Постанова № 70059496, 24.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 31.08.2016

відповідача: - ОСОБА_2 дов від 11.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року

у справі № 804/5749/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 29.08.2016, яким застосовано штраф у розмірі 4080,54 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.08.2016 № НОМЕР_2 на суму 22 610,83 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» №0015681304 від 29.08.2016 на суму 2 204,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015691304 від 29.08.2016 на суму 40 805,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, і, як наслідок, заниження податку на доходи фізичних осіб, та, відповідно, заниження військового збору і не донарахування ЄСВ, не відповідають дійсності, є неправомірними та необґрунтованими, зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів. Відповідними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджено факт реальності поставки товарів, надання послуг, а тому визначення податковим органом сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору, ЄСВ та застосування штрафних санкцій є безпідставним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

№0015671304 від 29.08.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб – за основним платежем в розмірі 9088,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2277,17 грн.

№0015681304 від 29.08.2016 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в розмірі 863,92 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 215,98 грн.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015691304 від 29.08.2016 зі сплати єдиного внеску в частині суми 19985,36 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення №0004021302 від 23.08.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині 1998,54 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано встановленням факту реального здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей з документальним підтвердженням витрат та правомірність відображення їх результатів в податковому обліку позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що звіт про залишки майна не є первинним документом фінансово-господарської діяльності, отже не може бути належним документальним підтвердженням формування витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані підприємцем, та бути підставою для обліку витрат. Встановленими судом обставинами підтверджено суму понесених позивачем витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, тому висновок контролюючого органу про завищення витрат та заниження оподатковуваного доходу фізичних осіб за 2015 рік на суму 57594,70 грн., є хибним.

Постанову суду в частині відмовлених позовних вимог мотивовано відсутністю підтвердження виконання договорів про надання юридичних послуг з огляду на те, що надані позивачем акти виконаних робіт складені з порушенням правил складання первинних документів, установлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Так, на підтвердження виконання договорів про надання юридичних послуг від 12.01.2015 позивачем надавались акти здачі-прийняття юридичних послуг, виписані ФОП ОСОБА_1: від 02.02.2015 на суму 15000 грн., від 02.03.2015 на суму 15000 грн., від 01.04.2015 на суму 15000 грн., від 30.04.2015 на суму 15000 грн. Відповідно до вказаних актів ФОП ОСОБА_3 приймає юридичні послуги на умовах, передбачених договором про надання юридичних послуг від 12.01.2015, проте вказані акти не відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг, в них відсутня ціна кожної окремо наданої послуги, надання якої передбачено договором (щодо надання юридичних послуг), а зазначена лише загальна вартість усіх виконаних робіт разом; акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову суду першої інстанції в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог, задовольнивши їх, решту постанову суду першої інстанції залишити без змін. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що норми чинного законодавства, на які послався суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині, яка стосується юридичних послуг, не є імперативними та дають можливість учасникам господарських правовідносин самостійно врегульовувати питання фіксації факту приймання-передачі отриманих послуг з огляду на їх різноманітність, багатогранність, складність, комплексність, специфічність та іншу кількість чинників.

Чинним законодавством типових або ж спеціалізованих форм актів наданих послуг не передбачено, тому суб'єкт господарювання має право використовувати постійно виготовлені бланки (форми), які повинні містити обов'язкові реквізити.

Відносно повноти відображення господарської операції в акті наданих послуг позивач, з посиланням на лист Мінфіну України від 14.03.2012 № 31-08410-07/23-1994/1318, зазначив, що вона має бути такою, щоб забезпечити розкриття змісту господарської операції й ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних; водночас міру деталізації й обсягу операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

Крім того, сторонами договору юридичних послуг за одиницю виміру наданих послуг - визначено національну валюту - гривню, а періодом наданих послуг – місяць. Також з наданих актів та звітів, що змістовно розкривають сутність наданих послуг, вбачається, що з лютого по квітень (включно) 2015 року надавався такий вид послуг, як надання консультації щодо проведеної планової документальної перевірки, аналіз судової практики з метою захисту інтересів позивача в подальшому в суді, а факт надання такого виду послуг встановлено судом першої інстанції при посиланні на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 у справі №804/4779/15.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині є законним та обґрунтованим; наполягає на тому, що висновки контролюючого органу в акті перевірки стосовно наданих позивачеві юридичних послуг є вірними,узгоджуються з нормами податкового законодавства.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації.

