Рішення № 70071601, 01.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 416/3934/2012 22-ц/774/1683/К/17

Справа № 416/3934/2012 Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/1683/К/17 ОСОБА_1

Категорія - 32 (ІІІ) Доповідач – Барильська А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Барильської А.П.

суддів: Бондар Я.М.. ОСОБА_2

секретар: Кислиця І.В.

за участю: представника позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» - ОСОБА_7,

представника відповідача ОСОБА_8 закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» - ОСОБА_9,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8 закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27 червня 2017 року по справі за позовами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, до ОСОБА_13, ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, та за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, до ОСОБА_13, ОСОБА_8 закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

У 2012 році позивачі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (далі – ОСОБА_15 «СГ «ТАС») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, а позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_16 – з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_8 закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі – КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 20 січня 2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_13, керуючи автомобілем «ВАЗ-21011» реєстраційний номер № НОМЕР_1, що рухався по вул. Салютній в напрямку вул. Каткова в м. Кривому Розі, не справився з керуванням та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем «ГАЗ 3307 КО-413», реєстраційний номер 509 03 АА під керуванням водія ОСОБА_17

В результаті зіткнення пасажири «ВАЗ 21011», а саме: ОСОБА_18 – дружина позивача ОСОБА_10, ОСОБА_19 – матір позивача ОСОБА_11, ОСОБА_20 - дружина позивача ОСОБА_4 і матір позивачів ОСОБА_14 та ОСОБА_3, зазнали численних тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до їх смерті.

Позивач ОСОБА_12, яка теж була пасажиром «ВАЗ 21011», внаслідок ДТП зазнала численних тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, які призвели до встановлення їй ІІ групи інвалідності.

Вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, який ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, а в інші частині – залишено без змін, ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Посилаючись на те, що з вини відповідача ОСОБА_13, цивільно-правова відповідальність якого застрахована ОСОБА_15 «СГ «ТАС», та який є працівником КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги», та з вини КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» позивачам заподіяно моральної та матеріальної шкоди,

-позивач ОСОБА_10 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_13 на його користь 2700,00 грн. матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на організацію поминального обіду, та 97450,00 грн. моральної шкоди у зв’язку зі смертю члена сім’ї; з відповідача ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - на його користь 8538,54 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання та 2550,00 грн. у відшкодування моральної шкоди;

-позивач ОСОБА_21 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_13 на її користь 2320,55 грн. матеріальної шкоди, пов’язаної з витратами на організацію поминального обіду, та 97450,00 грн. моральної шкоди у зв’язку зі смертю члена сім’ї; з відповідача ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - 32180,00 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання та 2550,00 грн. у відшкодування моральної шкоди;

-позивач ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_13 на його користь 3950,00 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання та 97450,00 грн. моральної шкоди у зв’язку зі смертю члена сім’ї; стягнути з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - 12317,00 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на поховання; з відповідача КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» - на його користь та на корись неповнолітнього ОСОБА_14 на кожного по 500 000,00 грн. моральної шкоди у зв’язку зі смертю члена сім’ї;

-позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» на її користь 500 000,00 грн. моральної шкоди у зв’язку зі смертю члена сім’ї;

-позивач ОСОБА_12 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_13 на її користь 45 000,00 грн. моральної шкоди; з відповідача ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - 4772,57 грн. матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування та 5000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалами Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня та 27 червня 2017 року за заявами позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4 їх позовні вимоги до ОСОБА_15 «СГ «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди, залишено без розгляду.

Рішенням Інгулецького районного суд м. Кривого Рогу від 27 червня 2017 року позови ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до ОСОБА_13, ОСОБА_15 «СГ «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задоволено.

Задоволено частково позови ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, до ОСОБА_13, КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнуто із ОСОБА_13 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_12 45000,00 грн., ОСОБА_10 – 97450,00 грн., ОСОБА_11 – 97450,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_13 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_10 – 2700,00 грн., ОСОБА_11 - 2320,55 грн., ОСОБА_4 – 3950,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_12 – 5000,00 грн., ОСОБА_10 – 2550,00 грн., ОСОБА_11 – 2550,00 грн.

