Ухвала суду № 70064507, 01.11.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/628/17

Провадження № 22-ц/779/1633/2017

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю. Д.

Суддя-доповідач Малєєв

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,

секретаря - Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с. 2-3). Позов пред'явлено за зареєстрованим місцем проживання позивачки до Галицького районного суду з урахуванням приписів п. 2 ст. 110 ЦПК, оскільки на утриманні ОСОБА_3 знаходиться малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1

Просила відкрити провадження у справі, розірвати шлюб, неповнолітнього сина залишити проживати з нею, після розірвання шлюбу повернути їй дошлюбне прізвище.

Ухвалою Галицького районного суду від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Представник відповідача оскаржив указану ухвалу в апеляційному порядку як таку, що постановлена з порушенням правил підсудності.

Стверджують, що суд помилково застосував ч.2 ст. 110 ЦПК та відкрив провадження у справі, оскільки факт утримання саме позивачем їх спільної дитини не підтверджувався жодним належним доказом.

В підтвердження вимог посилаються на те, що сім'єю постійно проживали в Києві у квартирі, де все облаштовано для потреб їх спільної дитини. Протягом шлюбу позивачка ніколи не працювала. Відтак, їх син утримувався виключно відповідачем, що підтверджується квитанціями про перерахунок позивачці грошових коштів на дитину. Влітку позивачка поїхала до родичів в Івано-Франківську область та з невідомих причин подала на розлучення до суду не за місцем проживання, щоб унеможливити участь відповідача в розгляді справи.

Просять скасувати ухвалу Галицького районного суду від 12 липня 2017 року у справі.

Позивачка ОСОБА_3 подала до суду Заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 146-147). Стверджує, що апелянт надав суду неправдиву інформацію, оскільки вони спільно не проживають ще з листопада 2016 року і саме з цього періоду вона з сином проживають за місцем її офіційної реєстрації. Позивачка запевняє, що відповідач відмовлявся зареєструвати сина від народження за місцем своєї реєстрації, тому їх спільний син до 22.11.2016 не був ніде зареєстрованим. Позивачка повідомляє, що 22.11.2016 сина зареєстровано по АДРЕСА_1 а з лютого 2017 року він відвідує дитячий садок у м. Івано-Франківську, що підтвердила копіями довідок (а.с. 148-149), а з травня 2017 року позивачка неофіційно працевлаштована в м. Івано-Франківську.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а законну та обґрунтовану ухвалу суду про відкриття провадження у справі - залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_3 виступила проти апеляційної скарги з підстав, поданих у письмових запереченнях (а.с. 146-147).

Апелянт та його представник в засідання апеляційного суду не з'явились.

Апелянт був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (а.с. 142 - поштове повідомлення, а.с. 155 - телефонограма), двічі подавав до суду 25.10.17 (а.с. 144) та 31.10.17 клопотання щодо відкладення судового розгляду, однак без документального підтвердження поважності причин, на які посилався (незадовільний стан здоров'я, неможливість за тиждень придбати квитки до Івано-Франківська через їх відсутність та через графік роботи відповідача та адвоката).

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Суд першої інстанції, на підставі інформації про офіційну реєстрацію місця проживання позивачки, про перебування на її утриманні малолітнього сина дійшов висновку щодо підсудності справи Галицькому районному суду Івано-Франківської області відповідно до приписів ст. 110 ЦПК України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновокм.

За ч. 2 ст. 110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо у нього є на утриманні малолітні або неповнолітні діти.

Пположеннями п. 37 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ визначено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

З матеріалів справи вбачається, що на час звернення з позовом про розірвання шлюбу до Галицького районного суду Івано-Франківської області позивачка приписана за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6 зворот). Малолітній син ОСОБА_5 (2014 р.н.) проживає разом з матір'ю та з 22.11.2016 зареєстрований за її зареєстрованим місцем проживання (а.с. 149, довідка сільради), а з 13.02.2017 - відвідує ДНЗ №36 «Віночок» в м. Івано-Франківську (а.с. 158, довідка ДНЗ №36).

Доводи апелянта з приводу того, що ані позивачка, ані їх спільний син не проживають в Галицькому районі не заслуговують на увагу з наступних підстав:

1. Зі слів апелянта, позивачка влітку 2017 поїхала до родичів в Івано-Франківську область (абз. 7 а.с. 94 апеляційної скарги), а згідно довідки сільської ради спільний син ОСОБА_5 ще з листопада 2016 року зареєстрований у Галицькому районі (а.с. 149, довідка сільради).

2. Зі слів апелянта, місце проживання малолітнього сина зареєстровано в АДРЕСА_2 (абз. 6 Письмових пояснень апелянта від 23.10.2017, абз.1 а.с. 117 Заяви про злочин від 13.09.2017).

3. Зареєстроване місце проживання позивачки підтверджено копією паспорта останньої (а.с. 6 зворот).

Інші доводи апелянта (в т.ч., що в позивачки є зв'язки в суді і вона все вирішить одноособово - а.с. 95, що відносно позивачки зареєстроване кримінальне провадження за ст. 166 КК України - а.с. 112, та ін..) не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо визначення підсудності у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає за належне, апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.А. Девляшевський

Р.Й. Матківський