Відповідачем - ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання законодавства з питань повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 12.08.2016 № 2381/04-61-13-04/НОМЕР_3 (т.1, а. с.14-33).

В ході перевірки виявлено порушення:

- п.177.2, п.п.177.4.1, 177.4.4. п.177.4 ст.177 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік на суму 18088,66 грн.;

- ч.2 ст.7, ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено єдиний внесок у розмірі 34,7 %, який повинен бути нарахований на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-підприємцями за 2015 рік на суму 40 805,35 грн.;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до несплати військового збору за 2015 рік в сумі 1763,92 грн.

29.08.2016 на підставі даного акту перевірки ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 22610,83 грн., з яких 18088,66 грн. – за податковими зобов’язаннями, 4522,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.11);

- податкове повідомлення-рішення форми «Д» № НОМЕР_4, яким визначено суму грошового зобов’язання з військового збору на загальну суму 2 204,90 грн., з яких 1763,92 грн. – за податковим зобов’язанням, 440,98 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а. с.12);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015691304, з вимогою сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 40805,35 грн. (т.1, а. с.13);

- рішення № НОМЕР_1, яким на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застосовано штрафні санкції у розмірі 4080,54 грн. (10 % від суми 40805,35 грн.) (т.1, а. с.10).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Доводи поданої позивачем апеляційної скарги полягають у помилковості висновків суду першої інстанції в частині відмовлених у задоволенні позовних вимог з приводу правовідносин, які стосуються придбання у перевіреному періоді ФОП ОСОБА_3 юридичних послуг.

Як встановлено контролюючим органом, з чим погодився суд першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 безпідставно включив до складу витрат витрати, які пов'язані з придбанням юридичних послуг у ФОП ОСОБА_1, в результаті чого завищив витрати на суму 60000 грн. та занизив оподаткований чистий доход за 2015 рік, що, свою чергу, призвело до заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, нарахованих з цього доходу.

Апеляційний вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, зазначає наступне.

Згідно пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб, в тому числі, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно пп.164.1.3 п.164.1 ст.164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами п.177.4 ст.177 ПК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать:

пп.177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат;

пп.177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов’язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством;

пп.177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

пп.177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв’язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, до витрат, які враховуються при визначенні чистого оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця, включаються безпосередньо пов’язані з отриманням доходів витрати, що пов’язані з веденням господарської діяльності такої особи.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В свою чергу, частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Також у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, не спростовується сторонами, у періоді, що перевірявся (2015 рік), позивач отримував юридичні послуги в межах укладеного з ФОП ОСОБА_1 (виконавець) договору про надання юридичних послуг від 12.01.2015, умовами якого передбачено, що виконавець надає визначені договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також, в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з правового забезпечення здійснення господарської діяльності.

Послуги надаються шляхом визначення правової позиції; усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; правова експертиза господарських договорів; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади; інші послуги правового характеру. На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг замовником передаються документи, які підтверджують їх складання, участь в судових або інших засіданнях, або інші документи як процесуального так й іншого характеру.

Суми оплати за надання визначених вказаними договорами послуг внесені позивачем до складу валових витрат в розмірі 60000,00 грн.

На підтвердження виконання договорів про надання юридичних послуг від 12.01.2015 позивачем надані акти здачі-прийняття юридичних послуг: від 02.02.2015 на суму 15000 грн., від 02.03.2015 на суму 15000 грн., від 01.04.2015 на суму 15000 грн., від 30.04.2015 на суму 15000 грн.

Відповідно до вказаних актів позивач приймає юридичні послуги на умовах, передбачених договором про надання юридичних послуг від 12.01.2015.

