Рішення № 70075079, 06.11.2017, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/118/17 Провадження № 2/395/224/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, вказавши, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.2010 року належить земельна ділянка № 823 площею 4,17 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_3 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

04 квітня 2013 року та 03 квітня 2014 року позивач направив ОСОБА_3 листи повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки № 823, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У звязку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Тому просить суд задовольнити позов, та визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2015 року укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823 площею 4,17 га та визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823 укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5, поновленим, та стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 оповіщений в установленому законом порядку про час та місце розгляду у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не зявився, будь - яких заяв та клопотань до суду не надіслала.

Представник відповідачів ФГ «ОСОБА_4В.» та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позов повністю за його безпідставністю.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_3 на що інші учасники судового розгляду не заперечували.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задоволити позов в повному обсязі за такими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У відповідності до Свідоцтва про на спадщину за заповітом від 20.04.2010 року, виданим державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки № 823, площею 4,17 гектари, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823.

Законом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 09 жовтня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальність «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5, спадкодавцем відповідача ОСОБА_3, було укладений договір оренди земельної ділянки № 823, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00337 від 21 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди договір було укладено терміном на 5 років.

Дану земельну ділянку ТОВ «Агроконтракт-Н» орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в п. 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

01.09.2015 р. між відповідачами ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ФГ «ОСОБА_4В.» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № 823 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «Агроконтракт - Н» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 01 вересня 2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.», ТОВ «Агроконтракт-Н» не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

З матеріалів справи, вбачається, що договором оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Агроконтракт - Н», встановлено права та обовязки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою пятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобовязаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Судом у ході судового розгляду у справі беззаперечно встановлено, що ТОВ «Агроконтракт - Н», згідно вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі», є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, двічі направляв відповідачу листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди, що підтверджується листом повідомленням за вих.№ 04/42 від 04.04.2013 року та за вих. № 03/8 від 03.04.2014 року з відповідними доказами поштового відправлення вказаних листів на адресу ОСОБА_3; на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3, та після закінчення строку дії такого, тобто після 21 вересня 2014 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обовязки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що підтверджується відомостями на виплату грошей за період дії договору в тому числі відомістю за № ВпП-000194 за 2014 рік у відповідності до якої ОСОБА_3 отримала орендну плату від позивача за весь 2014 рік - 23 березня 2015 року.

Вказані обставини повністю спростовують пояснення представника відповідача ФГ «ОСОБА_4В.» щодо неналежного виконання умов договору зі сторони позивача за час дії договору оренди між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5 від 09 жовтня 2008 року.

Суд не погоджується з поясненнями представника відповідача та довідкою Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 01 березня 2017 року за вих. № 115 про те, що ОСОБА_3 особисто користувалася земельною ділянкою № 823, а з 21.12.2015 року вище зазначена земельна ділянка була передана в оренду ФГ «ОСОБА_4В.» та щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_3 позивачем про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем поштова кореспонденція на імя відповідача ОСОБА_3 направлялася за зазначеною останньою адресою свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відповідності до повідомлення Новомиргородського відділення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області фізичною особою ОСОБА_3 податкова декларація за 2015 рік не подавалася, сплата земельного податку за 2015 рік не проводилася та у ході судового розгляду у справі беззаперечно встановлено, що позивач на протязі 2014 року користувався земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 та остання отримувала від ТОВ «Агроконтракт-Н» орендну плату за весь 2014 рік, фактично визнавши факт продовження користування позивачем належною їй земельною ділянкою..

Окрім того, судом також встановлено, що ОСОБА_3 будь - яких листів щодо заперечення на продовження дії даного договору на адресу позивача не надсилала.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача щодо повідомлення ОСОБА_3 08 січня 2014 року позивача про намір не продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Агроконтракт Н» від 09 жовтня 2008 року, оскільки останніми у ході судового розгляду у справі не надано до суду належних та допустимих доказів щодо отримання представником позивача вказаного листа повідомлення та надана до суду квитанція про відправлення поштової кореспонденції, зі слів представників відповідача саме вказаного листа - повідомлення, не містить відомостей щодо направлення на адресу позивача саме даного листа попередження.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладені в Постановах від 12 жовтня 2016 року по справі за № 6-1282 цс 16 та від 23 листопада 2016 року по справі № 6-2540цс16.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до беззаперечного висновку, що конклюдентні дії ТОВ «Агроконтракт-Н», а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ «Агроконтракт-Н» скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 01.09.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «ОСОБА_4В.» недійсним, а договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» та ОСОБА_5 поновленим.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати солідарно.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «ОСОБА_4В.» щодо земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», щодо земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» на користь ТОВ «Агроконтракт - Н» (з кожного) по 1600 (одній тисячі шістсот) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

копія

Справа № 395/118/17 Провадження № 2/395/224/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В.С.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем,-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, вказавши, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.04.2010 року належить земельна ділянка № 823 площею 4,17 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_3 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

04 квітня 2013 року та 03 квітня 2014 року позивач направив ОСОБА_3 листи повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки № 823, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У звязку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Тому просить суд задовольнити позов, та визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2015 року укладений між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823 площею 4,17 га та визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823 укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5, поновленим, та стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 оповіщений в установленому законом порядку про час та місце розгляду у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не зявився, будь - яких заяв та клопотань до суду не надіслала.

