Постанова № 70060170, 02.11.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 р. Справа № 537/2591/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Чалого І.С. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017р. по справі № 537/2591/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якій просила суд:

- визнати протиправним рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №248 від 10.05.2017р. щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війні, починаючи з 07.10.2009р.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017 року позов ОСОБА_1 до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №248 від 10.05.2017р. щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1.

Зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату та перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, які передбачені чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни.

Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017 року по справі №537/2591/17 та прийняти нову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального права.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 02.11.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що копією закордонного паспорта НОМЕР_2, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, виїхала на постійне місце проживання до держави Ізраїль, де з 04.06.2004 року перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

До квітня 1999 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час остання постійно проживає у державі Ізраїль.

Згідно архівної пенсійної справи ОСОБА_1 №М-1281, ОСОБА_1 не перебувала на обліку в органах пенсійного фонду України, а отримувала пенсію в органах соціального захисту населення.

Відповідно до протоколу №72 від 17.02.1994 року, Крюківським відділом соціального захисту населення м. Кременчук, ОСОБА_1 з 18.02.1994 року призначено пенсію за віком.

Відповідно до розпорядження управління соціального захисту населення виконавчого комітету Крюківської районної ради м. Кременчука від 01.03.1999 року, ОСОБА_1 з 01.04.1999 року знята з обліку як отримувач пенсії за віком у зв'язку з виїздом до держави Ізраїль.

21 лютого 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, яка отримана відповідачем 28 лютого 2017 року.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №248 від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати раніше призначеної пенсії, в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт її проживання (реєстрації місця проживання) в м. Кременчуці.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням пенсійного органу, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів по догляду за непрацездатними.

Стаття 24 Конституції України, гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами ( частина 3 статті 25 Конституції України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Тобто кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 частини 1 статті 49 та друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'зкове державне пенсійне страхування".

Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Європейський суд з прав людини у п. 51 рішення у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 02.02.2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист громадян, які перебувають за її межами (ч.3 ст.25 Конституції України).

Отже громадянин України, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і громадян України, який проживає на території України.

Згідно із статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,

В ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно із абзацом 3 частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому ч.1, 2 ст.42 цього Закону.

Згідно із частиною 3 статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Зазначений Закон України визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

В ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. . Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідач належним чином не довів порушення позивачем встановленого законом порядку звернення до органів Пенсійного фонду для поновлення виплати раніше призначеної пенсії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку питання стосується не призначення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, а поновлення неправомірно припиненої виплати пенсії.

При цьому колегія суддів приходить до висновку про необхідність саме поновлення виплати пенсії, оскільки пенсія позивачу вже була призначена раніше.

Також колегія суддів зазначає, що позивачем разом з позовом надавалася копія закордонного паспорта який, згідно діючого законодавства, посвідчує особу громадянина України та який діє на момент звернення до суду першої інстанції. Докази припинення позивачем громадянства України відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №248 від 10.05.2017р. щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, а тому судом першої інстанції було правомірно задоволено позов в цій частині.

Оскільки встановлено протиправність рішення Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №248 від 10.05.2017р. щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату та перерахувати розмір пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, які передбачені чинним пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, а тому позов і в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017 року по справі №537/2591/17 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, з огляду на наступне.

Так, приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40367050) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 640 грн. сплаченого судового збору.

Згідно з п.18 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Пенсійний фонд України та його органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Тобто, судовий збір - це платіж який підлягає сплаті за звернення до суду, за видачу судами документів, а також ухвалення визначених Законом судових рішень.

Аналіз положень Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку про те, що у суб'єктів, зазначених у ст. 5 Закону, наявна пільга при зверненні до суду, при видачі судами документів, а також ухвалення визначених Законом судових рішень.

Згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір", доданої до Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-УІ "Про судовий збір" якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, витрати з його сплати на користь позивача повинні були бути віднесені за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено питання про необхідність стягнення на користь позивача витрат зі сплати судового збору, але неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 2 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017р. по справі №537/2591/17 змінити, шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини тексту постанови в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 640 грн. сплаченого судового збору.

В іншій частині постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 15.09.2017 року по справі №537/2591/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Чалий І.С. Пянова Я.В. Повний текст постанови виготовлений 06.11.2017 р.