З огляду на зміст вказаних актів здачі-прийняття юридичних послуг суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу в акті перевірки, що надані позивачем акти надання юридичних послуг не відображають зміст, обсяг та вартість наданих послуг, в них відсутня ціна кожної окремо наданої послуги, надання якої передбачено договором (щодо надання юридичних послуг), а зазначена лише загальна вартість усіх виконаних робіт разом; акт не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності товариства.

Разом з тим, в якості доказів виконання вищевказаного договору від 12.01.2015 позивачем також надано суду наступні документи: звіти про надання юридичних послуг, в яких зазначено про надання таких послуг, як правовий аналіз господарських договорів, консультації щодо проведеної планової документальної перевірки, аналіз судової практики з метою захисту інтересів ОСОБА_3 в суді (т.1, а. с.71-74), рахунки-фактури, а також постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2015 у справі № 804/4779/15 (т.1, а. с.123-130), з вступної частини якої вбачається, що ОСОБА_1 брав участь в якості представника ФОП ОСОБА_3

В результаті дослідження вказаних документів, а також враховуючи види діяльності позивач, апеляційний суд вважає, що складені на виконання договору від 12.01.2015 акти здачі-прийняття юридичних послуг є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» і в сукупності з наведеними вище звітами та іншими документами є достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій з надання юридичних послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Крім того, доводи відповідача з приводу змісту актів здачі-прийняття юридичних послуг апеляційний суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства через відсутність законодавчо визначеної форми актів передачі-приймання робіт (надання послуг) та звітів про надання послуг, в тому числі, юридичних, і встановлених правил та вимог щодо їх складення і змісту.

Так, норми глави 63 Цивільного кодексу України, якою врегульований такий вид зобов’язань як послуги, не встановлюють ніяких правил і вимог до форми та змісту документів, що складаються на виконання договору про надання послуг.

Приймаючи до уваги вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» до первинних документів, вбачається, що зміст та обсяг господарської операції визначають особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому ці особи мають забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, з нею пов'язаних.

У спірних правовідносинах розкриття суті юридичних послуг підтверджується наданими позивачем відповідними звітами, а фактичне надання цих послуг підтверджується матеріалами справи. В даному випадку і акти передачі-приймання юридичних послуг, і звіти про надання юридичних послуг містять достатній обсяг обов’язкових реквізитів для встановлення часу складання документа, його назви, суті господарської операції, вартості послуг, та для ідентифікації осіб, які підписали вказані документи.

Крім того, враховуючи принцип свободи укладення договору, виходячи з правил ведення господарської діяльності, платник податків має право самостійно визначати обсяг робіт та послуг, який йому необхідний для забезпечення власної господарської діяльності; визначення необхідності та доцільності укладення суб’єктом господарювання певних договорів не належить до компетенції податкових органів.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з надання юридичних послуг меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Отже, приймаючи до уваги, що факт надання юридичних послуг підтверджений позивачем поданими суду первинними документами, відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства при визначенні оподаткованого чистого доходу за 2015 рік.

З приводу встановленого контролюючим органом заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В абз.1 ч.2 ст.7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (абз.1 ч.2 ст.7 Закону №2464-VI).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

В свою чергу, відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, який нараховується з суми оподатковуваного доходу, і за не нарахування цього внеску для платника передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків зазначеної суми.

Щодо військового збору, то відповідно п.п.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір єдиного внеску і військового збору для фізичної особи-підприємця прямо залежить від суми його оподатковуваного доходу, а за встановлених вище обставин апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про заниження позивачем оподаткованого чистого доходу за 2015 рік, відповідно, безпідставним є донарахування відповідачем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору, нарахованих з цього доходу.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги від 29.08.2016 та їх скасування у повному обсязі.

Суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з порушенням норм права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2017р. у справі № 804/5749/16 скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 29.08.2016, яким застосовано штраф у розмірі 4080,54 грн., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення «Р» від 29.08.2016 № НОМЕР_2 на суму 22 610,83 грн., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Д» № НОМЕР_4 від 29.08.2016 на суму 2 204,90 грн., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0015691304 від 29.08.2016 на суму 40 805,35 грн., прийняте Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко