Ухвала суду № 70060270, 06.11.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"06" листопада 2017 р. Справа № 806/2176/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Мацького Є.М.

Шевчук С.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "17" серпня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення 7886,01 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом, у якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 7886,01 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2017 стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 07.06.2017 по день фактичного розрахунку - 29.06.2017 в сумі 5877,19 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Житомирській області просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що оскільки в наказі про звільнення позивача обраховано календарна вислуга років, за які фактично нараховується одноразова грошова допомога, то право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникає лише після звільнення з органів поліції, а не у день звільнення, а тому посилання позивача на несвоєчасність розрахунку при звільненні є безпідставним.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 02.06.2017 № 106 о/с позивач звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію" з 06.06.2017.

При цьому, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не була проведена у день звільнення ОСОБА_4 Таку виплату здійснено відповідачем лише 29 червня 2017 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за затримку проведення розрахунків в розмірі 5877,19 грн.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Так, нормами спеціального законодавства, а саме Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постановами Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, від 11.11.2015 року № 988, якими врегульовані питання звільнення зі служби в поліції, порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських, виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та не врегульовано питання щодо пропуску строку здійснення виплат при звільненні з поліції.

При цьому судова колегія вважає, що у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі підлягають застосуванню норми трудового законодавства. Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 17 лютого 2015 року в справі № 21-8а15.

Разом з цим, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що норми КЗпП не можуть бути застосовані.

Дійсно, при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів поліції та у випадку виникнення спорів з цього приводу пріоритетними є норми спеціального законодавства, проте у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, то застосуванню підлягають саме загальні норми законодавства про працю. Таким чином, хоч позивач і проходив службу в органах поліції на нього поширюються загальні норми законодавства про працю в разі відсутності їх у спеціальному законодавстві, що регулювали проходження ним служби.

За наведених обставин, коли нормами Законів України "Про Національну поліцію", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 та від 11.11.2015 № 988 не врегульовано порядок проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції та питання щодо пропуску строку здійснення виплат при звільненні з поліції, то згідно зі положеннями ст.9 КАС України, необхідно застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на час звільнення позивача, далі - КЗпП України) передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану суму.

За змістом ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

В даному випадку день звільнення позивача (06.06.2017) належна останньому сума одноразової грошової допомоги при звільненні виплачена не була. Остаточний розрахунок з позивачем Головним управлінням Національної поліції в Житомирські області проведено 29.06.2017. Отже, відповідачем допущено порушення строку розрахунку з позивачем при звільненні, що є підставою для виплати ОСОБА_4 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", зокрема п.20 цієї постанови, яким визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами та доповненнями) та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (надалі - Порядок).

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 1346/29/01-2017 від 09.08.2017, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 255,53 грн.

Середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні становить: 255,53 грн. помножити на 23 дня (час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 07.06.2017 по 29.06.2017) дорівнює 5877,19 грн.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання заявника апеляційної скарги на те, що затримка з розрахунку складає 22 дні (з 07.06.2017 по 28.07.2017), виходячи з наступного.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 14.12.2016 по справі № 482/7002/14-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що розрахунок з працівником повинен здійснюватись по день фактичного розрахунку включно.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "17" серпня 2017 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.М. Мацький

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу: Головне управління Національної поліції в Житомирській області вул.Старий Бульвар,5/37,м.Житомир,10008

- ,