Стягнуто з КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, в рахунок відшкодування моральної шкоди по 100000 грн. кожному, а всього 300000,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_13 в дохід держави судовий збір в розмірі 3039,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Стягнуто з КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» в дохід держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, а також розподілу судового збору з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позивних вимог та стягненні судового збору, посилаючись на відсутність підстав для покладення на відповідача обов’язку з відшкодування спричиненої цим позивачам моральної шкоди, оскільки відповідач ОСОБА_13, який займав на підприємстві посаду двірника, на час дорожньо-транспортної пригоди не був уповноважений підприємством на виконання обов’язків водія й 20.01.2012 року на роботу без поважних на те причин не вийшов взагалі. Крім того, представник відповідача послався на те, що ОСОБА_13, скоїв дорожньо-транспортну пригоду 21.01.2012 року об 11 годині 55 хвилин, тоді як його робочий день триває до 11 години 30 хвилин, тобто поза межами робочого часу й відповідно заподіяв шкоди не у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_15 «СГ «ТАС» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_12 в розмірі 5000,00 грн. та ухвалення нового рішення про стягнення моральної шкоди в розмірі, що не перевищує 2550,00 грн., посилаючись на неповноту з’ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував редакцію п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка була чинною на момент укладення полісу із ОСОБА_13 та передбачала обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю потерпілих, в розмірі який становить 51000,00 грн., та безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача в порядку ст. 22 цього Закону у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн., замість передбачених 2550,00 грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Виходячи з доводів апеляційної скарги, рішення суду оскаржується КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» тільки в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, а ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - в частині розміру стягнутої моральної шкоди на користь ОСОБА_12 В іншій частині рішення суду апелянтами не оскаржується, тому виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, не є предметом апеляційного розгляду, в зв’язку із чим, згідно вимог ст. 303 ЦПК України, колегією суддів не перевіряється.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 20 січня 2012 року, приблизно об 11 годині 55 хвилин, ОСОБА_13, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер - ч 6770 ДП, здійснював рух по проїжджій частині вул. Салютна, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зі сторони смт. Широке в напрямку ж/м Інгулець. На шляху прямування, в районі водонасосної станції ж/м Інгулець, розташованої за адресою вул. Желтонога, буд. 16, що на території Інгулецького району м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_13 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, і проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість руху на засніженому, і відповідно слизькому дорожньому покритті, внаслідок чого втратив можливість контролювати рух свого автомобіля і допустив виїзд його на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення правою бічною поверхнею його автомобіля з передньою частиною, що рухається в зустрічному напрямку, автомобіля «ГАЗ 3307 КО-413», реєстраційний номер 509 03 АА під керуванням водія ОСОБА_17, чим ОСОБА_13 в результаті необережних дій, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б) і 12.1 Правил дорожнього руху України.

Невиконання ОСОБА_13 вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пасажирам автомобіля «ВАЗ 21011»: ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_19 померли.

Зазначені обставини встановлені вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23.09.2014 року, яким ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України, та призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки (а.с. 4-13 т.1).

В частині кваліфікації дій та призначенні покарання ОСОБА_13 цей вирок залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.07.2016 року (а.с. 19-22 т.1).

Потерпілими від злочину під час проведення досудового розслідування по кримінальній справи визнано ОСОБА_12, сина померлої ОСОБА_18 - ОСОБА_10, доньку померлої ОСОБА_19 - ОСОБА_11, доньку, чоловіка та неповнолітнього синапомерлої ОСОБА_20 – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, якими було заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов’язку ОСОБА_13 як особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відшкодувати спричинену позивачам матеріальну та моральну шкоду, а також з обов’язку ОСОБА_15 «СГ «ТАС», якою застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_13 – відшкодувати моральну шкоду позивачам в межах ліміту відповідності, обумовленої полісом №АА/4473676, й відповідно обов’язку КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» відшкодувати на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14 моральну шкоду, спричинену підприємством.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 ст. 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166,1167 ЦК України, відповідно до змісту яких майнова та моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

При цьому п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, встановивши, що 20 січня 2012 року мала місце дорожньо-транспортна пригода й винним у її скоєнні є ОСОБА_13, що встановлено вироком, який в силу ч.4 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення, суд першої інстанції правильно застосував до врегулювання спірних правовідносин положення ст.ст. 1167, 1168, 1187 ЦК України та дійшов вірного висновку про наявність підстав для покладення на відповідача ОСОБА_13 цивільно-правової відповідальності з відшкодування завданої позивачам моральної та матеріальної шкоди.

