Ухвала суду № 70059898, 02.11.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2461/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Бойка А.В.

За участю: секретаря - Недашковської Я.О.

представника апелянта - Тарановського Р.В. (довіреність від 22.11.2016 року)

представника позивача - Щербини Ю.І. (довіреність від 25.04.2017 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 000001 від 31.01.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю нарахування штрафних санкцій та наявністю обставин для скасування рішення контролюючого органу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 000001 від 31.01.2017 року про нарахування штрафних (фінансових) у розмірі 29002 грн.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Лідер-сервіс» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів (палива), порядок здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, за період з 01.01.2016 року по 23.12.2016 року, за результатами якої складено акт № 469/15-32-40-02/34379917 від 26.12.2016 року (а.с. 11-15).

В Акті перевірки встановлені порушення п.п. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу.

На підставі висновків перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000001 від 31.01.2017 року (а.с. 9), яким нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого палива, що склало 29002 грн.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, подавши скаргу до Державної фіскальної служби України, проте скаргу залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 16-23).

Посилаючись на безпідставність нарахування штрафних санкцій, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування податкового повідомлення-рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 000001 від 31.01.2017 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.

Відповідно умов договору №410БКТЛ-0120 від 17.04.2014 року, що укладеного між ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (а.с. 24-27), Позивач придбав нафтопродукти, а саме: бензин та дизельне паливо.

На підставі акту приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання № 41ОБКТЛ-0120-9052216936 від 26.10.2016 року поклажодавець передав, а Зберігач прийняв для подальшого зберігання придбані за договором нафтопродукти.

За актом прийому-передачі бланків-дозволів № 41ОБКТЛ-0120 - 8024199233 від 26.10.2016 року здійснено передачу бланків-дозволів на паливо від ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» до ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» відповідно до номіналів 10 та 20 літрів (а.с. 30).

За умов договору №С110321 від 04.02.2016 року (а.с. 32-36), укладеного між ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» та ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», Позивач придбавав нафтопродукти партіями, згідно видаткових накладних на товар. Пунктом 3.1. договору передбачено отримання Покупцем за видатковою накладною картки (ок) на пальне «WOG», відповідно до номіналу. Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання сторонами видаткової документації. З дати підписання видаткових накладних товар вважається прийнятим на зберігання Постачальнику. Товар повертається із зберігання в обмін на картку на пальне, оскільки вона є товарно-розпорядчим документом на товар.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.04.2016 року складена та підписана сторонами договору видаткова накладна № 72123 з переліком штрих-кодів паливних карток на дизельне паливо номіналом 10 літрів та 20 літрів (а.с. 39).

В подальшому, частину придбаних бланків-дозволів (карток на пальне) ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» за договором № 0108/16 від 01.08.2016 року реалізувало ТОВ СК «Дарина» (а.с. 42-46).

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Згідно з підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу до коло платників акцизного податку відносяться особи які реалізують пальне.

За змістом підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до абзацу другого пп. 14.1.212 ПКУ встановлено: "Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Згідно з підпунктом 231.1.3 пункту 231.1 статті 231 ПКУ, у разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Такі поняття, як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція визначенні в наступних нормативних актах:

- у пункті 1.2 Розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 №376 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року № 291/12165), автозаправна станція - це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);

- у пункті 2.1 Розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 №285, автомобільна газозаправна станція - це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (пункти 34 та 35 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442).

Таким чином, фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального - це здійснення заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Згідно з вимогами чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до держреєстру та відповідають Технічним вимогам та забезпечують відпуск пального у єдиному технологічному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Крім того, порядок відпускання ПММ для транспортних засобів, регулює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв'язку України, Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Інструкція №281 визначає наступні загальні поняття: талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому; платіжна картка - спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг; смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 № 620).

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у т.ч. смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил № 1442).

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС (через паливо- та газороздавальні колонки) безпосередньо споживачам, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова (в тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів)), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Кодексу.

Суд враховує той факт, що, ані в акті перевірки, ані доказами, що є в матеріалах справи, не підтверджено наявність у ТОВ «Лідер-Сервіс» на праві власності або оренди діючих АЗС або інших колонок для здійснення фізичного заправлення паливом.

За умовами договору №410БКТЛ-0120 від 17.04.2014 року, що укладено між ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» та договору №С110321 від 04.02.2016 року, що укладено між ТОВ «ЛІДЕР-СЕРВІС» та ТОВ «НАФТОТРЕЙД РЕСУРС», Позивач придбавши бланки-дозволи та картки на паливо, а потім реалізувавши їх іншому контрагенту - ТОВ СК «Дарина», фактично виступив посередником в операціях продажу пального. Договори з постачальниками палива передбачають перехід права власності на пальне до ТОВ «Лідер-Сервіс», але фактично рух пального через цього суб'єкта господарювання фактично не відбувався (безпосередньо відпуск пального відбувається через АЗС, що належать ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» та ТОВ «Нафтотрейд Ресурс»).

Таким чином, у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та/або не здійсненні фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачам, а також інших операцій з реалізації, визначених абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПКУ, у Позивача не виникає обов'язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних.

Суд першої інстанції вірно врахував те, що відповідно до листів ДФС України від 20.10.2016 №22705/6/99-99-15-03-02-15 та 20.07.2016 року №24565/7/99-99-15-03-03-17, на які посилається позивач у позові, податковий орган надає роз'яснення про відсутність обов'язку подавати документи до податкових органів з метою реєстрації платником акцизного податку у випадках реалізації паливно-мастильних матеріалів (палива) через бланки-дозволи, талони, старт-картки та у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та /або нездійснення фактичного отримання і фізичного відпуску кінцевим споживачам, оскільки, такі операції не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців 2 і 3, підпункту 14.1.212, пункту 14.1, статті 14 ПКУ.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно вказав на те, що Позивач не є особою, що відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу, здійснює реалізацію пального, та підлягає обов'язковій реєстрації контролюючими органами як платник акцизного податку за місцезнаходженням юридичної особи.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість і безпідставність застосування штрафних санкцій, а отже - наявність обставин для скасування рішення контролюючого органу.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.11.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

А.В. Бойко