Рішення № 70064361, 02.11.2017, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1470/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого - судді : Гордія В.І., з секретарем Корбутяк Н.М., за участю представника: ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косові справу за позовом ОСОБА_2 до Нижньоберезівської сільської ради про визнання нечинними та скасування рішень Нижньоберезівської сільської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Нижньоберезівської сільської ради про визнання нечинними рішень Нижньоберезівської сільської ради в частині передачі у власність земельної ділянки.

Представник позивачки ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги та збільшені позовні вимоги підтримав повністю, суду пояснив та в позовній заяві зазначив, що позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, що по АДРЕСА_1 За попереднім власником даного будинковолодіння, ОСОБА_3, яка померла 02.02.2012 року, відповідно до записів погосподарських книг, числилася земельна ділянка загальною площею близько 0,80 га. Маючи право на отримання у безоплатну приватну власність земельну ділянку, що під будівлями та для їх обслуговування в розмірі, що не перевищує 0,25 га, позивачка ОСОБА_2 звернулася до сільської ради з відповідною заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо саме такої площі земельної ділянки. Однак, рішенням Нижньоберезівської сільської ради від 14.04.2013 року № 5-13/2013 їй було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки тільки площею 0,10 га., а суміжному землекористувачу ОСОБА_4 0,50 га. З таким рішенням ОСОБА_2 не погодилася і оскаржила його в судовому порядку, в результаті чого, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.03.2014 року було змінено рішення Косівського районного суду від 04.12.2013 року, та визнано недійсним і скасовано рішення Нижньоберезівської сільської ради від 14.04.2013 року № 5-13/2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 під ОСГ. Зобов?язано Нижньоберезівську сільську раду розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 Вважає, що дане рішення суду апеляційної інстанції належним чином не виконано, а рішення Нижньоберезівської сільської ради від 22.07.2014 року, яким ніби-то закінчено виконавче провадження відкрите по вищенаведеному судовому рішенню апеляційної інстанції, є незаконним та підлягає скасуванню. Просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача, сільський голова ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що земельна ділянка, якою користувалася померла ОСОБА_3 належала до земель сільської ради, а за життя, ОСОБА_3 на дану земельну ділянку будь-яких правовстановлюючих документів не оформила. А тому, при виділенні позивачці ОСОБА_2, сільською радою було вирішено надати їй дозвіл на виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку в розмірі 0,10 га. Інші 0,15 га, на які згідно норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, позивачка має право, їй було надано в іншому місці, проти чого вона не заперечувала.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності за № 2031682 від 05.04.2013 року (а.с.11), за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1

Згідно вимог ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.9 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як було встановлено судом, позивачка ОСОБА_2 в своїй позовній заяві зазначила, а її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимогу про неналежне виконання Нижньоберезівською сільською радою рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03.03.2014 року (а.с.4-8), яким було зобов?язано Нижньоберезівську с/раду розглянути питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1. Вважає, що замість належного виконання вищенаведеного рішення суду, Нижньоберезівська сільська рада 22.07.2014 року приймає рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для ОЖБ, яка знаходиться в АДРЕСА_1

В силу вимог ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, і шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Однак, ні попередній землекористувач ОСОБА_3, ні позивачка ОСОБА_2 не були власниками спірної земельної ділянки і не мали на неї жодних правовстановлюючих документів. Даний факт частково стверджується копією повідомлення Держземагенства від 11.11.2013 року (а.с.17), в якій повідомлено, що згідно погосподарського обліку по Нижньоберезівській сільській раді за померлою ОСОБА_3 обліковувалась земельна ділянка загальною площею 0,57 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд 0,2 га. За життя ОСОБА_3 на дані земельні ділянки правовстановлюючі документи не оформила, тому відповідно до земельного законодавства, земельна ділянка, якою користувалася померла, рішенням Нижньоберезівської сільської ради від 07.07.2012 року була вилучена у землі запасу.

Окрім того, твердження представника позивача про те, що позивачці ОСОБА_2 всупереч вимог закону, для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, було виділено земельну ділянку площею 0,10 га, в той час як суміжному землекористувачу ОСОБА_4 за сусідньою адресою було виділено 0,50 га, з земельної ділянки, якою на думку позивачки користувалась померла ОСОБА_3, і яка мала бути виділена їй у власність, - не відповідає дійсності, оскільки як було встановлено у судових засіданнях, та не заперечувалось сторонами, рішенням сесії Нижньоберезівської сільської ради від 23.03.2014 року (а.с.84), ОСОБА_4 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1 площею 0,3251 га земельної ділянки № 2 площею 0,1640 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, саме із земель сільської ради, що стверджується копією рішення Нижньоберезівської сільської ради від 07.07.2012 року № 13-9/2012 (а.с.120), відповідно до якого було припинено право користування земельною ділянкою площею 0,57 га у зв»язку зі смертю землекористувача ОСОБА_3 та відсутністю її спадкоємця, і віднесено дану земельну ділянку до вільного земельного фонду сільської ради. А спадкоємцем же померлої ОСОБА_3, позивачку ОСОБА_2 було визнано за рішенням Косівського районного суду від 26.12.2012 року, тобто майже через 10 місяців після смерті спадкодавиці.

І саме на підставі рішення сесії Нижньоберезівської сільської ради від 23.03.2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано дві земельні ділянки площею 0,1640 га та 0,3251 га у АДРЕСА_2, що стверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 19750098 та № 19753123 від 31.03.2014 року (а.с.88, 94).

Дане рішення сесії позивачкою не оскаржувалось, більше того, 10.06.2015 року, тобто майже через рік після винесення сільською радою вищеназваного рішення, нею було подано до Нижньоберезівської сільської ради заяву про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо установлення (відновлення) меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10 га в АДРЕСА_2 (а.с.96). Тобто, сторони вже дійшли були згоди з цього приводу і позивачка погодилась з цим. Також, відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, ОСОБА_2, було надано у користування земельну ділянку, якою до дня смерті користувалася ОСОБА_3 площею 0,15 га, однак в іншому місці, а не по вул. Шевченка, якою позивачка, як ствердив в судовому засіданні сільський голова, користується і по даний час.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки доводи, викладені позивачкою у її позовній заяві не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наведене на підставі ст. 416 ЦК України, ст.ст. 118, 120, 152 ЗК України та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_2 до Нижньоберезівської сільської ради про визнання нечинними та скасування рішень Нижньоберезівської сільської ради, визнання незаконним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, жительки АДРЕСА_2 551 грн. 20 коп. судового збору, не сплаченого при подачі позову до суду, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106(стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.І. Гордій