Також цей висновок суду узгоджується й з положеннями ст. 1194 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, встановивши, що ОСОБА_15 «СГ «ТАС» застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_13, та до якої пред’явлено вимоги з відшкодування такої шкоди позивачами ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_11, суд першої інстанції правильно поклав обов’язок з відшкодування спричиненої моральної шкоди також і на ОСОБА_15 «СГ «ТАС».

Однак, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_12, суд першої інстанції не врахував ліміту відповідальності страховика, дійшовши помилкового висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Так, згідно п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на момент виниклих між сторонами правовідносин, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 9.3 ст. 9 вказаного Закону передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Отже, визначений судом до стягнення з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_12 розмір моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. перевищує законом встановлений ліміт відповідальності страховика вдвічі, тому колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_15 «СГ «ТАС» щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2550,00 грн. обґрунтованими, й приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а визначений судом першої інстанції до стягнення розмір моральної шкоди зменшенню з 5000,00 грн. до 2550,00 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» щодо відсутності підстав для покладення на КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» обов’язку з відшкодування на користь позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_14, моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами роз’яснив, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

При цьому, виходячи зі змісту ст.ст. 33, 36, 119 ЦПК України, саме позивач наділений правом визначити відповідача у справі, тобто пред’явити позов або до особи, винної у заподіянні шкоди, або безпосередньо до роботодавця, у якого така особа працює.

Згідно акту розслідування групового нещасного випадку, що стався 20.01.2012 року, форми Н-5 від 21.02.2012 року нещасний випадок за участю ОСОБА_20, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 – визнано таким, що пов’язаний з виробництвом (а.с. 107-110 т.2)

Пунктом 10 акту № 2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом з ОСОБА_20 від 21.02.2012 року, встановлено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме: двірника КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_13, який під час руху на автомобілі не справився з керуванням та допустив виїзд на зустрічну смугу та зіткнення з вантажним автомобілем, чим порушив п.2 3 Правил дорожнього руху України, а також завідувача Карпівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_22, який не організував адміністративно-господарську діяльність амбулаторії, не забезпечив додержання співробітниками норм і правил охорони праці, своєчасно не проводив інструктажі з охорони праці для працівників амбулаторії, чим порушив п.п. 2.2, 2.5, 2.22 посадової інструкції, затвердженої головним лікарем КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» 03.01.2012 року (а.с. 105-106 т.2).

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про покладення відповідальності за завдану моральну шкоду внаслідок загибелі ОСОБА_20 її рідним – доньці ОСОБА_3 та чоловіку ОСОБА_4, який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_14, відповідає нормам матеріального права.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки актом розслідуваннягрупового нещасного випадку, що стався 20.01.2012 року, форми Н-5 від 21.02.2012 року та актом № 2 про нещасний випадок від 21.02.2012 року, які не оскаржені, встановлено вину двох працівників підприємства у загибелі ОСОБА_20, до яких належить не тільки ОСОБА_13, який безпосередньо керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, але й керівник Карпівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини ОСОБА_22, тому саме КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» повинен нести відповідальність перед позивачами за спричинену з вини його працівників моральну шкоду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_15 «СГ «ТАС» - задовольнити частково, змінивши рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_15 «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_12, зменшивши її розмір з 5000,00 грн. до 2550,00 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права й підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - задовольнити частково.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 27 червня 2017 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_12 – змінити, зменшивши її розмір з 5000,00 грн. до 2550,00 (двох тисяч п’ятсот п’ятдесяти ) грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: