Постанова № 70059334, 31.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 914/778/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, м. Городок №530 від 21.09.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 р.

у справі №914/778/17

За позовом: Приватної агрофірми Дністер, с. Верин, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Яблуневий дар, м. Городок, Львівська область

про стягнення 16 019 грн. 23 коп.

за участю представників:

від позивача: Пилип»як О.П.-представник;

від відповідача: не зявився;

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника.

Скаржник явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання вих.№617 від 27.10.2017 про розгляд справи без участі представника.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 у справі № 914/778/17 (колегія суддів: Морозюк А.Я., Чорній Л.З., Артемович В.М.) позов задоволено. Стягнено з ТОВ «Яблуневий дар» на користь Приватної агрофірми «Дністер» 13 000 грн, 00 коп. основного боргу, 674 грн. 22 коп. - 3% річних, 2 345 грн.01 коп. інфляційних втрат та 1 600грн. 00коп. судового збору. .

ТОВ «Яблуневий дар» подано апеляційну скаргу №530 від 21.09.2017, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позову, посилаючись на те, що рішення прийнято з неповним дослідженням доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначив, що підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції, а надані позивачем видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів первинного документу, передбачених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а посилання позивача на податкові накладні у відповідності до вказаної статті Закону, є взагалі помилковим, тому такі докази не є належними та допустимих доказами у розумінні частини 2 ст. 34 ГПК України.

Приватною агрофірмою Дністер подано відзив на апеляційну скаргу та клопотання б/н, б/д про розгляд справи без участі представника, в якому зазначає, що судом прийнято рішення з повним дослідженням всіх обставин справи та у відповідності до норм матеріального права, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, Приватною агрофірмою Дністер в період з 19.05.2014 по 16.07.2014 поставлено ТОВ Яблуневий дар товар (пісок, піщаник) на загальну суму 26 200,00 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви копіями накладних. (а.с.28-53).

Також з метою доведення факту поставки товару позивачем та отримання його відповідачем, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні (а.с.79-86) та Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за звітний(податковий) період травень 2014, червень 2014, липень 2014 (а.с.87-129), сформованих Приватною агрофірмою Дністер, до яких, як зазначено позивачем у додаткових поясненнях від 30.05.2017, жодних зауважень з боку контролюючих органів не надходило.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що відповідач отриманий товар оплатив частково в розмірі 13 200,00 грн., про що позивачем долучено до матеріалів справи копію звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку ПАФ Дністер з 15.05.2014 по 15.05.2014, виданого ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.78), та копію платіжного доручення №1511 від 15.05.2014 (а.с.67) про перерахування відповідачем на користь позивача 13 200,00 грн. Докази оплати відповідачем решти суми заборгованості в розмірі 13 000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач за отриманий товар в повній мірі не розрахувався, позивач 07.07.2015 надіслано відповідачу вимогу протягом семи днів (від дня отримання вимоги) погасити заборгованість перед ПАФ Дністер в розмірі 13 000, 00 грн. (а.с.55-56).

Відповідачем зобовязань по своєчасній оплаті отриманого товару не виконано, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із вимогою стягнути з відповідача 13 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 674 грн. 22 коп. - 3% річних, 2 345 грн.01 коп. - інфляційних втрат.

Згідно із ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк(термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору судом першої інстанції правомірно кваліфіковано як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з долучених позивачем до матеріалів справи Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за звітний (податковий) період травень 2014, червень 2014, липень 2014, сформованих Приватною агрофірмою Дністер у формі затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України 25.11.2013 №708 (який був чинний у період з 01.01.2014 по 01.12.2014) відповідно до пункту 201.15 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (в редакції від 01.05.2014) та Положення про Міністерство доходів і зборів України, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2013 N 141, до вказаних реєстрів позивачем внесено в тому числі податкові накладні № 75 від 15.05.2014 на загальну суму 13 200,00 грн.; № 51 від 07.06.2014 на загальну суму 720,00 грн.; № 69 від 11.06.2014 на загальну суму 3 200,00 грн.; № 83 від 12.06.2014 на загальну суму 1 920,00 грн.; № 91 від 13.06.2014 на загальну суму 3 200,00 грн.; № 99 від 14.06.2014 на загальну суму 2 560,00 грн.; № 93 від 15.07.2014 на загальну суму 700,00 грн.; № 102 від 16.07.2014 на загальну суму 700,00 грн.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ Яблуневий дар як платник податків перебуває на обліку у Львівському управлінні Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби (а.с.26).

Згідно листа Львівського управління Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби Про надання інформації від 19.06.2017 № 5337/9/28-10-48-06, ТОВ Яблуневий дар за період травень-липень 2014 по операціях з придбання товарів від ПАФ Дністер до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди віднесено ПДВ на загальну суму 4 366,67 грн., в тому числі: травень 2014 - 2 200грн., червень 2014 - 1 933,33 грн., липень 2014 - 233,34 грн. (а.с.153).

