Ухвала суду № 70071447, 02.11.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-3639/11 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1227/К/17 суддя Рунчева О.В.

Категорія - 81 (ІV) Доповідач – Бондар Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Зубакової В.П., Барильської А.П.

секретар: Видрик А.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, про заміну сторони у виконавчому провадженні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви зазначила, що 14.07.2014 року на виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року, яким визнано ОСОБА_3 солідарним боржником за зобов’язанням за кредитним договором № 110/11-0668 від 21.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерно–комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 122434,94 грн. і судові витрати у розмірі 1345,00 грн., судом їй видано виконавчий лист, який пред’явлено до примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції (далі – ДВС Нікопольського МУЮ).

У зв’язку з тим, що боржник 17.07.2014 року помер, а після його смерті спадщину прийняла його матір – ОСОБА_2, просила суд замінити сторону виконавчого провадження ОСОБА_3 його правонаступником ОСОБА_2

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд, в порушення приписів ст. 1268 ЦК України, пов’язуючи прийняття спадщини з оформленням спадкових прав – отриманням свідоцтва про право на неї, дійшов помилкового висновку про відсутність правонаступництва після смерті боржника ОСОБА_3 та відсутність підстав для заміни сторони виконавчого провадження. Також зауважила, що відмовивши в задоволенні поданої заяви, суд першої інстанції унеможливив виконання ухваленого судом рішення та порушив її права як стягувача.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року, визнано ОСОБА_3 солідарним боржником за зобов’язанням за кредитним договором № 110/11-0668 від 21.12.2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та Акціонерно–комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 122434,94 грн. і судові витрати у розмірі 1345,00 грн. (а.с. 245-248 т.1, 22 т.2)

14.07.2014 року на виконання вказаного рішення стягувачу ОСОБА_4 судом видано виконавчий лист № 2/0182/223, який пред’явлено до примусового виконання до відділу ДВС Нікопольського МУЮ (а.с. 132 т.3).

04 серпня 2014 року постановою державного виконавця відділу ДВС Нікопольського МУЮ відкрито виконавче провадження ВП № 44235937 по виконавчому листу № 2/0182/223 щодо боржника ОСОБА_3 (а.с. 135 т.3).

14 липня 2014 року ОСОБА_3 помер (а.с. 144 т.3, а.с. 4 т.4).

Постановою державного виконавця відділу ДВС Нікопольського МУЮ від 24.11.2014 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у зв’язку зі смертю боржника (а.с. 146 т.3).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2016 року, яка вступила в законну силу 20.12.2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Нікопольського МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 24.11.2014 року (а.с. 222-223 т.3) та постановою державного виконавця від 21.12.2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/0182/223 відновлено (а.с. 224 т.3).

22 грудня 2016 року постановою державного виконавця відділу ДВС Нікопольського МУЮ від 24.11.2014 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2/0182/223, виданого 14.07.2014 року до вирішення судом питання за заявою стягувача про заміну сторони виконавчого провадження (а.с. 225 т.3).

Звертаючись до суду зі заявою про заміну сторони виконавчого провадження, ОСОБА_1 посилалась на те, що у зв'язку із смертю боржника ОСОБА_3, відбулося вибуття боржника, тому у виконавчому провадженні він підлягає заміні ОСОБА_2, яка є спадкоємцем померлого боржника.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції керувався ст. 378 ЦПК України та виходив з відсутності відомостей про отримання спадкоємцем ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті її померлого сина ОСОБА_3 та відомостей щодо вартості рухомого чи нерухомого майна, яке отримано нею у спадщину, а також передчасності заявлених нею вимог про заміну сторони виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 378 ЦПК України, ч.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», діючого на час виникнення спірних правовідносин, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Діючим ЦПК України визначаються підстави процесуального правонаступництва, якими, у відповідності до ч.1 ст. 37 ЦПК України, є смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, заміна кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, й передбачається, що правонаступництво має місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі й на стадії виконання рішення суду.

Разом з тим, процесуальне правонаступництво є можливим за умови матеріального правонаступництва, яке регулюється нормами ЦК України.

Так, п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є юридичні факти.

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Обов'язки спадкодавця, як і його права, за правилами універсального наступництва переходять безпосередньо до спадкоємців.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України здійснення права на спадкування реалізується особою шляхом прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2015 року батьки померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 звернулися до Першої Нікопольської нотаріальної контори з заявами відповідно про прийняття спадщини та відмову від її прийняття на користь ОСОБА_2 (а.с. 20 т.4).

Отже, внаслідок прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 відбулася заміна боржника його правонаступником.

Таким чином, у правовідносинах відбулося матеріальне правонаступництво, яке й зумовило виникнення процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.04.2014 року.

Разом з тим, не врахувавши вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що стягувач ОСОБА_1 не набула права вимоги із стягнення суми боргу із ОСОБА_2, безпідставно вважаючи, що визначальним в даному випадку є не отримання свідоцтва про права на спадщину після смерті божника, а сам факт прийняття спадщини спадкоємцем.

Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 27 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця.

При цьому, відповідно до ст. 1297 ЦК України обов’язок отримання свідоцтва про право на спадщину покладається на спадкоємця, який прийняв спадщину, у разі наявності у її складі нерухомого майна.

Отже, за змістом вказаної норми, виконання спадкоємцем обов’язку з отримання свідоцтва на спадщину має значення тільки у разі вирішення питання наявності у спадкоємця майнових прав на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини й право розпорядження якою виникає тільки після оформлення успадкованого права власності в установленому законом порядку. Разом з тим, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на неї, оскільки відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Посилання суду першої інстанції на передчасність заявлених стягувачем вимог про заміну сторони виконавчого провадження та її право на звернення до спадкодавців померлого в порядку, передбаченому ст. 1281 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки можливість виконання судового рішення, яке є завершальною стадією цивільного процесу не може ставитися в залежність від можливості реалізації кредитором своїх прав в судовому порядку шляхом пред’явлення позову до спадкоємців померлого боржника.

Однак, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником, суд першої інстанції, вказаних обставин справи та вимог діючого законодавства не врахував та належним чином не оцінив наявні в матеріалах справи докази на підтвердження встановлення правонаступника померлого боржника, спадкоємцям якого є тільки його матір - ОСОБА_2, дійшовши помилкового висновку про відмову у задоволенні поданої стягувачем заяви.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідно до п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

При цьому колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги стягувача про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, вважає безпідставним її доводи в частині направлення справи на розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушене право стягувача на виконання судового рішення може бути відновлено в апеляційному порядку, оскільки всі дійсні обставини справи з’ясовано й перешкод для ухвалення рішення за насідками розгляду поданої стягувачем заяви судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв’язку з чим відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.

Вирішуючи подану заяву, колегія суддів враховує те, що матеріалами справи доведено факт прийняття спадщини після смерті померлого боржника ОСОБА_3 його матір’ю – ОСОБА_2, яка є єдиним спадкоємцем його не тільки його прав, але і обов’язків, в тому числі й зі сплати боргу, стягнутого за рішенням суду, а також, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість його виконання призведе до порушення прав ОСОБА_1, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні його правонаступником.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, п.2 ч.1 ст. 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 березня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, Відділ Державної виконавчої служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції, про заміну сторони у виконавчому провадженні про заміну сторони виконавчого провадження – задовольнити.

Замінити боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2/0182/223, виданого 14.07.2014 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області, з ОСОБА_3 на його правонаступника - ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: