Ухвала суду № 70077019, 02.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

секретар: Філоненко О.В.

за участю: відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні частиною домоволодіння.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_3 житловим приміщенням, звільнити від речей кімнати 1-14, 1-17, гараж з льохом Лл, повернути ключі від гаражу, хвіртки, вхідних дверей, будинку, другого поверху, не відключати світло, газ, воду в частині будинку, яка належить ОСОБА_3.

Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не вчиняти дії, які перешкоджають ОСОБА_3 реалізувати своє право щодо користування житловими кімнатами та гаражем.

Зобов’язано ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не порушувати встановлений порядок користування житловим приміщенням, а саме кімнати 1-14, 1-17, 1-1, частину передньої 1-2, сходову клітки 1-11, кухню 1-15, санвузол 1-16 та передню 1-19, загальною площею 43,5 кв.м.;

Вселено ОСОБА_3 в кімнати 1-14 та 1-17 квартири №1 в будинку №41/26, що знаходиться по вулиці Чапаєва в м. Кременчуці Полтавської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 243,60 грн. у повернення сплаченого судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 243,60 грн. у повернення сплаченого судового збору.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 липня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні частиною будинковолодіння, - залишено без задоволення.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач вже зверталась до суду з вимогами про вселення, які були задоволені рішенням, виконаним у повному обсязі, то наявні підстави для закриття провадження у справі.

Зауважує, що виконання оскаржуваного рішення суду може суттєво вплинути на права малолітніх дітей, як користувачів вказаним домоволодінням, оскільки вони проживали і проживають у спірних приміщеннях та користуються кухнею, ванною, коридором, і сходами.

Вказує, що ніхто з їх родини не перешкоджав і не перешкоджає вселенню ОСОБА_3 у домоволодіння та перебуванню її у набутій нею власності. При цьому стверджує, що земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, є приватною власністю, тобто до квартири та гаражу можна потрапити лише через приватну земельну ділянку, яка ні позивачу ні членам її сім’ї не належить.

Також зазначає, що у місцевому суді слухається справа, про перерозподіл часток у спірному будинку, куди суд вселив позивача, оскільки через відсутність роз’яснень МБТІ сталась помилка, внаслідок якої ОСОБА_3 набула необґрунтовано більшу частку у майні.

У судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 16880743 від 28.01.2014 року, ОСОБА_3О на праві спільної часткової власності належить 33/100 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Чапаєва, 41/26 (т.1, а.с.8-9).

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд обгрунтовано виходив із того, що право позивача на користування та розпорядження належним їй майном є порушеним незаконними діями відповідачів, а тому підлягає захисту за судовим рішенням.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до вимог ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність.

Згідно з вимогами ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою; кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, зміну часток власників в домоволодінні, визнано право власності, встановлення порядку користування будинком, вселення, визнано право власності на домоволодіння, розташоване в м. Кременчуці, по вул. Чапаєва, 41/26: за ОСОБА_3 - на 33/100 частин, за ОСОБА_2 - на 33/100 частин, за ОСОБА_4 - на 16/100 частин, за ОСОБА_5Ф на 18/100 частин.

Визначено порядок користування частиною домоволодіння, розташованого в м. Кременчуці, по вул. Чапаєва, 41/26, між співвласниками ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 по варіанту №2 висновку експертного дослідження №98-10 від 15 червня 2010 року.

Виділено в користування ОСОБА_3 кімнату «1-14», пл.16 кв.м., кімнату «1-17» пл.15,6 кв.м., загальною площею 31,6 кв.м., гараж з льохом літ. «Л,Лл», як показано на плані зеленим кольором.

Виділено в користування ОСОБА_6 кімнати «1-12» пл.14.1 кв.м., «1-20» пл.9,4 кв.м., «1-18» пл.10,3 кв.м., ванну « 1-13» пл. 2,0 кв.м., загальною площею 35,8 кв.м., сарай літ. «М», сарай літ. «О», гараж «А1-2», як показано на плані синім кольором.

