Постанова № 70078981, 08.11.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/6022/17

Провадження № 2-а/644/231/17

08.11.2017

ПОСТАНОВА

іменем України

08 листопада 2017 суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Шевченко С.В., розглянувши в порядку скороченого провадження у приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 подала в суд позов до Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просила:визнати протиправними дії Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо обмеження розміру щомісячного довічного утримання 10740 грн. за період з 01-04 січня 2017 року; визнати протиправними дії Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо відмови їй в здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідок апеляційного суду Харківської області №03-55/183 від 21.08.2017 року (за серпень 2015 року, виходячи з заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді 22553,30 грн.); та №03-55/184 від 21.08.2017 року (з 01 вересня 2015 року по травень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 25515,97 грн.); №03-55/197 від 31.08.2017 року (з травня 2016 року по грудень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 226849,17 грн.); №03-55/82 від 21.03.2017 року (з 01 грудня 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 29626,67 грн.) без обмеження граничного розміру; зобовязати Індустріальне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити їй перерахунок та виплатущомісячного грошового утримання в розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання з 06.08.2015 року, виходячи з довідок Апеляційного суду Харківської області №03-55/183 від 21.08.2017 року (за серпень 2015 року, виходячи з заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді 22553,30 грн.); та №03-55/184 від 21.08.2017 року (з 01 вересня 2015 року по травень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 25515,97 грн.); №03-55/197 від 31.08.2017 року (з травня 2016 року по грудень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 226849,17 грн.); №03-55/82 від 21.03.2017 року (з 01 грудня 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 29626,67 грн.) без обмеження граничного розміру, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум; стягнути з відповідача на її користь витрати на сплату судового збору у розмірі 640 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що вона є суддею апеляційного суду Харківської області у відставці на підставі Постанови Верховної ОСОБА_2 України №636-VIII від 16.07.2015 року. Перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує щомісячне грошове утримання судді, у розмірі 84% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. 19.12.2016 року вона звернулася до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання, жодної відповіді отримано не було, але у січні, лютому та березні 2017 року їй було зроблено перерахунок довічного утримання з отриманням на руки у грудні 2016 року -19350, 93 грн. (без перерахунку); у січні 2017 року -19688,28 грн.; у лютому 2017 року-21917,17 грн., з березня місяця по вересень 2017 року вона отримує щомісячно 21473,44 грн. 28.03.2017 року, 22.08.2017 року і 04.09.2017 року позивач звернулася до Управління ПФУ в Індустріальному районі м.Харкова із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з 05.08.2015 року виходячи з розміру заробітної плати 22553, 30 грн., з 01.09.2015 року -25519,97 грн., з 01.05.2016 року -26849,97 грн., з 01.12.2016 року - 29626,67 грн. Листом від 01.06.2017 року відповідачем було повідомлено про прийняття рішення від 18.04.2017 року про відмову у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Хоча позивач зазначає, що в наданих довідках апеляційного суду Харківської області мова йшла про матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні судді щорічної відпустки. З рішенням відповідача позивач не згодна. 21.09.2017 року позивачем було отримані рішення відповідачів від 13.09.2017 року №200 та №201, якими відмовлено у перерахунку грошового утримання за заявами від 22.08.2017 року та від 04.09.2017 року. Дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку щомісячного грошового утримання позивач вважає неправомірними.

У відповідності до пункту 2частини 1статті 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач, Індустріальне обєднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, подало суду письмові заперечення, в яких зазначило, що рішення про відмову позивачеві в перерахунку щомісячного грошового утримання після розгляду її заяв на підставі довідок апеляційного суду Харківської області було прийнято на підставі діючого законодавства, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення, та просило суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є суддею апеляційного суду Харківської області у відставці на підставі Постанови Верховної ОСОБА_2 України №636-VIII від 16.07.2015 року. Перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує щомісячне грошове утримання судді у розмірі 84% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

19.12.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання, жодної відповіді отримано не було, але у січні, лютому та березні 2017 року їй було зроблено перерахунок довічного утримання з отриманням на руки у грудні 2016 року -19350, 93 грн. (без перерахунку); у січні 2017 року -19688,28 грн.; у лютому 2017 року-21917,17 грн., з березня місяця по вересень 2017 року вона отримує щомісячно 21473,44 грн.

28.03.2017 року, 22.08.2017 року, 04.09.2017 року позивач звернулася до Управління ПФУ в Індустріальному районі м.Харкова із заявою про перерахунок раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання з 05.08.2015 року виходячи з розміру заробітної плати 22553, 30 грн., з 01.09.2015 року -25519,97 грн., з 01.05.2016 року -26849,97 грн., з 01.12.2016 року- 29626,67 грн.

