Ухвала суду № 70070261, 06.11.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер справи 201/14930/17

Номер провадження № 2-з/201/299/2017

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ходаківський М.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про поновлення строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивач разом із позовною заявою надав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що він має обґрунтовані побоювання, що спірна квартира буде продана або відчужена у будь-який спосіб, та посилається на оголошення про продаж квартири, що розміщене в мережі Інтернет.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Згідно із ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз’яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви просить призначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 15 серпня 2014 року.

Між тим, з документів, доданих заявником до заяви про забезпечення позову, зокрема із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 травня 2017 року.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно ( в тому числі рухоме майно, грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Представником позивача не наведено обґрунтувань, яким чином заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири АДРЕСА_3 забезпечить виконання рішення суду, у випадку прийняття його на користь позивача, або стане перепоною у його виконанні. Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, зокрема відсутні докази що свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на здійснення відчуження майна, а посилання позивача на оголошення, що розміщене в мережі Інтернет, суд не приймає до уваги, оскільки з нього не вбачається, що саме вищевказана квартира підлягає продажу.

Ураховуючи вищезазначені положення ст. 151, 152 ЦПК України, відповідні роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151, 152, 208- 210, ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: державний нотаріус Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про поновлення строків для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.П.Ходаківський