Постанова № 70064065, 02.11.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2596/17

Провадження № 2-а/344/686/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ №796-12 з 30.07.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ №796-12 з 30.07.2016 року, мотивуючи тим, що перебуває на обліку в УПФУ м.Івано-Франківська і має право на компенсації та пільги, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Призначення йому пенсії відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки призначення такої пенсії і розрахунок її розміру повинен відбуватися на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», і розмір його основної пенсії не повинен бути меншим прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. В той же час, розмір нарахованої додаткової пенсії не повинен зараховуватися до розміру основної пенсії. Відповідно до розпорядження №816982 від 23.12.2016 року пенсія йому призначена на загальних умовах в розмірі 1123,88 грн. Просив визнати дії відповідача протиправними, зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №796-12 з 30.07.2016 року.

Позивач в судове засідання не зявився, попередньо подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив адміністративний позов задоволити в повному обсязі та проводити розгляд справи без його участі (а.с. 55).

Представник відповідача проти задоволення заявлених позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі з підстав, викладених в поданих до суду письмових запереченнях та доповнення до матеріалів заперечення (а.с.20-22, 43-44, 56).

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Згідно копії посвідчення Серія А №373006 від 09.12.2013 року, позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 3).

30.01.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську із заявою про перерахунок його пенсійного забезпечення відповідно до ст.ст.49, 51, 55, 56, 57 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 4).

Листом №75/Д-15 від 13.02.2017 року йому було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії та повідомлено про те, що пенсія йому призначена та виплачується згідно з чинним законодавством та розяснено механізм визначення розміру пенсії (а.с. 5-6).

Як вбачається з копії розпорядження №816982 від 23.12.2016 року позивачу ОСОБА_2 призначена пенсія за віком на загальних підставах та додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії з 01.12.2016 року в розмірі 1123,88 грн.; з 01.12.2019 року в розмірі 1123,88 грн. довічно. Розрахунок пенсії станом на 01.12.2016 року: розмір пенсії за віком: 599,29 грн.; доплата до прожиткового мінімуму (1247,00 грн.): 353,77 грн.; загальний розмір пенсії за віком: 953,06 грн.; додаткова пенсія потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії: 170,82 грн. (а.с. 7).

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В той же час, в частині 3 статті 2 КАС України законодавцем закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені та є усталеними у практиці європейських країн. Субєкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи рішення, вчиняючи дії, чи допускаючись бездіяльності.

Таким чином, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

До того ж, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений статтею 9 КАС України принцип законності кореспондує положенню частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до вимог якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

«На підставі» означає, що субєкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що субєкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон, так і повноваження, які є необхідними для реалізації субєктом владних повноважень своїх функцій (завдань).

«У спосіб» означає, що субєкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Іншими словами, при виконанні поставлених перед адміністративним судочинством завдань адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість реалізації органом публічної адміністрації, його посадовою чи службовою особою компетенції (наданих законом повноважень). Критеріями такої перевірки є: відповідність оскаржуваного акта приписам, що встановлені у законі; дотримання органом меж повноважень, наданих йому законом; дослідження органом передбачених у законі обставин, що є підставою прийняття акта; збереження чинності законом, на основі якого прийнято акт; відсутність спотворення змісту закону, що покладений в основу рішення; додержання правил, строків, форми та процедури прийняття акта.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення врегульовано статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року не менше 5 календарних днів на 10 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону (частина 3 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Крім того, згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки 7 років 6 місяців і більше не вище 85 процентів заробітку.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

При цьому, відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 51, 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого адміністративного суду України №К/9991/49836/11 від 27 лютого 2014 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України (яка є нормою прямої дії) пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Крім того, Європейський суд з прав людини 12 липня 2016 року ухвалив рішення у справі «Петриченко проти України» (заява № 2586/07) (www.old.minjust.gov.ua/file/54710), визнавши порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у звязку з тим, що у цій справі національні суди не розглянули доводи заявника з прямим посиланням на статтю 46 Конституції України про те, що розмір його пенсії був нижчим від встановленого у відповідний час прожиткового мінімуму.

До Європейського суду з прав людини у вищевказаній справі заявник скаржився за пунктом 1 статті 6 Конвенції у звязку з тим, що національні суди не розглянули його доводів про те, що розмір його пенсії було встановлено всупереч вимогам Конституції.

У свою чергу, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що, цілком проігнорувавши доводи заявника, навіть коли вони були конкретними, доречними та важливими, національні суди не дотримались свого зобовязання за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, Європейський суд з прав людини визнав, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, а також постановив, що Україна упродовж трьох місяців повинна сплатити заявнику 1 200 євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, зважаючи на вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру основної пенсії позивача відповідачем не було враховано вимог частини 3 статті 46 Конституції України як норми прямої дії, оскільки, встановивши, що розмір нарахованої пенсії позивача є меншим, аніж прожитковий мінімум, відповідач повинен був привести розмір даної пенсії до розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на відповідний період.

За таких обставин суд знаходить підстави для зобовязання відповідача привести розмір основної пенсії позивача у відповідність до вимог чинного законодавства України, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 30.07.2016 року.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткова пенсія є окремим видом пенсії, і її розмір не повинен включатися до розміру основної пенсії.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 у відповідності до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровю, однак розмір вказаної пенсії включено до загального розміру основної пенсії, що суперечить вимогам закону. Відтак, фактично позивачу розмір основної пенсії зменшено, окрім іншого, і на розмір додаткової пенсії.

Суд звертає увагу відповідача на те, що додаткова пенсія позивачу повинна виплачуватися окремо від основної.

А тому, при перерахунку суми основної пенсії та приведенні її до розміру, не нижчого за прожитковий мінімум, відповідач повинен відмінусувати від розміру фактично нарахованої основної пенсії суму додаткової пенсії у 170,82 грн., і здійснювати донарахування саме з отриманої в результаті різниці суми.

Таким чином, в задоволенні позовної вимоги про дорахування до пенсійного забезпечення додаткової пенсії слід відмовити, оскільки така пенсія позивачу виплачується.

Частиною 1 статті 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Допустити до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158-163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій протиправними, зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ №796-12 з 30.07.2016 року задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську при нарахуванні розміру пенсійного забезпечення ОСОБА_1.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 44, ідентифікаційний код 20550895) провести ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, проживаючому в ІНФОРМАЦІЯ_2, перерахунок та виплату пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 ЗУ №796-12, але не нижче прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, з 30.07.2016 року (не зазначаючи кінцевого терміну), без обмеження будь-яким терміном, періодом.

Допустити до негайного виконання постанову в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Пастернак І.А.