Ухвала суду № 70065438, 07.11.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/14478/17

УХВАЛА

07 листопада 2017 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Скрипник С.М.,

при секретарі - Брайловській М.М.,

з участю прокурора - Менжинського С.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

адвоката - Цибульника О.С.,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому відкритому судовому засіданні в залі Сватівського районного суду Луганської області кримінальне провадження №12015130550001074 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сватівського районного суду перебуває кримінальне провадження № 12015130550001074 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту вважаючи, що в кримінальному провадженні дотримані всі вимоги, передбачені КПК України.

Представник потерпілого ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Захисник обвинуваченого адвокат Цибульник О.С. зазначив про неможливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні та заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокуророві на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України, оскільки він не відповідає вимогам КПК України. Зазначив, що дане кримінальне провадження поверталося прокурору згідно ухвали Сватівського районного суду від 13.06.2017 року та частково зміненої ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 19.07.2017 року. Підставою для повернення слугувало те, що в обвинувальному акті не вказано, який саме закон чи вимоги нормативно-правового акту порушені обвинуваченим,оскільки за своїм зміст ст.. 246 КК України є банкетною, а тому визначення такої ознаки об'єктивної сторони як «незаконність», вона потребує обов'язкового зазначення норми закону. Поданий прокурором новий обвинувальний акт також не відповідає вимогам закону, прокурором знову ж таки в обвинувальному акті не зазначено закон чи нормативно-правовий акт, який порушено обвинуваченим. Ст. 69 Лісового кодексу України не регламентує процедуру видачі спеціального дозволу. Крім того, в реєстрі, доданому до обвинувального акту не зазначена процесуальна дія щодо висунення обвинувачення та відомості про підстави закінчення досудового розслідування. Зазначив, що обвинувальний акт знову ж таки не відповідає вимогам КПК України та просить повернути його прокуророві.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника адвоката Цибульника О.С. і просить повернути обвинувальний акт прокуророві як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Суд, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду у кримінальному провадженні на підставі обвинувального акта від 21.09.2017 року, розглянувши клопотання захисника обвинуваченого адвоката Цибульника О.С., не вдаючись до оцінки доказів, а лише дослідивши зміст обвинувального акту на предмет викладених в ньому відомостей, передбачених у п.п.1-9 ст.291 КПК України, в тому числі щодо кваліфікації злочину і формулювання обвинувачення, та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, вирішуючи питання призначення цього кримінального провадження до судового розгляду, виходить із такого.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно із пунктами 1-3 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Таким чином, виходячи із аналізу вимог п.п.1-3 ч.1 ст.91, п.5 ч.2 ст.291 КПК України, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб вчинення злочину), форму вини, мотив і мету його вчинення, а правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті КК, а й точне формулювання об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

За своїм змістом ст. 246 КК України, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1, є бланкетною і для визначення такої ознаки об`єктивної сторони злочину як «незаконність», вона потребує обов`язкового зазначення норми закону чи іншого нормативно-правового акту, які були порушенні і якими регулюються питання щодо отримання дозволу на порубку дерев та порядок її здійснення, однак при складанні обвинувального акту досудовим слідством повторно не вказано, який саме закон чи вимоги нормативно-правового акту порушені обвинуваченим.

Посилання прокурора в обвинувальному акті на ст.69 Лісового кодексу України, де зазначено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком або лісовим квитком не визначає в повному об'ємі об'єктивну сторону даного злочину, оскільки в обвинувальному акті не має посилання на конкретний закон чи іншого нормативно-правового акту, які були порушенні і якими регулюються питання щодо отримання дозволу на порубку дерев та порядок її здійснення.

Виходячи з положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Так, відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у п.34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, «Суд зазначає, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п.79). Крім того, суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», №2544/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №323969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34)».

В п.35 вказаного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» Суд наголосив, що «право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі ««Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47)».

Крім того, відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини, викладеного у п.51 рішення у справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 року, «поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.

Крім того, згідно ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Згідно змісту ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, відповідно, в реєстрі матеріалів досудового розслідування повинні зазначатись відомості щодо пред`явлення обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором вносяться відомості про закінчення досудового розслідування.

Так, незважаючи на вказані вимоги кримінального процесуального законодавства, долучений до обвинувального акта реєстр не відповідає вимогам ч.3 ст. 283 КПК України, оскільки не зазначена процесуальна дія щодо пред'явлення обвинувачення та відомості про закінчення досудового розслідування.

За таких обставин, суд вважає, що обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.246 КК України, не відповідає вимогам ст.ст.8, 10, 21 КПК України щодо верховенства права, рівності учасників кримінального провадження перед законом і судом та доступу до правосуддя, а також вимогам п. 5 ч.2 ст.291 КПК України, порушує право ОСОБА_1 на захист від конкретного обвинувачення, а доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування складений з порушенням вимог ст.109 КПК України, а тому обвинувальний акт слід повернути прокуророві Сватівського відділу Старобільської місцевої прокуратури, який затверджував обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, п. 3 ч. 3 ст. 314, 369-372, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката Цибульника Олексія Сергійовича - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015130550001074 відносно ОСОБА_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: С.М. Скрипник