Постанова № 70059150, 01.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 920/1786/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності №14-77 від 14.04.2017,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №30/105 від 30.12.2016,

органу державної виконавчої служби - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№2930С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 06.09.2017 у справі №920/1786/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", м. Суми

про стягнення 7 543 054, 59грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.2013 у справі №920/1786/13 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Сумигаз на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 3 204 048, 54грн пені, 3 487 710, 29грн 7% штрафу, 710 964, 19грн 3 % річних, а також 67 539, 67грн витрат по оплаті судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2013 скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 204 048, 54грн пені, 3 487 710, 29грн 7% штрафу, та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 204 048, 54грн пені, 3 487 710, 29грн 7% штрафу; в іншій частині рішення залишено без змін; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 34 410, 00грн; господарському суду Сумської області доручено видати відповідні накази.

20.03.2014 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2013 видано відповідні накази.

04.09.2017 до місцевого господарського суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби, в якій скаржник просить суд: 1) визнати незаконними дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження ВП №44343339 постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору в сумі 3 441, 00грн, постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 457, 92грн витрат виконавчого провадження; 2) визнати недійсними постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.08.2017, винесені в межах виконавчого провадження ВП №44343339 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору в сумі 3 441, 00грн, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 457, 92грн витрат виконавчого провадження.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.09.2017 у даній справі (суддя Резніченко О.Ю.) відмовлено у прийнятті скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби на тій підставі, що скарга не підлягає розгляду в господарських судах України, посилаючись на частину 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що дії державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду від 06.09.2017, апелянт звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо прийняття скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем оскаржувались дії державного виконавця щодо винесення, а не виконання постанов про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження від 08.07.2017, прийнятих у межах виконавчого провадження №44343339 при виконанні рішення господарського суду Харківської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 прийнято апеляційну скаргу.

17.10.2017 апелянтом на виконання ухвали суду від 04.10.2017 подано до апеляційного господарського суду скаргу на дії органу державної виконавчої служби з доданими до неї документами, подану суду першої інстанції.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.10.2017, у зв'язку з відпусткою судді Плахова О.В., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.

У звязку зі зміною складу колегії суддів у даній справі відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення", перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору розпочинається знов.

18.10.2017 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10561), просить оскаржувану позивачем ухвалу суду першої інстанції від 06.09.2017 скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо прийняття скарги на дії органу державної виконавчої служби.

31.10.2017 апелянтом на виконання ухвали суду від 18.10.2017 подано до апеляційного господарського суду належним чином засвідчені копії постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 08.08.2017, винесені у межах виконавчого провадження №44343339, а також витяг з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчого провадження №44343339 (вх.№11003).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.11.2017 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити на розгляд до господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо прийняття скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Представник відповідача також підтримав апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Орган державної виконавчої служби своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги (а.с.247).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, позивач та відповідач висловили свої доводи та міркування щодо апеляційної скарги, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у межах виконавчого провадження №44343339 з виконання наказу господарського суду Сумської області від 20.03.2014 №920/1786/13 про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 34 410, 00грн, державним виконавцем 08.08.2017 були винесені постанови про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 3 441, 00грн та 457, 92грн витрат виконавчого провадження.

Згідно наданого апелянтом витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження, постанова про закінчення виконавчого провадження в рамках ВП №44343339 не виносилась.

Вважаючи дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління у м. Києві щодо винесення 08.08.2017 в межах виконавчого провадження №44343339 постанов про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 3 441, 00грн та 457, 92грн витрат виконавчого провадження, такими, що вчинені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначено в статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 вказаного Закону наведено перелік виконавчих документів, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Із матеріалів справи вбачається, що місцевим господарським судом на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 та рішення господарського суду Сумської області від 05.12.2013 у справі №920/1786/13 видано наказ від 20.03.2014 про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 34 410, 00грн.

На виконання наказу господарського суду Сумської області №920/1786/13 від 20.03.2014 державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №44343339.

У межах даного виконавчого провадження №44343339 державним виконавцем були винесені оскаржувані позивачем постанови від 08.08.2017 про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виконавчого збору у розмірі 3 441, 00грн та 457, 92грн витрат виконавчого провадження.

Отже, оскаржувані постанови державного виконавця були прийняті у зв'язку з виконанням рішення суду, прийнятого в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом.

За змістом цієї статті, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу.

Оскільки прийняття органами державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України під ознаки дії цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів, а також постанови державних виконавців, прийнятих в процесі здійснення виконання рішень господарських судів, розглядають місцеві господарські суди.

Як зазначено вище, позивачем оскаржуються дії державного виконавця щодо винесення постанов від 08.08.2017 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження у межах виконавчого провадження №44343339, що відкрито на виконання судового наказу господарського суду Сумської області про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" 34 410, 00грн; позивач також оскаржує зазначені постанови державного виконавця від 08.08.2017, що прийняті в процесі здійснення виконання судового наказу господарського суду Сумської області.

Тобто, звертаючись зі скаргою на дії державної виконавчої служби до господарського суду Сумської області, яким була розглянута справа №920/1786/13 та видано судовий наказ, позивачем вірно визначено підвідомчість суду.

Судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що в даному випадку має бути застосована частина 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з наступного

Так, наведеною нормою Закону визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими листами у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", отже, є такими, що підлягають виконанню.

Проте, як вбачається зі скарги позивача, він звернувся до суду щодо дій державного виконавця стосовно винесення постанов від 08.08.2017 у межах виконавчого провадження №44343339, що відкрито на виконання судового наказу про стягнення з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сумигаз" 34 410, 00грн, а не дій щодо виконання постанов від 08.08.2017.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У частині 1 статті 181 цього Кодексу передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

В свою чергу, частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок оскарження дій чи бездіяльності, рішень державного виконавця щодо виконання рішень господарських судів в порядку господарського судочинства.

Судова колегія також зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної зокрема у постанові від 01.12.2015, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця по виконанню рішення суду підлягають оскарженню сторонами виконавчого провадження до суду відповідної юрисдикції, що видав виконавчий лист.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, спірні правовідносини у даній справі підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу господарського суду Сумської області від 06.09.2017 у справі №920/1786/13 слід скасувати, а справу №920/1786/13 направити до господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо прийняття до розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного управління у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 06.09.2017 у справі №920/1786/13 скасувати.

Справу №920/1786/13 направити до господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо прийняття до розгляду скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного управління у м. Києві.

Повний текст постанови складено 06.11.2017

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шутенко І.А.