Листом від 01.06.2017 року відповідачем було повідомлено про прийняття рішення від 18.04.2017 року про відмову у перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

21.09.2017 року позивачем було отримані рішення відповідачів від 13.09.2017 року №200 та №201, якими відмовлено у перерахунку грошового утримання за заявами від 22.08.2017 року та від 04.09.2017 року.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституціютазаконами України.

Відповідност. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першоюстатті 126 Конституції Українивизначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуютьсяКонституцієюі законами України.

Забезпечення суддів та статус суддів у відставці визначеноЗаконом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»(далі - Закон № 2453-VI). Так, відповідно до пункту 8 частини четвертоїстатті 47 зазначеного Законунезалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначенихКонституцією Українигарантій незалежності судді (частина шостастатті 47 цього Закону).

01 січня 2012 року введено в діюстаттю 129 Закону № 2453-VІ, якою по-новому врегульовані питання, повязані із суддівською винагородою, та запроваджено поетапне збільшення посадових окладів суддів.

Частиною першоюстатті 129 Закону № 2453-VІвизначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом,Законом України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України»та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Розділом Х Закону № 2453-VІвизначено статус судді у відставці. Зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбаченихстаттею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу»або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання (частина першастатті 138 Закону № 2453-VІ).

Відповідно до частини третьоїстатті 138 Закону № 2453-VІщомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

З 01 жовтня 2011 року набрали чинності зміни до вищезазначеної статті, внесеніЗаконом № 3668-VІ, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

Частиною пятою цієї ж статті визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Проте,Конституційний Суд України Рішенням від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013частину третю та перше, друге, третє речення частини пятоїстатті 138 Закону № 2453-VIу редакціїЗакону № 3668-VIвизнав такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними).

Тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення відновили дію частини третя та перше, друге, третє речення частини пятоїстатті 138 Закону № 2453-VIв редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом № 3668-VI.

У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, щоЗаконом № 3668-VIзмінено визначений Законом № 2453-VIпорядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VIзвузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання і його максимальний розмір, та скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, чим знизив і досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене Рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначеніКонституцієюта законами України гарантії незалежності суддів є невідємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченогозакономвіку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обовязки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обовязкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у звязку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Таким чином, з моменту ухваленняРішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013підлягає застосуванню частина третястатті 138 Закону № 2453-VIв редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Отже, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді розрахунковою складовою є розмір грошового утримання судді, що дорівнює розміру його суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, при збільшенні розміру суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді перерахунку підлягає розмір щомісячного довічного утримання судді, для приведення його у відповідність з вимогами ч. 3ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу має бути проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 % заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження довічного грошового утримання позивача максимальним розміром.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання є протиправними.

Відповідно дост. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.6-14,86,94,159,161,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, про визнання дій протиправними щодо перерахунку пенсії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо обмеження позивачу розміру щомісячного довічного утримання 10740 грн. за період з 01-04 січня 2017 року.

Визнати протиправними дії Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні перерахунку щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідок апеляційного суду Харківської області №03-55/183 від 21.08.2017 року (за серпень 2015 року, виходячи з заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді 22553,30 грн.); та №03-55/184 від 21.08.2017 року (з 01 вересня 2015 року по травень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 25515,97 грн.); №03-55/197 від 31.08.2017 року (з травня 2016 року по грудень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 226849,17 грн.); №03-55/82 від 21.03.2017 року (з 01 грудня 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 29626,67 грн.) без обмеження граничного розміру.

Зобов'язати Індустріальне обєднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатущомісячного грошового утримання в розмірі 84%, з включенням суми матеріальної допомоги, починаючи з моменту звернення за отриманням довічного грошового утримання з 06.08.2015 року, виходячи з довідок апеляційного суду Харківської області №03-55/183 від 21.08.2017 року (за серпень 2015 року, виходячи з заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді 22553,30 грн.); №03-55/184 від 21.08.2017 року (з 01 вересня 2015 року по травень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 25515,97 грн.); №03-55/197 від 31.08.2017 року (з травня 2016 року по грудень 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 226849,17 грн.); №03-55/82 від 21.03.2017 року (з 01 грудня 2016 року, виходячи із заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді 29626,67 грн.) без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Індустріального обєднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова на користьОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 640 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя: С.В.Шевченко