Ухвала суду № 70060602, 01.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2017 р. м. Київ К/800/29295/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними; зобов'язання змінити вид та перерахувати йому пенсію у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з урахуванням довідки про заробітну плату, виданої Генеральною прокуратурою України №18-545зп від 30.03.2016р., з розрахунку 80% від середньомісячного заробітку, за останніх 12 місяців.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2016р. визнано відмову Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_5 протиправною; зобов'язано Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5 з 07.04.2015р. на підставі довідки Генеральної прокуратури України №18-545зп від 30.03.2016р. у розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016р. рішення суду першої інстанцій скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов'язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Як встановили суди, ОСОБА_5 перебуває на обліку в Хмельницькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та з 23.04.2012р. отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до довідки до акта огляду Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії «АВ» №0153885, 18.04.2013р. позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Наказом №307ц від 18.03.2016р. ОСОБА_5 звільнений з посади та з органів прокуратури України у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я та виходом на пенсію по інвалідності відповідно до п.1 ч.1 ст.51, ч.9 ст.86 Закону України «Про прокуратуру».

В подальшому, звернувшись до пенсійного органу з заявою від 04.04.2016р. щодо пенсійного забезпечення, позивач отримав лист-відмову Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №186/02 від 07.04.2016р.

Проте, встановлюючи обставини справи, суди попередніх інстанцій виклали в прийнятих ними рішеннях суперечливі висновки щодо змісту поданої позивачем заяви (оскільки суд першої інстанції виходив з того, що вона стосується лише перерахунку призначеної у 2012 році пенсії по інвалідності, тоді як апеляційний суд зазначив про те, що позивач просив як перевести його на інший вид пенсії, так і здійснити її перерахунок), в зв'язку з чим, як наслідок, надавали оцінку спірним у даній справі правовідносинам в різних аспектах.

Так, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії й, при цьому, саме на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII в редакції, що діяла на час її призначення, зіславшись, водночас, й на положення цієї статті, що регулюють питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій в зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників (хоча зі змісту встановлених судом обставин не вбачається, що це питання, в даному випадку, було спірним); суд же апеляційної інстанції взагалі досліджував питання можливості призначення ОСОБА_5 пенсії за вислугу років зі здійсненням перерахунку.

Разом з тим, в позовній заяві як на підставу звернення до суду ОСОБА_5 посилався на встановлення йому іншої (другої) групи інвалідності.

Таким чином, суди фактично не встановили, на захист якого порушеного права ОСОБА_5 було подано позов та з якого часу таке порушене (на думку позивача) право підлягає судовому захисту; сама ж заява, з якою він 04.04.2016р. звернувся до пенсійного органу, в матеріалах справи відсутня, судами не витребовувалась та не досліджувалась.

Крім того, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, зазначивши в описових частинах відповідно постанови від 02.08.2016р. та ухвали від 11.10.2016р. про те, що ОСОБА_5 з 23.04.2012р. отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не навели, разом з тим, в мотивувальних частинах рішень обґрунтувань, за яких вони прийшли до висновку про наявність у позивача права як такого на перерахунок пенсії на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-XII.

Також, суди не надали оцінки й тій обставині, що лист-відповідь Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області №186/02 від 07.04.2016р. (крім тієї його частини, в якій перелічено зараховані позивачеві до спеціального та загального стажу періоди роботи) носить деперсоніфікований характер та містить лише посилання пенсійного органу на відсутність у працівників прокуратури вцілому права на призначення пенсії за нормами ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII з врахуванням положень п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, а також не дослідили зазначений документ на предмет його відповідності визначенню рішення суб'єкта владних повноважень як такого (хоча постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.08.2016р. визнано протиправною саме відмову Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_5).

За правилами ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід дослідити усі обставини і прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Стародуб О.П.

Швець В.В.