Постанова № 70066023, 03.11.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

03.11.2017

Справа № 638/11306/17

2-а/638/610/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2017 Суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Руднєва О.О., розглянувши у порядку скороченого провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

28.07.2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з втратою годувальника з урахуванням, що основний розмір пенсії складає 11378,98 (60% від 18964.97 грн) замість фактично нарахованих 8225,39 грн (60% від 13708.98 грн) за період з 03.08.2016 року по 29.03.2017 року, зобов’язати Шевченківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми пенсії за період, починаючи з 03.08.2016 року по 29.03.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її батько - ОСОБА_3 на момент смерті отримував пенсію за вислугу років у відповідності до ст 50-1 ЗУ «Про прокуратуру, як полковник юстиції, що проходив службу в органах військової прокуратури та Генеральної прокуратури України. Вона, ОСОБА_1, отримувала в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова пенсію у зв’язку із втратою годувальника, призначену відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» з 17.02.2011 року по 31.03.2017 року, коли нарахування пенсії припинилось у зв’язку з досягненням позивачем 23 річного віку.

Ппозивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але листом ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова їй було відмовлено.

Однак із зазначеним рішенням позивач не згодна та вважає, що ОСОБА_2 об'єднаним Управлінням пенсійного фонду України в м. Харкові незаконно відмовлено їй у перерахунку пенсії.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку скороченого провадження, передбаченого п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17.02.2011 року по 31.03.2017 року отримувала пенсію у зв’язку із втратою годувальника, яка була призначена відповідно до ЗУ «про прокуратуру». З 01.04.2017 року виплату пенсії позивачу припинено, у зв’язку з досягненням нею двадцятирічного віку.

ОСОБА_1 року звернулась до ОСОБА_2 об’єднаного Управління пенсійного фонду України в місті Харкові із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18 -183зп від 13.04.2017 року.

ОСОБА_2 об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова ОСОБА_1 було відмовлено у перерахунку пенсії.

Позивач не погодившись з рішенням відповідача звернулась до суду з дійсним позовом.

Суд зазначає, що умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначено статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону - довічно.

Відповідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення» сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.

Згідно ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Виходячи з наведених законодавчих норм пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).

Судом встановлено, що ОСОБА_3, на момент смерті отримував пенсію за вислугу років у відповідності до ст 50-1 ЗУ «Про прокуратуру». Таким чином, розмір пенсії позивачу визначено згідно ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У ч. 3 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (чинній на час призначення пенсії по втраті годувальника позивачу) передбачено, що середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 12 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»). При цьому, призначення (перерахунок) пенсії працівникам прокуратури провадиться відповідно до порядку, встановленого наведеними нормами Закону, з урахуванням посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років та інших виплат, скоригованих на коефіцієнт загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. При цьому заробіток для перерахунку пенсії не може перевищувати розміру чинної заробітної плати за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час перерахунку пенсії.

Також за правилами ч. 2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

В даних спірних правовідносинах при вирішенні питання про наявність підстав для перерахунку призначеної пенсії позивачу як працівнику прокуратури до позивача не можуть застосовуватися норми Закону України «Про прокуратуру», що визначають грошову винагороду діючих працівників прокуратури, оскільки позивачу призначено пенсію по втраті годувальника, яка визначається у відповідності із Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «;Про пенсійне забезпечення», розмір якої залежить від заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Суд зазначає, посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії працівникам прокуратури враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії. У ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право членів сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, що визначена за правилами ст. 37 вказаного Закону.

Проте, перехід на пенсію у зв'язку із втратою годувальника не передбачає виникнення права у особи, яка не відноситься до суб'єктів, яким надано право на пенсію за спеціальним Законом (Законом України «Про прокуратуру»), на перерахунок пенсії згідно норм Закону України «Про прокуратуру» та з підстав, що надають право виключно працівникам прокуратури на здійснення перерахунку призначеної пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу та зобов'язання провести перерахунок пенсії згідно довідки Генеральної прокуратури України.

Керуючись статтями 6-14, 71, 159-163, 183-2Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 3 ст. 36, 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 50-1 Закону України № 1789-Х11 «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, -

СУД ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії- залишити без задоволення

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Суддя О.О. Руднєва