Ухвала суду № 70059591, 06.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року справа №805/2445/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів: Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2445/17-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 гривень ,-

В С Т А Н О В И В:

05 липня 2017 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" (далі - відповідач) з вимогами про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у сумі 741 583,17 грн. (а.с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 56-58).

Позивач, вважаючи, що судом першої інстанції по даній справі не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело, на його думку, до невірних висновків, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на ч. 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інварів в Україні», якою встановлено, що підприємства, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що в законодавстві України не міститься жодного положення про звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу працевлаштування інвалідів у зв'язку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство. На переконання апелянта, норми ч. 1 ст. 20 Закону дають підстави говорити про наступні обов'язки суб'єктів господарювання: дотримання нормативів по створенню визначеної законом кількості робочих місць для інвалідів для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу; сплата адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Апелянт вказує, що за даними наданого позивачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, вимоги ст. 20 закону не виконано, адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом не відраховано, що, на думку апелянта, свідчить про наявність вини позивача за невиконання вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочих місць для інвалідів, що є порушенням відповідачем правил здійснення господарської діяльності, та, як наслідок, створення з нього адміністративно-господарських санкцій (а.с. 60-62).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Спірним питанням даної справи є правомірність застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій, внаслідок не створення ним 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою, ідентифікаційний код - 13492430, місцезнаходження юридичної особи: 87528, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Серова, будинок 1А, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 9-10).

Позивач здійснює свою діяльність на підставі Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, який затверджено Наказом Міністерства

соціальної політики України 14.04.2011 року № 129 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за № 528/19266 (надалі - Положення).

Так, згідно з п. 5 Положення, відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює, зокрема, збір сум адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; облік заборгованості по сплаті сум адміністративно - господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які виконують найману працю, претензійно - позовну роботу в судах різних інстанцій.

Відповідач, Приватне акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 31272173, місцезнаходження юридичної особи: 84205, м. Дружківка, вул.. Машинобудівельників, буд. 34 Б, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20-22).

Відповідач зареєстрований у якості роботодавця у Донецькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, що не заперечується сторонами по справі та не є у справі спірним.

Відповідно до матеріалів справи, 20 січня 2017 року відповідачем, до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ.

Згідно вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 1121 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить - 36 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна складати 45 осіб, фонд оплати праці штатних працівників 92368 грн. 30 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 82398 грн. 10 коп., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн. (а.с. 7).

Позивач, вважаючи, що у відповідності до діючих приписів законодавства відповідач не виконав норматив по створенню 9 робочих місць для працевлаштування інвалідів зробив розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році, відповідно до якого, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році складає 741 583,17 грн. (а.с.8).

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 741 583,17 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення відповідних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач у повному обсязі вживав усі необхідні заходи для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2016 році, зазнаючи, при цьому, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що на підприємства з метою забезпечення права інвалідів на працевлаштування покладений обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору інвалідів для працевлаштування; такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені частиною 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України від 21 березня 1991 року № 875(надалі Закон № 875875), Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (надалі Порядок № 70).

Частиною 3 Закону № 875XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі, спеціальні робочі місця, створювати для них належні умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державні службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За змістом цієї норми, на думку апелянта, відповідачем не було виконано нормативу по створенню 9 робочих місць по працевлаштуванню інвалідів, у зв'язку з чим, підприємство мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

В матеріалах справи наявна звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавались ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" до Краматорського міського центру зайнятості у 2016 році, з яких вбачається, що підприємством до центру зайнятості подавалась інформація про наявність вакансій, а саме: від 10.06.2016 року, від 01.07.2016, року, від 01.08.2016 року, від 02.09.2016 року, від 02.10.2016 року, від 03.11.2016 року, від 01.12.2016 року (а.с. 28-41), що підтверджується також листом Краматорського міського центру зайнятості від 27.01.2017 року за вих. № 01-14/340. Крім того, у зазначеному листі центр зайнятості також зазначив, що з метою вирішення питання укомплектування вакансій, представники ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" взяли участь у наступних заходах: Ярмарок вакансій «Для вільних людей є вакансії», який проходив 15.09.2016 року, Ярмарок вакансій для осіб з інвалідністю, який проходив 25.11.2016 року, online-співбесіди представників кадрової служби з шукачами роботи за допомогою Skype-зв'язку, які проходили 16.09.2016 року, 14.11.2016 року, 20.12.2016 року (а.с. 44).

Крім того, слід зазначити, що відповідна звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» подавалась позивачем також і до Дружківського міського центру зайнятості (а.с. 48-52).

Дружківський міський центр зайнятості, в свою чергу, листом від 17.02.2017 року за вих. № 1287/03 підтвердив, що протягом 2016 року з ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" проведено наступні заходи щодо підбору працівників з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями:

- 6 online-співбесід;

- 11 співбесід в режимі «VIBER»;

- 4 співбесіди в режимі «whatsapp» (а.с. 43).

Із заперечень відповідача на адміністративний позов вбачається, що відповідні звіти форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» подавались позивачем до центрів зайнятості з червня 2016 року по грудень 2016 року, а у попередніх періодах (січень-травень 2016 року) 4% норматив по працевлаштуванню інвалідів був виконаний останній у повному обсязі.

Таким чином, відповідач протягом 2016 року ужито усіх можливих заходів щодо створення робочих місць, на які мали змогу працевлаштуватися інваліди, однак вони не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Центрами зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування.

Колегія суддів зазначає, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Будь-яких доказів безпідставної відмови у працевлаштуванні інвалідів у відповідача суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідачем не були порушені вимоги Закону № 875-XII які передбачають відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" належним чином інформувало центр зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Посилання апелянта на ту обставину, що за даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма 10-ПІ) відповідачем не виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та не відраховано адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі середньорічної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем фактично не були порушені вимоги Закону № 875-XII, які передбачають відповідальність за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки ПрАТ "Єнакієвський коксохімпром" належним чином інформувало центри зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, адже саме Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЄК, наявності кваліфікації та знань.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції надана вірна правова оцінка обставинам справи, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/2445/17-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Л.В. Ястребова

Судді: І.А. Васильєва

І.Д. Компанієць