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України розбіжності між сумами податкового зобовязання ПАФ Дністер та податкового кредиту ТзОВ Яблуневий дар за період травень-липень 2014 відсутні.

Листом Про надання інформації від 04.07.2017 № 5786/9/28-10-48-06 (надійшов на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2017 р.) Львівське управління Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби додатково повідомило, що згідно проведеного аналізу поданої звітності встановлено, що ТОВ Яблуневий дар в 2014 р. не здійснювало інших взаємовідносин з ПАФ Дністер (а.с.155).

Відповідно до п. 201.6. та п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції від 01.05.2014) податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу; Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктами 198.1. та 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зазначені у листі Львівського управління Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби Про надання інформації від 19.06.2017 № 5337/9/28-10-48-06 сума ПДВ за період травень-липень 2014 в загальному розмірі 4 366,67 грн., в тому числі: травень 2014 р.- 2 200 грн., червень 2014 р. -1 933,33 грн., липень 2014 р.- 233,34 грн., співпадає із загальною сумою ПДВ та сумами ПДВ за відповідні періоди травень, червень та липень 2014 згідно податкових накладних:

- № 75 від 15.05.2014 на суму 13 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 200,00 грн.(за травень 2014 );

- № 51 від 07.06.2014 на суму 720,00 грн.; № 69 від 11.06.2014 на суму 3 200,00 грн.; № 83 від 12.06.2014 на суму 1 920,00 грн.; № 91 від 13.06.2014 на суму 3 200,00 грн.; № 99 від 14.06.2014 на суму 2 560,00 грн. - разом на загальну суму 11 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 933,33 грн.(за червень 2014 );

- № 93 від 15.07.2014 на суму 700,00 грн.; № 102 від 16.07.2014 на суму 700,00 грн.- разом на загальну суму 1 400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 233,34 грн. (за липень 2014).

Загальна сума ПДВ складає 4 366,67 грн., тобто 20 відсотків від бази оподаткування за основною ставкою (відповідно до пункту 193.1. ст.193 та підпункту 194.1.1. пункту 194.1. ст.194 Податкового кодексу України), яка включена до складу вартості товару, загальна вартість якого з ПДВ складає 26 200,00 грн. (13 200,00 грн. за травень 2014 + 11 600,00 грн. за червень 2014+ 1 400,00 грн.за липень 2014).

Вказані суми також співпадають із відповідними загальними сумами згідно долучених накладних, оформлених за період з 19.05.2014 по 16.07.2014.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ТОВ Яблуневий дар до податкового кредиту включено суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними, оформленими позивачем за результатами поставленого товару, тобто відповідачем вчинено дії - включення сум ПДВ у складі вартості придбаного товару до податкового кредиту за вказаними податковими накладними, що свідчить про визнання відповідачем отримання товару від позивача на суму 26 200,00 грн.(в т.ч. ПДВ 4 366,67 грн.), з яких, за мінусом сплаченої суми 13 200,00 грн., заборгованість складає 13 000,00 грн.

Щодо тверджень скаржника, що у видаткових накладних, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, представником покупця, який прийняв товар від постачальника, зазначено ОСОБА_2, проте на всіх видаткових накладних стоять зовсім різні підписи з боку покупця, що ставить під сумнів факт підписання накладних особою, уповноваженою відповідачем, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дефект видаткових накладних у будь-якому випадку не спростовує самого факту отримання відповідачем від позивача товару по вказаних накладних, при цьому суд звертає увагу, що товар отриманий за накладною №РНК 82105021 від 19.05.2014 та накладною №РНК 81305041від 31.05.2014 відповідачем оплачено (платіжне доручення №1511 від 15.05.2014 про оплату відповідачем на користь позивача 13 200,00 грн.). Окрім того відповідач не заперечує отримання товару, а лише вказує на неналежність доказів на які посилається позивач.

Однак, оцінивши в сукупності наявні у справі докази (у тому числі копії видаткових накладних, податкових накладних, Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, а також листи Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС ), взявши до уваги, що скаржником не спростовано наявність заборгованості та врахувавши що частина отриманого товару за наявними у справі накладними (які відповідач вважає неналежно оформленими) відповідачем оплачена (оскільки згідно аналізу поданої звітності, ТОВ Яблуневий дар в 2014 році не здійснювало інших взаємовідносин з ПАФ Дністер, про що зазначено у листі Львівського управління Офісу великих платників податків Державної Фіскальної Служби Про надання інформації від 04.07.2017 № 5786/9/28-10-48-06), судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару, який залишився не оплаченим на суму 13 000 грн. 00 коп. Сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 674 грн. 22 коп. 3% річних та 2 345,01грн. інфляційних втрат нарахованих позивачем за період з 19.07.2015 по 10.04.2017 заявлені правомірно, розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України і їх стягнення є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.09.2017 у справі № 914/778/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.