Представник відповідачів ФГ «ОСОБА_4В.» та ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позов повністю за його безпідставністю.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача ОСОБА_3 на що інші учасники судового розгляду не заперечували.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задоволити позов в повному обсязі за такими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає обєктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права повязане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання субєктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У відповідності до Свідоцтва про на спадщину за заповітом від 20.04.2010 року, виданим державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки № 823, площею 4,17 гектари, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823.

Законом України «Про оренду землі»визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 09 жовтня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальність «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5, спадкодавцем відповідача ОСОБА_3, було укладений договір оренди земельної ділянки № 823, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП «ЦДЗК», про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00337 від 21 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди договір було укладено терміном на 5 років.

Дану земельну ділянку ТОВ «Агроконтракт-Н» орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в п. 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

01.09.2015 р. між відповідачами ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ФГ «ОСОБА_4В.» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № 823 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ «Агроконтракт - Н» посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першоютретьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 01 вересня 2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.», ТОВ «Агроконтракт-Н» не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

З матеріалів справи, вбачається, що договором оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Агроконтракт - Н», встановлено права та обовязки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України «Про оренду землі», яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою пятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобовязаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Судом у ході судового розгляду у справі беззаперечно встановлено, що ТОВ «Агроконтракт - Н», згідно вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі», є добросовісним орендарем, який: з метою скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди, двічі направляв відповідачу листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди, що підтверджується листом повідомленням за вих.№ 04/42 від 04.04.2013 року та за вих. № 03/8 від 03.04.2014 року з відповідними доказами поштового відправлення вказаних листів на адресу ОСОБА_3; на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3, та після закінчення строку дії такого, тобто після 21 вересня 2014 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обовязки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що підтверджується відомостями на виплату грошей за період дії договору в тому числі відомістю за № ВпП-000194 за 2014 рік у відповідності до якої ОСОБА_3 отримала орендну плату від позивача за весь 2014 рік - 23 березня 2015 року.

Вказані обставини повністю спростовують пояснення представника відповідача ФГ «ОСОБА_4В.» щодо неналежного виконання умов договору зі сторони позивача за час дії договору оренди між ТОВ «Агроконтракт-Н» та ОСОБА_5 від 09 жовтня 2008 року.

Суд не погоджується з поясненнями представника відповідача та довідкою Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області від 01 березня 2017 року за вих. № 115 про те, що ОСОБА_3 особисто користувалася земельною ділянкою № 823, а з 21.12.2015 року вище зазначена земельна ділянка була передана в оренду ФГ «ОСОБА_4В.» та щодо неналежного повідомлення відповідача ОСОБА_3 позивачем про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, оскільки позивачем поштова кореспонденція на імя відповідача ОСОБА_3 направлялася за зазначеною останньою адресою свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відповідності до повідомлення Новомиргородського відділення Новоукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області фізичною особою ОСОБА_3 податкова декларація за 2015 рік не подавалася, сплата земельного податку за 2015 рік не проводилася та у ході судового розгляду у справі беззаперечно встановлено, що позивач на протязі 2014 року користувався земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 та остання отримувала від ТОВ «Агроконтракт-Н» орендну плату за весь 2014 рік, фактично визнавши факт продовження користування позивачем належною їй земельною ділянкою..

Окрім того, судом також встановлено, що ОСОБА_3 будь - яких листів щодо заперечення на продовження дії даного договору на адресу позивача не надсилала.

Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача щодо повідомлення ОСОБА_3 08 січня 2014 року позивача про намір не продовжувати строк дії договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Агроконтракт Н» від 09 жовтня 2008 року, оскільки останніми у ході судового розгляду у справі не надано до суду належних та допустимих доказів щодо отримання представником позивача вказаного листа повідомлення та надана до суду квитанція про відправлення поштової кореспонденції, зі слів представників відповідача саме вказаного листа - повідомлення, не містить відомостей щодо направлення на адресу позивача саме даного листа попередження.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладені в Постановах від 12 жовтня 2016 року по справі за № 6-1282 цс 16 та від 23 листопада 2016 року по справі № 6-2540цс16.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до беззаперечного висновку, що конклюдентні дії ТОВ «Агроконтракт-Н», а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ «Агроконтракт-Н» скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 01.09.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством «ОСОБА_4В.» недійсним, а договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Н» та ОСОБА_5 поновленим.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати солідарно.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» до ОСОБА_3, фермерського господарства «ОСОБА_4В.» про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «ОСОБА_4В.» щодо земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнати поновленим договір оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», щодо земельної ділянки площею 4,17 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0823, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_4В.» на користь ТОВ «Агроконтракт - Н» (з кожного) по 1600 (одній тисячі шістсот) гривень судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

з оригіналом згідно

Суддя: Р. А. Забуранний