Рішення № 70062074, 02.10.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/233/17

№ провадження 2/208/844/17

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., при секретарі Шешуревої Я.І.,

За участю:

- позивача ОСОБА_1,

- представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Камянському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на гараж,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради, про визнання права власності на нерухоме майно.

У своєму позові позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить суд визнати за ним право власності на обєкт нерухомого майна в цілому гараж, загальною площею 13,5 кв.м., який складається з А-1 гараж, п/д погріб, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Камянське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б, гараж 1, судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0015 га., на якій він самочинно збудував гараж за адресою: Дніпропетровська область, м.Камянське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б, гараж 1. В прийнятті в експлуатацію гаражу йому було відмовлено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив суд визнати за ним право власності на обєкт нерухомого майна в цілому гараж, загальною площею 13,5 кв.м., який складається з А-1 гараж, п/д погріб, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м.Камянське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б, гараж 1, судові витрати покласти на позивача. В судовому засіданні посилався на обставини викладені в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради, у судове засідання не зявились, надали суду клопотання, у яких просить розглянути справу за відсутністю їх представників.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що біля будинку за місцем свого проживання ОСОБА_1 побудував гараж для свого автомобіля, а саме за адресою: Дніпропетровська область, м. Камянське, проспект Тараса Шевченка, буд.№ 31/32.

08 липня 2015 року міська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу в районі будинку 31/32 по проспект Тараса Шевченка, в м. Камянському орієнтованою площею 0,0015 га., що вбачається з копії рішення міської ради від 08 липня 2015 року.

Відповідно до наданих документів, земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Камянське, проспект Тараса Шевченка, №33Б, гараж № 1 була приватизована і відповідно до відомостей з Державного реєстру речових права на нерухоме майно земельна ділянка має приватну форму власності та цільове призначення для будівництва індивідуального гаражу.

У своєму позові позивач посилається на те, що гараж № 1, на який просить визнати право власності він побудував самочинно, розміром 3,0 м.х 5,0 м., що відповідає площі 0,0015 га., виданої земельної ділянки.

17 листопада 2016 року позивачу управлінням державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради було відмовлено у прийняття гаражу в експлуатацію.

Згідно вимог ст. ст. 331, 332 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції чинній на час виникнення правовідносин, було передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурнобудівельного контролю - щодо обєктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком обєктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на вказаній земельній ділянці здійснив будівництво гаражу та звернувся до Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради із заявою про введення гаражу в експлуатацію для подальшого оформлення права власності, однак отримав письмові розяснення, згідно яких не є можливим оформити введення гаражу в експлуатацію.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.

Згідно з п.п. 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З листа Начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради ОСОБА_4 від 17 листопада 2016 року вих.№ Б-37 вбачається, що за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що реєструється лише за рішенням суду.

Згідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Так, згідно до діючого законодавства на даний час діє Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів».

Окрім цього, ст.376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пунктах 3, 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» роз'яснено, що Право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК.

У справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Тобто, як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка, на якій позивач здійснив будівництво гаражу №1 за адресою: Дніпропетровська область, м.Камянське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б, була вже виділена, та позивач відповідно до вимог 60 ЦПК України в судовому засіданні не довів, що гараж за вказаною адресою є самочинним та чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

У п.14 вказаної постанови розяснено, що на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, а ні в позовній заяві, а ні в судовому засіданні позивач не вказав, яким саме чином відповідач порушив, не визнає або оспорює права.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що відповідач перешкоджає йому в реалізації ним своїх прав, тобто оформлення права власності відповідно до діючого законодавства на гараж №1 за адресою: Дніпропетровська область, м.Камянське, проспект Тараса Шевченка, земельна ділянка 33Б.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 328, 375, 376 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 209, 213, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_3 міської ради про визнання права власності на гараж, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя Похваліта С. М.