Ухвала суду № 70071462, 31.10.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5901/17 Справа № 206/325/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Городничої В.С., Свистунової О.В.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_3 на постанову виконуючого обовязки начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, посилаючись на те, що 22 квітня 2015 року апеляційним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість по договору займу від 02 травня 2006 року у сумі 2613,36 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 20888,57грн., виходячи з курсу НБУ на 20.11.2013 року, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 208,89 грн. В ході розгляду справи було встановлено, що вся сума займу, а саме 11500,00 дол. США, була передана у доларах США. Усі кошти він отримував і у доларах і у гривнях. Коли підрахували суму боргу у розмірі 2613,36 дол. США, то суд її зазначив в еквіваленті у гривні. Вважає, що сума залишку боргу повинна бути йому повернута у доларах США, або у гривнях у перерахунку на курс долара США на дату повернення. З оголошення рішення суду 22 квітня 2015 року по сьогоднішній день на картку заявника ОСОБА_2 перерахувала лише 862,42 дол. США. Таким чином вона повинна повернути ще 1750,94 дол. США та судові витрати у розмірі 208,89 грн. 18 травня 2015 року він написав заяву в виконавчу службу з проханням відкрити виконавче провадження. У травні 2016 року державний виконавець по телефону повідомив, що ОСОБА_2 все повернула і написала заяву на закриття. 20 травня 2016 року ним було направлено заяву та розрахунок про залишок заборгованості. 30 червня 2016 року державний виконавець Приліпко В.О. підписав постанову про завершення виконавчого провадження, яке він отримав поштою через чотири місяці 28 листопада 2016 року. Тому заявник просив скасувати постанову в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 від 30.06.2016 року про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року скаргу задоволено, постанову від 30.06.2016 року в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 про закінчення виконавчого провадження ВП №47888913 скасовано, стягнуто із Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 275,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової про відмову в задоволенні скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. Суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи через хворобу, оскільки до заяви не додано жодного доказу на підтвердження цього факту.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах вимог заяви і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Встановлено, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2013 року в частині стягнення заборгованості за договором позики та судового збору - змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 2613,36 доларів США (дві тисячі шістсот тринадцять доларів 36 центів США), що в гривневому еквіваленті складає 20888,57 грн. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 57 копійок), та судовий збір у розмірі 208,89 грн., а в іншій частині цих позовних вимог - відмовлено (а.с.9-14).

Також встановлено, що у провадженні Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходився виконавчий лист, виданий Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15.05.2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 2613,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 20888,57 грн. та суму судового збору у розмірі 208,89 грн. ВП №47888913.

30 червня 2016 року постановою в.о. начальника Славутицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 виконавче провадження №47888913 з примусового виконання виконавчого листа №206/5007/13-ц, 2/206/1095/13, виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська 15.05.2015 року закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі сплатою боргу в розмірі 20888,57 грн. та судового збору у розмірі 208,89 грн. (а.с.19).

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку про передчасність висновку місцевого суду про наявність підстав для задоволення скарги.

В оскаржуваній ухвалі місцевим судом наведені висновки щодо тлумачення змісту вищевказаного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2015 року.

Місцевий суд не звернув увагу, що ст. 221 ЦПК України передбачено можливість роз»яснення рішення судом, який його ухвалив, якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця.

Крім того, місцевим судом не досліджено виконавче провадження або повну його копію, що унеможливлює здійснення перевірки доводів скаржника про неповне, неналежне виконання судового рішення та про дотримання строків звернення зі скаргою до суду.

Виходячи з викладеного, враховуючи положення п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2017 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.

Головуючий

Судді