Ухвала суду № 70060455, 25.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/8973/17

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі №813/4656/15 (876/7146/16) за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу оздоровчо-лікувальний комплекс «Ровесник» до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 19.11.2015 адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04.06.2015 №0004381720. Суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 487,20 грн. Повний текст постанови суд склав 23.11.2015.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2016 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та повернув судовий збір в сумі 5359,20 грн.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження від 18.11.2016, Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, яка є правонаступником Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.05.2017 прийняв її до провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права: пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статей 98, 102 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області вперше 27.11.2015 подала апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015, повний текст якої складено 23.11.2015.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.12.2015 відмовив в задоволенні клопотання Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та залишив скаргу без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2016 відмовив в задоволенні клопотання Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та повернув апеляційну скаргу.

Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області 14.09.2016 вдруге звернулася з апеляційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 та подала заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

У заяві про поновлення строку апеляційного оскарження відповідач зазначив, що причиною несвоєчасного подання апеляційної скарги була неможливість оплати судового збору на час подання цієї скарги вперше через відсутність кошторисного призначення на ці видатки. У зв'язку із виділенням коштів на сплату судового збору, усунуто умови, що перешкоджали поданню апеляційної скарги.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.09.2016 апеляційну скаргу на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 залишив без руху. При цьому суд визнав неповажними підстави пропуску строку апеляційного оскарження зважаючи на ненадання відповідачем доказів щодо дати надходження коштів для сплати судового збору та щодо неможливості сплатити судовий збір раніше. Суд вказав, що відповідач може усунути недоліки апеляційної скарги, надіславши заяву про поновлення строку апеляційного оскарження з наведеними в ній підставами для поновлення строку та надавши докази щодо дати надходження коштів для сплати судового збору та щодо неможливості сплатити судовий збір раніше.

Відповідач надіслав суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказав, що кошти на сплату судового збору, передбачені затвердженим кошторисом на 2016 рік, надходять на рахунки відповідача частинами із запізненням, тому оплата була здійснена після надходження коштів.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.11.2016 відмовив відповідачу у відкритті апеляційного провадження, визнавши неповажними підстави пропуску строку, та повернув судовий збір в сумі 5359,20 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на те, що вказані відповідачем обставини не можна визнати поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, а також не є підставою для відстрочення сплати судового збору. Вносячи зміни до Закону України «Про судовий збір» про виключення контролюючих органів з переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив волю, яка полягає у тому, що вказані органи мають безумовно сплачувати судовий збір.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.

Частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Оскаржене відповідачем судове рішення у відповідності до вимог частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрало законної сили після повернення апеляційної скарги за ухвалою суду від 23.02.2016 - 24.02.2016, а апеляційна скарга подана вдруге 14.09.2016, тобто з моменту набрання законної сили судовим рішенням і до моменту його оскарження минув значний період часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним о основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Суд касаційної інстанції вважає, що вказані відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип res judicata, що також виключає підстави для визнання причин пропуску строку апеляційного оскарження поважними та відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер