Ухвала суду № 70076255, 07.11.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Єрмаков Ю.В.

Справа № 428/8709/17

Провадження № 22ц/782/760/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада2017 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Єрмакова Ю.В.,

суддів: Авалян Н.М., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Єгорової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, третя особа- Головне управління Державної казначейської сліжби України в Луганській області,

в с т а н о в и л а:

В серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області.

В обґрунтування позову зазначила, що 21.10.2013 року між довіреною особою, ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 та Департаментом житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Продавець 21.10.2013 року передав покупцеві зазначену квартиру, про що був складений акт приймання-передачі. Відповідно до умов договору, відповідач мав сплатити вартість квартири в сумі 398000,00 грн. протягом 10 банківських днів. Станом на 01.07.2017 року відповідач свої зобовязання в частині сплати коштів за придбану ним квартиру не виконав. Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 грудня 2016 року, стягнено з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2: - основну суму боргу за невиконанні зобовязання по договору купівлі-продажу квартири - у розмірі 398000 (триста девяносто вісім тисяч) гривень 00 копійок; - суму інфляційних витрат - 355414 (триста пятдесят пять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 00 копійок; - 3% річних за невиконання зобовязання - 29833 (двадцять девять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 64 копійки, всього - 783247 (сімсот вісімдесят три тисячі двісті сорок сім) гривень 64 копійки. Стягнено з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6890,00 (шість тисяч вісімсот девяносто) гривень, у звязку з чим ОСОБА_2 просила суд стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації інфляційні витрати в розмірі 61518,29 грн., 3% річних в розмірі 13903,00 грн. за період з 01.05.2016 року по 01.07.2017 року та судові витрати по справі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення коштів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області задоволено частково.

Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ 03364062 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму боргу у розмірі 75421 (сімдесят пять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 02 коп., яка складається з наступного: 61518,29 грн. - сума інфляційних витрат за прострочку сплати суми в розмірі 398000,00 грн. з 31.05.2016 року по 01.07.2017 року, 13902,73 грн. - сума 3% річних за прострочку сплати суми в розмірі 398000,00 грн. з 01.05.2016 року по 01.07.2017 року.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Департамент житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Іншою стороною рішення суду не оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст.214 ЦПК України Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Такі вимоги закону судом першої інстанції були виконані.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на ст.625 ЦК України, та виходив з того, що факти, викладені позивачем у позовній заяві на обгрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, підтверджені належними доказами, проте була допущена помилка при розрахунку 3% річних у розмірі 27 коп., а тому позов є частково обгрунтованим.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Як встановлено судом, заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду г ганської області від 27 грудня 2016 року, стягнено з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 гени Юріївни: - основну суму боргу за невиконанні зобовязання по договору купівлі-продажу квартири у розмірі 398000 гривень 00 копійок; - суму інфляційних витрат в розмірі 355414 гривень І копійок; - 3% річних за невиконання зобовязання в розмірі 29833 гривні 64 копійки, всього - 783247 гривень 64 копійки. Стягнено з Департаменту житлово-комунального господарства та 7 будівництва Луганської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6890,00 (шість тисяч вісімсот девяносто) гривень.

Відповідно до копії Виписки по особистим рахункам з 01.07.2017 року по 12.07.2017 року, 06 липня 2017 року Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області провело примусове списання грошових коштів з рахунку Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації і розмірі 790137,64 грн. в рамках виконавчого провадження щодо примусового виконання заочного рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 вересня 2016 року по цивільній справі № 428/5940/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення коштів.

Отже, зазначене рішення суду було виконано тільки в липні 2017 року, чим порушені права позивача на отримання очікуваних грошей за договором купівлі-продажу, у звязку з чим у останнього виникло право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, враховуючи те, що зобовязання належним чином виконано не було.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, також слід враховувати і практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. ст. 2, 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і п. 1 ст. 46 Конвенції рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Судова колегія звертає увагу що поняття «майно» яке міститься у статті 1 Першого Протоколу Європейської Конвенції, є значно ширшим, ніж закріплено у ст.41 Конституції України та чинному ЦК України. Так до майна в контексті Європейської Конвенції належать і боргові вимоги відповідно до яких , заявник має право вимагати «законного очікування» фактичного користування власністю, зазначене положення висвітлено в рішенні «Гайдук та інші проти України» (ухвала щодо прийнятності від 02 липня 2002 року).Отже, керуючись принципом restitutio in integrum, що полягає у відновленні настільки, наскільки це можливо, попереднього стану, який позивач мав до порушення Конвенції і протоколів до неї відносно нього, судова колегія дійшла висновку, про наявність підстав у суду першої інстанції для задоволення законних вимог позивача.

Враховуючи наведені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що судо зробив правильний висновок щодо задоводення позову, оскільки відповідачем дійсно не були виконані зобовязання відповідно до вказаного вище рішенням суду, факти, які були зазначені позивачем у позовні заяві, знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, підтвердженні були доказами, які не були спростовані відповідачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що норми ст.625 ЦК України не можуть бути в даному випадку застосовані до відповідача, а також посилання на ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст.5 вказаного Закону щодо компенсації стягувачу в разі неперерахування коштів у встановлений строк ( виплата 3% річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду), на увагу не заслуговують.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду судом першої інстанції, ці всі доводи зазначені були у запереченнях на позовну заяву та вони були враховані судом першої інстанції при вирішенні справи, ним була надана судом оцінка, з якою судова колегія погоджується.

При цьому, слід зазначити, визнаючи, що рішення суду дійсно не було виконано, як то зазначено в позовній заяві, тобто фактично визнючи порушення законних прав позивача в силу невиконання рішення суду, та посилаючись на передбачену Законом компенсацію у вигляді 3 % відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, позивач цієї компенсації не отримував, а відповідач її не нараховував, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

За змістом ст.14 ЦПК України Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Отже, виконання судового рішення є невідємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, як відмічалось у рішеннях Конституційного суду України невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року), а отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обовязкове та вчасне виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, виходячи зі змісту апеляційної скарги та наведених у ній доводів, є підстави вважати, що ці доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, містять у собі субєктивне тлумачення обставин справи та вимог закону.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін .

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 02 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Суддя Ю.В. Єрмаков

Судді: Н.М. Авалян

ОСОБА_5