Виділено в користування ОСОБА_4 кімнати «1-7», пл.20,3 кв.м., «1-8» пл.10,4 кв.м., «1-10» площею 9,6 кв.м., кладову «1-3» пл.1,1 кв.м., санвузол «1-4» пл. 3,3 кв.м., кухню «1-6» пл.10,1 кв.м., передню «1-9» площею 5,7 кв.м., що розташовані на першому поверсі будинку.

Залишено в загальному користуванні тамбур «1-1», частину передньої «1-2», сходову клітку «1-11», кухню «1-15», санвузол «1-16» та передню «1-19», загальною площею 43,5 кв.м., як показано на плані червоним кольором.

Вселено ОСОБА_3 у виділену їй в користування частину домоволодіння.

Вирішено питання по судовим витратат

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.12.2011 року в частині поділу рухомого майна подружжя, залишено без змін (т.1, а.с.42-45).

Постановами державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ ОСОБА_7 ВП №41041583 та ВП №41041369 (боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_4А.) від 28.07.2015 року виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/618/11, виданого 16.10.2013 року про вселення ОСОБА_3 у виділену їй в користування частину домоволодіння, закінчено, у зв’язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа (т.1, а.с.9-10).

За змістом статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Право позивача на звернення з даним позовом передбачено ст.ст.15,16,391,386 ЦК України, згідно з якими власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За змістом статті 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що відповідачами здійснюються перешкоди у користуванні власністю ОСОБА_3, що мало місце, незважаючи на наявність рішення суду від 24.09.2013 року, що набрало законної сили, про визнання за ОСОБА_3 права власності на частину спірного домоволодіння, встановлення порядку користування ним та вселення останньої, яке було виконане межах примусового виконавчого провадження, проте вже 10.06.2015 року позивач знову не змогла потрапити на територію домоволодіння, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 її не впустили.

З аналізу наведених норм закону та враховуючи абсолютність прав власника на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що ОСОБА_3 правомірно скористалася своїм правом вимагати усунення вказаних перешкод та вселення у належну їй частину спірного домоволодіння.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач вже зверталась до суду з вимогами про вселення, які були задоволені рішенням, виконаним в повному обсязі, то наявні підстави для закриття провадження у справі, є безпідставними, оскільки рішення Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2013 року, яким було вселено ОСОБА_3 у виділену їй в користування частину домоволодіння виконано згідно постанов державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ ОСОБА_7 ВП №41041583 та ВП №41041369 від 28.07.2015 року про закінчення виконавчого провадження. Однак після цього відповідачами знов чинились перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належною їй частиною домоволодіння, при цьому такі правовідносини не мали свого вирішення в судовому порядку, а тому не вбачається підстав для закриття провадження по справі, оскільки рішення суду про задоволення таких позовних вимог в матеріалах справи відсутнє.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що виконання оскаржуваного рішення суду може суттєво вплинути на права малолітніх дітей, як користувачів вказаним домоволодінням, оскільки вони проживали і проживають у спірних приміщеннях та користуються кухнею, ванною, коридором, і сходами, також є необґрунтованими, оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання поділу спірного будинку та визначення частки ОСОБА_3 у спільній частковій власності, що мало місце в рішенні Апеляційного суду Полтавської області від 24 вересня 2013 року, а лише було зобов’язано відповідачів не чинити перешкод у користуванні позивачем належною їй власністю та вселено до домоволодіння у кімнати, які є майном ОСОБА_3

Твердження в апеляційній скарзі стосовно того, що у місцевому суді слухається справа про перерозподіл часток у спірному будинку, куди суд вселив позивача, оскільки через відсутність роз’яснень МБТІ сталась помилка, внаслідок якої ОСОБА_3 набула необґрунтовано більшу частку у майні, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки це не підтверджено належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться фактично до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об’єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 лютого 2017 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ : /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ : /підпис/ ОСОБА_8 /підпис/ ОСОБА_9

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1