Ухвала суду № 70060431, 25.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/34523/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю секретаря Шевчук П.О.

представника позивача Старика Ю.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №814/1585/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд -

В С Т А Н О В И В:

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 09.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення: Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області № 0006044000 від 20.07.2016, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000204000 від 20.07.2016, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000214000 від 20.07.2016, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000081400 від 20.07.2016, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000091400 від 20.07.2016, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000261500 від 19.07.2016, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000281500 від 20.07.2016, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000291500 від 20.07.2016, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000351500 від 20.07.2016, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області №0000511500 від 20.07.2016.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 09.12.2016 звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 18.01.2017 прийняв їх до свого провадження.

В касаційних скаргах відповідачі просять скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212, підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, пунктів 2, 34, 35 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у червні 2016 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині повноти декларування та сплати акцизного податку та податку на додану вартість при здійсненні роздрібного продажу нафтопродуктів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 15.06.2016 № 116/28-08-14/32938047.

За висновками акта перевірки ТОВ «Кворум-Нафта» не має підстав для розмежування обсягів реалізації пального на подальше комерційне використання та реалізацію кінцевому споживачу, а вся реалізація нафтопродуктів через мережу АЗС є об'єктом оподаткування акцизним податком на підставі підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпунктів 215.3.4, 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем занижено податкові зобов'язання з акцизного податку по операціях з роздрібної торгівлі пальним за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на загальну суму 5473574,00грн.

За результатами перевірки відповідачами (за місцем реєстрації АЗС позивача) прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0006044000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 1642333,00грн за основним платежем та 410583,25грн за штрафними санкціями;

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000204000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 147537,00грн за основним платежем та 360884,25грн за штрафними санкціями;

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000214000 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 366047,00грн за основним платежем та 91511,75грн за штрафними санкціями;

Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000081400 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 958443,00грн за основним платежем та 239610,75грн за штрафними санкціями;

Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000091400 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 74040,00грн за основним платежем та 18510,00грн за штрафними санкціями;

Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 19.07.2016 №0000261500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 692692,00грн за основним платежем та 173173,00грн за штрафними санкціями;

Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000281500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 465089,00грн за основним платежем та 116272,25грн за штрафними санкціями;

Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000291500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 517476,00грн за основним платежем та 129369,00грн за штрафними санкціями;

Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000351500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 468620,00грн за основним платежем та 117155,00грн за штрафними санкціями;

Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 20.07.2016 №0000511500 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку у сумі 141297,00грн за основним платежем та 35324,25грн за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що ТОВ «Кворум-Нафта» є платником податків з 2004 року. Основні види діяльності товариства - оптова та роздрібна торгівля пальним. Товариство має власну мережу АЗС, через яку здійснюється реалізація пального громадянам, іншим кінцевим споживачам, юридичним особам, фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до положень п.10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, товариство використовує право на відпуск нафтопродуктів за відомостями (пп.10.3.2) та талонами (п.10.3.3). Розрахунки з такими покупцями здійснюються у безготівковій формі, відпуск здійснюється АЗС на підставі укладених господарських договорів.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» були внесені зміни до Податкового кодексу України, а саме: пункт 14.1.212 доповнено абзацом такого змісту: реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Таким чином, оподаткуванню акцизним податком підлягають операції з роздрібної торгівлі підакцизних товарів, зазначених у статті 215 Податкового кодексу України безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Якщо суб'єкт господарювання здійснює реалізацію нафтопродуктів суб'єктам господарювання (юридичним особам, фізичним особам-підприємцям) для подальшого використання у господарській діяльності (іншими словами, для комерційного використання), така реалізація не є роздрібною за визначенням, наведеним вказаною нормою Податкового кодексу України, і податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизними товарами в даному випадку не виникає.

Відповідачі не надали суду доказів того, що юридичні особи, фізичні особи-підприємці придбавали нафтопродукти у позивача з метою особистого некомерційного використання.

У зв'язку з чим, за висновками судів попередніх інстанцій, позивачем правомірно при визначенні сум податкового зобов'язання з акцизного податку оподатковувалися лише операції з реалізації підакцизних товарів за місцем реалізації (торгівельна точка) кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, а реалізація юридичним особам та фізичним особам-підприємцям цих товарів за відомостями та талонами ним до об'єкту оподаткування не включалася, оскільки така реалізація здійснюється для комерційного використання і не є об'єктом оподаткування акцизним податком у розумінні приписів підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14, підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України базою оподаткування акцизним податком є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів оподатковуються акцизним податком у розмірі 5 % від вартості підакцизних товарів.

Платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів (підпункт 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.

Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - це продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України (нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, а також паливо моторне альтернативне), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування (абзац 1 та 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Як передбачено підпунктом 216.9 статті 216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, є дата надходження оплати за проданий товар.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надавання йому торговельних послуг.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» від 20.12.1997 № 1442 (далі - Правила) роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Пунктом 10 зазначених Правил передбачено, що розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу, при цьому розрахунку за придбані у роздріб нафтопродукти здійснюються як у готівковій формі, так і з використанням відомостей на відпуск, талонів, платіжних карток, смарт-карток (паливних карток).

Вищенаведені положення не були враховані судами попередніх інстанцій при постановленні оскаржуваних судових рішень, у яких суди погодились з доводами позивача, що безготівкові розрахунки (за відомостями, за талонами) за придбані нафтопродукти не підпадають під регулювання нормами Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки не відповідають наведеному визначенню «розрахункова операція».

Крім того, згідно з пунктом 10.3.1.1 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 1315.

Відповідно до пункту 10.3.1.3 Інструкції відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. У цьому ж змінному звіті АЗС має відображатися і відпуск нафтопродуктів за платіжними картками (пп. 10.3.4.2 Інструкції).

Пунктом 10.3.2 Інструкції встановлено, що відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

У змінному звіті АЗС за формою №17-НП відображаються також відпуск нафтопродуктів за відомостями (графа 9) та за талонами (графа 10). При цьому, відпуск нафтопродуктів за готівку та за платіжними картками відображаються відповідно у графах 8 та 11 змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Таким чином, до графи 3 додатку 6 декларації акцизного податку мають бути внесені дані граф 8, 9, 10, 11, 12 змінного звіту АЗС за формою №17-НП, а до графи 4 дані граф 9 (за відомостями), 10 (за талонами), 12 (за іншими документами).

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 №199, якими визначено формат та розрядність даних, що зберігається у фіскальній пам'яті РРО, у якому передбачено відображення не менше 6 груп з оподаткування товарів (послуг).

Враховуючи підпункт 3.5 пункту 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, рядок 9 розрахункового документа (назва податку, літерне позначення ставки податку, ставка податку у відсотках, сума податку) може повторюватися відповідно до кількості податкових груп, тобто не менше 6.

Отже, акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів повинен відображатись у розрахунковому документі (фіскальному чеку) як окрема податкова група.

Дотримання позивачем вищезазначених вимог судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось.

Щодо поняття некомерційного використання, то у значенні в якому його вжито у Податковому кодексі України, нормативно-правових актах, що регулюють порядок реалізації нафтопродуктів у роздріб, слід розуміти, що таке використання виключає його подальшу реалізацію кінцевим споживачам незалежно від форми розрахунків.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовували свої висновки, зокрема, тим, що відповідачі не надали суду доказів того, що юридичні особи, фізичні особи-підприємці придбавали нафтопродукти у позивача з метою особистого некомерційного використання.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до змісту зазначених норм, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте, судами попередніх інстанцій не вжито заходів необхідних для з'ясування обставин у справі щодо придбання юридичними особами, фізичними особами-підприємцями нафтопродуктів у позивача, незважаючи на те, що у разі необхідності суд не позбавлений права допитати свідків для надання ними пояснень з приводу виконання договорів, а також сплати ними акцизного податку у разі комерційного використання придбаних ними нафтопродуктів, тобто подальшої реалізації кінцевому споживачу.

Щодо висновків судів попередніх інстанцій, що позивач діяв у відповідності з наданою йому ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області індивідуальною податковою консультацією від 24.02.2015 №949/10/14-03-21-28, то індивідуальна консультацію не є нормативно-правовим документом та не обов'язкова для платника податків, якому надана. Утім якщо платник діятиме згідно з наданою йому індивідуальною консультацією, то Податковий кодекс України звільняє такого платника від відповідальності, однак не звільняє від обов'язку зі сплати донарахованого податку.

Однак, зазначене судами попередніх інстанцій при вирішенні спору враховано не було, крім того суди не дослідили чи давала вищезазначена податкова консультація рекомендації стосовно конкретної ситуації, що виникла у певному податковому періоді у платника податків, які мають чітко зазначатись в тексті індивідуальної податкової консультації.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі №814/1585/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: Т.М.Шипуліна

Судді: Л.І.Бившева

І.Я.Олендер оригіналом згідно.