Рішення № 70061756, 27.10.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5019/16-ц

Провадження № 2/175/2073/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.,

при секретарі - Пренко А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровському районі, ОСОБА_5 про визнання права власності у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу -,

в с т а н о в и в:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1, як член Садівничого товариства «Горизонт» є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, що підтверджується Державним Актом про право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1, виданим Підгороднянською міською радою 23 липня 1998 року. У квітні 2007 році до позивача звернувся гр.ОСОБА_7, з проханням продати йому вказану земельну ділянку, з метою підготовки документів для оформлення кадастрового номеру на земельну ділянку гр.ОСОБА_7 отримав від позивача оригінал Державного Акту про право приватної власності на землю. В подальшому гр.ОСОБА_7 став уникати спілкування з позивачем. На вимоги позивача до ОСОБА_7 повернути їй оригінал Акту він заявляє, що ніякого акту від неї не отримував. Натомість, як виявилось, гр.ОСОБА_7 в цей час займався оформленням земельної ділянки позивача у приватну власність своєї дружини, ОСОБА_5, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру від 06 липня 2016 року - земельна НОМЕР_6 площею 0,10 га. (кадастровий № НОМЕР_2) оформлена у приватну власність відповідача. За місцем розташування, координатами, межами і кадастровим планом вказана земельна ділянка є земельною ділянкою позивача, тільки збільшена у розмірі з 0,067 га. до 0,10 га. На багаточисельні звернення позивача до відповідача з вимогою звільнити земельну ділянку отримує від неї заяви що вона не визнає права власності на земельну ділянку за позивачем. Таким чином, позивач фактично втратила Державний Акт, про право приватної власності на землю, серія НОМЕР_3 виданого Підгороднянською міською радою 23 липня 1998 року, на підставі зазначено змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач та її представник в судовому засідання позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача Підгородненської міської ради в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Представник третьої особи Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровському районі в судове засідання не з'явився.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засідання заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на наявні в матеріалах справи запереченнях щодо позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути визнання правочину недійсним (ст. 15-16 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 64 ЦПК України).

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ст. 66 ЦПК України).

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанціїв судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач вказує що вона як член Садівничого товариства «Горизонт» є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, що підтверджується Державним Актом про право приватної власності на землю, серія НОМЕР_1, виданим Підгороднянською міською радою 23 липня 1998 року.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно листа Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за вих. №882 від 27 травня 2016 року, відповідно до інформації, яка наявна у міській раді Державний Акт про право приватної власності на землю, серія НОМЕР_3 зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4260 від 23 липня 1998 року у Підгородненській міській раді відсутній. Крім того, відповідно до листа голови Садівничого товариства «ГОРИЗОНТ» №27 від 19 листопада 2015 року у вказаному садовому товаристві не має інформації про членство позивача у даному товаристві та позивач не є членом Садівничого товариства «ГОРИЗОНТ». Земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться на обліку і у фактичному користуванні ОСОБА_5 Крім того, садовому товариству «Горизонт» земельна ділянка площею 18.1 га надана в постійне користування відповідно до рішення Підгородненської міської Ради народних депутатів від 3 березня 1995 року № 3 сесії XXII скликання, що підтверджується Державним Актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 767.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що згідно ксерокопії Державного Акту земельна ділянка без номера і адреси площею 0,067 га передається ОСОБА_1 на підставі рішення 17 сесії XXI скликання Підгородненської міської Ради народних депутатів від 4 квітня 1994 року.

Аналізом вказаних вище документів, можна дійти висновку, що приватизувати в 1994 році земельну ділянку за рахунок земель СТ «Горизонт» позивач не могла, оскільки самому садовому товариству земельна ділянка була виділена в постійне користування лише в 1995 році.

Вищевказані обставини також встановлені рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа: Садівниче товариство «ГОРИЗОНТ» про визнання правочину неукладеним і повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння, рішення суду набрало законної сили від 04 жовтня 2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі»остільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні та суспільні інтереси,(частина перша та другастатті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як встановлено у судовому засіданні земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться у постійному користуванні ОСОБА_5 відповідно до положень пунктів 7.5 Статуту Садівничого товариства «Горизонт», оскільки була додатково виділена їй члену товариства рішенням правління на початку червня 2007 року як вільна земельна ділянка.

Вказане рішення правління в послідуючому було затверджено загальними зборами товариства, які проводились в кінці червня 2007 року, на підтвердження чого ОСОБА_5 видана відповідна довідка та внесені ці дані в книжку члена товариства.

На підставі зазначених документів земельній ділянці НОМЕР_4 площею 0,1 га присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5, що підтверджується Інформаційною довідкою Державного земельного кадастру. Згідно облікових даних товариства ОСОБА_5 і на сьогоднішній день є членом товариства і в її фактичному користуванні знаходиться земельна НОМЕР_6 площею 0,10 га.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України загальний строк для захисту права особи, яка вважає своє право порушеним, встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно положень ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається від коли особа довідалась або могла довідатись про порушення своїх прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Згідно положень частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, суд відмовляє у задоволенні позову позивачу у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю, а тому в даному випадку відмовляти позивачу у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності не є доцільним.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, треті особи: Управління Держгеокадастру у Дніпровському районі Дніпропетровському районі, ОСОБА_5 про визнання права власності у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Ребров