бланк НАІ 161076).

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції посилався на те, що відносно ОСОБА_8 відсутні передбачені ч.1 ст.6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в’їзд в Україну громадян України» підстави для тимчасового обмеження права на виїзд з України. З даним висновком погоджується й колегія суддів.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до статті 152 ЦПК України позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В п.4 даної постанови роз'яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_6 в забезпеченні позову шляхом тимчасової заборони виїзду за межі України неповнолітньої дочки – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, без нотаріально посвідченої згоди батька – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, прийшов до вмотивованого та обґрунтованого висновку, оскільки виїзд з України неповнолітньої ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі матері без нотаріально посвідченої згоди батька заборонений законодавством України, а отже не потребує ухвалення судового рішення з цього приводу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 вересня 2017 року справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку та способів участі батька у вихованні дитини - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :