Постанова № 70059066, 30.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 916/546/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Л.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №829 від 14.08.2017р. та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. )

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від ДП «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ТОВ «Автомагістраль-Південь» - ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області ОСОБА_4 - за довіреністю, після перерви не зявився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»

на рішення господарського суду Одеської області від 29 травня 2017 року

по справі №916/546/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь»

до Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області

про стягнення 7509408,04грн.

Сторони та третя особа належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

У судових засіданнях 12.09.2017р. та 17.10.2017р. оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 30.10.2017р. оголошено перерву до 14.30год.

В судовому засіданні 30.10.2017р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

01.03.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (надалі позивач, ТОВ «Автомагістраль-Південь») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (надалі відповідач, ДП «Одеський облавтодор»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 7509408,04грн., яка складається з основного боргу в розмірі 4378330,48грн., 3% річних в розмірі 306010,85грн. та інфляційного збільшення суми боргу 2825066,71грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Автомагістраль-Південь» зазначило, що 12.12.2013р. між відповідачем (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) був укладений договір №9-2013 про виконання робіт (далі Договір), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, км 90+000 км 104+860 Одеської області, а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити такі роботи. Відповідач за надані роботи розрахувався частково, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №9-2013 складає 4378330,48грн., на які позивачем нараховані 3% річних та інфляційне збільшення суми боргу у вищезазначених розмірах.

З посиланням на норми ст.ст.525, 526, 837, 854, 629, 599, 625 ЦК України, ст.ст.193, 229, 173, ч.2 ст.218 ГК України ТОВ «Автомагістраль-ПІвдень» просило задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

15.05.2017р. відповідач подав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою місцевого господарського суду від 24.05.2017р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2017р. (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено повністю - стягнуто з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на користь ТОВа «Автомагістраль-Південь» основний боргу в сумі 4378330,48грн., інфляційні втрати в розмірі 2825066,71грн., 3% річних в сумі 306010,85грн. та судові витрати в розмірі 112641,12грн.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми ч.1 ст.509, ст.ст.626,627,875, 625 ЦК України, ст.ст.173-175, 193 ГК України, та вмотивовано наступним. 12.12.2013р. між дочірнім підприємством "Одеський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь (субпідрядник) був укладений договір №9-2013 про виконання робіт (далі договір), згідно умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, генпідрядник доручає, а субпідрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, км 90+000 км 104+860 Одеської області, а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити такі роботи (п.1.1.Договору). Відповідно до п.3.1 договору ціна цього договору становить 7436294грн., в тому числі ПДВ 1239382,33грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт: Вартість робіт за договором визначається договірною ціною, яка є динамічною. На виконання умов договору №9-2013 від 12.12.2013р. сторони підписали акт приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2014р. та довідку про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) за грудень 2014р. всього на загальну суму 5521943грн. Але відповідач оплату виконаних робіт за договором №9-2013 від 12.12.2013р. здійснив частково. За таких обставин, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4378330,48грн. Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобовязання в розмірі 306010,85грн. та інфляційні витрати в сумі 2825066,71грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат, перевіривши їх за допомогою системи „ЛІГА-ЗАКОН, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 306010,85грн. та інфляційних втрат в розмірі 2825066,71грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд в оскаржуваному рішенні відхилив твердження відповідача про те, що обовязок з оплати за договором від 12.12.2013р. №9-2013 у нього ще не настав, оскільки в силу положень договору такий обовязок настає не раніше ніж замовник (ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області) перерахує кошти за такі роботи, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідач своїми діями визнав, що строк виконання зобовязань за договором настав, так як відповідач провів часткові оплати своєї заборгованості, а саме: 29.12.2014р. на суму 55219,43грн., 16.04.2015р. на суму 462918,09грн., 13.06.2016р. на суму 625475грн. Крім того, 01.11.2015р. між сторонами по справі був підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2015р. за яким відповідач визнав розмір заборгованості, строк оплати якої вже настав в обсязі 5003805,48грн. Крім того, 22.02.2016р. між сторонами був укладений договір про розстрочку заборгованості №22/02-2016р., за умовами якого відповідач визнав наявність заборгованості в розмірі 5003805,48грн., яка виникла при виконанні договору про виконання робіт №9-2013р. від 12.12.2013р., та зобовязався сплатити суму боргу у повному обсязі, шляхом щомісячного перерахування грошових коштів частинами згідно з додатком графіком погашення заборгованості. Також наявність у договорі застереження про фактичне звільнення генпідрядника від відповідальності за порушення строків оплати виконаних робіт не звільняє його від відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки норма ч.1 ст.625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання - на неї розповсюджуються положення абз.2 ч.3 ст.6 ЦК України, згідно з нормами якого сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду від 13.04.2017р., Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для вирішення спору, також не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:

- суд першої інстанції не зясував момент настання обовязку з оплати за виконані роботи. Обов'язок з оплати міг настати не раніше одержання відповідачем від позивача рахунку (супровідних документів у тому числі про якість) на оплату послуг, а також не раніше ніж Замовник робіт (ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області) перерахував би кошти за такі роботи, саме так визначено сторонами Договору, а згідно з ст. 629 ЦК умови договору є обов'язковими. Обов'язок оплати за договором позивачем не доведений в силу ненадання передбаченого п. 4.1 договору рахунку на оплату послуг, документів про якість і відсутності доказів їх передачі відповідачу, а також у зв 'язку з недоведенням позивачем належними та допустимими доказами факту здійснення розрахунків замовника з відповідачем;

- у рішенні суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, що ДП «Одеський облавтодор» визнав свої зобов'язання з оплати виконаних робіт та частково виконав їх, шляхом оплати: 29.12.2014р.-55 219,43 грн., 16.04.2015р.- 62918,09грн.,13.06.2016р. - 625475грн. оскільки лише сплачені 13.06.2016р. 625475грн. перераховувались безпосередньо від ДП «Одеський облавтодор» на підставі договору про розстрочку заборгованості від 22.02.2016р. №22/02-2016. Однак, зазначаючи дані факти у рішенні, суд дійшов хибних висновків, що всі три оплати здійснював Облавтодор, чим нібито підтвердив свої зобов'язання з оплати виконаних робіт;

- в якості доказу визнання Облавтодором зобов'язань з оплати виконаних робіт суд посилається на підписаний начальником філії «Березівська ДЕД» акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2015р. Проте акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2015р. не може підтверджувати наявність або відсутність заборгованості, оскільки наявність або відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договорами, накладними, рахунками тощо. Акт звірки не підписаний керівником зі сторони відповідача, при тому, що будь - які дії щодо визнання зобов'язань на підприємстві відповідача без довіреності може вчиняти лише керівник - директор ДП «Одеський облавтодор». Докази уповноваження інших осіб у матеріалах справи відсутні. Акт звірки взагалі не містить жодних посилань на спірний договір, що унеможливлює факт пов'язаності такого акту з договором, що є підставою позову, або ж іншими договорами;

- Підписання Договору про розстрочку заборгованості №22/02-2016 від 22.02.2016р. не може слугувати основним доказом у даній справі. Адже взаємовідносини позивача та філії відповідача склалися на підставі Договору про виконання робіт №9-2013 від 12.12.2013р., а не Договору про розстрочку. Договір не підтверджує виконання позивачем в повному обсязі своїх зобов'язань по Договору про виконання робіт, а саме п.4.1. та 4.2. та не підтверджує отримання повного розрахунку від Замовника (п.4.1);

- інфляційні нарахування та 3% проценти річних є відповідальністю. По-перше, стаття 625 Цивільного кодексу України так і називається «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання». По-друге, частиною другою цієї статті чітко визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. По-третє, сам суд першої інстанції у своєму рішенні називає нарахування інфляційних витрат та трьох процентів річних відповідальністю боржника. Так, суд зазначив, що «за змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання». Отже, сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних має місце виключно при порушенні боржником зобов'язання по оплаті, а не в будь-якому іншому випадку. А тому за змістом є нічим іншим, як відповідальністю боржника.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні.

У звязку із відпусткою судді Бєляновського В.В. розпорядженням керівника апарату суду №829 від 14.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/546/17.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції 14.08.2017р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) справу №916/546/17 прийнято до провадження.

15.08.2017р. ТОВ «Автомагістраль-ПІвдень» подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

За клопотаннями позивача та відповідача під час апеляційного перегляду справи до матеріалів справи залучено низку документів (заявниками обґрунтовано причини неподання додаткових доказів під час розгляду справи судом першої інстанції):

- за клопотанням позивача: копію листа ТОВ «Автомагістраль-Південь» вих №16-08/2017Юр. від 16.08.2017р.; копію листа служби автомобільних доріг в Одеській області №01-3162/07 від 11.09.2017р.; копію картки рахунку 63.5;

- за клопотанням відповідача: копію договору підряду №86У від 29.11.2013р.; копію додаткової угоди №14 від 22.12.2014р. до договору підряду №86У від 29.11.2013р.; копію плану фінансування та копію календарного плану, затверджених відповідачем 22.12.2014р.; копію додаткової угоди №15 від 30.12.2014р. до договору підряду №86У від 29.11.2013р.; копію плану фінансування та копію календарного плану, затверджених відповідачем 30.12.2014р.; додаток №1 до договору підряду№86У від 29.11.2013р. «Мережа автомобільних доріг загального користування державного значення»

В засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.

Представник третьої особи у судовому засіданні 30.10.2017р. надав пояснення, що вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи із наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.11.2013р. між ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області (Замовник) та Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (Підрядник) був укладений договір підряду №86У, за умовами п.1.1 якогоЗамовник доручає Підряднику і зобов'язується прийняти і оплатити виконання послуг: код 42.11.1- дороги автомобільні та автомагістралі, інші дороги, елементи доріг; злітно- посадкові смуги літовищ (послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення), відповідно до «Мережі автомобільних доріг загального користування державного значення», за рахунок коштів державного бюджету, а Підрядник зобов'язується на свій власний ризик надати послуги, доручені йому Замовником. Замовник має право за письмовим проханням Підрядника розрахуватися з субпідрядником за виконані ним роботи (п.4.6 Договору від 29.11.2013р.) Підрядник має право залучати до виконання окремих видів надання послуг третіх осіб (у т.ч. субпідрядників) у порядку встановленому розділом IX.«Залучення для виконання робіт субпідрядників» (п.п.5.3.1 Договору від 29.11.2013р.). Підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядників у порядку встановленому чинним законодавством. Підрядник має право залучати до надання послуг субпідрядників за письмовим Замовника. Підрядник не повинен залучати субпідрядників в разі відсутності у них необхідних для виконання робіт потужностей, ліцензії, недостатньої професійності, фактів недотримання договірних зобов'язань у минулому, порушення щодо них справи про банкрутство, незадовільного фінансового становища, інших подібних обставин, які можуть негативно вплинути на виконання Договору.Укладення субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин між Замовником і субпідрядниками Технічний контроль за якістю робіт і відповідністю їх технічним умовам здійснює Замовник. Замовник має право ухвалювати рішення та давати вказівки щодо виконання робіт субпідрядникам. Субпідрядники мають приймати до виконання рішення та вказівки Замовника, які їм доводить Підрядник. Підрядник забезпечує координацію діяльності субпідрядників, залучає їх до вирішення наявних проблем, створює необхідні умови для виконання договірних зобов'язань і контролює хід їх виконання, здійснює приймання робіт, представляє інтереси у відносинах із Замовником. Підрядник несе перед Замовником відповідальність за дії субпідрядників такою ж мірою, як і за свої власні дії (пункти 9.1-9.5 Договору від 29.11.2013р.).

Згідно Додатку №1 до договору №86У від 29.11.2013р. до складу робіт включено, зокрема, найменування дороги: Р-55 Одеса-Вознесенськ- Новий Буг км. 32+160-км.140+860.

12.12.2013р. між Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (Субпідрядник) був укладений договір №9-2013 про виконання робіт (надалі Договір №9-2013), відповідно до п.1.1 якого умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, км 90+000 км 104+860 Одеської області, а Генпідрядник зобовязується прийняти та оплатити такі роботи.

Найменування робіт: експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, км 90+000 км 104+860 Одеської області. Склад та обсяги робіт, що доручаються Субпідряднику визначені кошторисною документацією у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.1.2 Договору №9-2013).

Пунктом 1.6 Договору №9-2013 передбачено, що замовником є ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області.

Згідно із пунктами 3.1, 3.2 Договору №9-2013 ціна цього договору становить 7436294грн., в тому числі ПДВ 1239382,33грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт: Вартість робіт за договором визначається договірною ціною, яка є динамічною. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод, які є невідємними частинами цього договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договору №9-2013 розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок Субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від Субпідрядника необхідних первинних документів та виключно після отримання коштів від Замовника. До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість робіт, первинні документи, передбачені для даного виду робіт чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів Субпідрядник зобовязується відшкодувати спричинені Генпідряднику збитки (витрати).

Здача - приймання закінчених робіт (об'єкту) здійснюється відповідно до вимог нормативних актів. Здача - приймання виконаних робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт (форми КБ-2в). Фінансування витрат на організацію прийняття виконаних робіт покладається на субпідрядника, якщо інше не буде визначено письмово Сторонами (п.4.3 Договору №9-2013).

Відповідно до п.4.5 Договору №9-2013 датою передачі робіт від субпідрядника генпідряднику, вважається дата підписання акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3). Роботи вважаються проведеними виключно після їх фактичного виконання, оформлення документів, зазначених цим пунктом та п. 4.2 договору.

Строки виконання робіт за цим договором визначені в календарному плані робіт, що є невідємною частиною договору. Початок виконання робіт з моменту підписання договору. Кінцевий строк закінчення робіт 31.12.2014р. Виконання робіт за цим договором може бути закінчено достроково тільки за згодою генпідрядника. Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ 3) та виконання умов п.4.5 договору. Якщо інше не встановлено чинним законодавством, строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, якщо чинним законодавством не передбачено інше. Генпідрядник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір (п.5.1 Договору №9-2013).

Згідно із п.5.13 Договору №9-2013 Субпідрядник забезпечує виконання робіт в терміни, передбачені даним Договором.

Генпідрядник зобовязаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати виконані та прийняті згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма №КБ-3) роботи (п.п.6.1.1 Договору №9-2013 ), а Субпідрядник зобовязаний, зокрема, забезпечувати виконання робіт у порядку та в строки, встановлені цим договором (п.п.6.3.1 Договору №9-2013).

Пунктом 7.1 Договору №9-2013 Сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується із врахуванням положень цього Договору.

Згідно із пунктами 7.3.10 та 7.3.11 Договору №9-2013 нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Генпідрядника за невиконання грошового зобовязання за цим Договором, припиняється через 1 місяць від дня порушення такого зобовязання. Сторони домовилися та підтверджують, що загальний розмір відповідальності Генпідрядника за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених Генпідрядником зобовязань.

Відповідно п. 10.1 Договору №9-2013 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р., а в частині грошових зобовязань до повного їх виконання.

01.09.2014р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про виконання робіт №9-2013, якою сторони змінили найменування Генпідрядника за договором на Філію «Березівська дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

31.12.2014р. між сторонами була укладена додаткова угоду №2 до Договору про виконання робіт №9-2013, згідно якої сторони дійшли згоди змінити строки надання послуг (виконання робіт) зазначені в п. 1.1 вказаного договору та викласти:

- підпункт 5.1 в наступній редакції: Строки виконання робіт за цим договором визначені в Календарному плані робіт, що є невідємною частиною договору. Початок виконання робіт з моменту підписання договору. Кінцевий строк закінчення робіт 31.12.2015р. Виконання робіт за цим договором може бути закінчено достроково тільки за згодою генпідрядника. Роботи вважаються виконаними після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма № КБ 3) та виконання умов п.4.5 договору. Якщо інше не встановлено чинним законодавством, строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін шляхом підписання додаткових угод, якщо чинним законодавством не передбачено інше. генпідрядник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт, їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір;

- підпункт 10.1 викласти в наступній редакції: « 10.1. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015р., а в частині грошових зобовязань до повного їх виконання».

02.04.2015р. між сторонами по була укладена додаткова угода №3 до Договору про виконання робіт №9-2013 відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти підпункт 4.1 в наступній редакції: «розрахунки за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок субпідрядника після одержання від субпідрядника рахунку на оплату робіт та після підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), а також після одержання від субпідрядника необхідних первинних документів, зазначених пунктом 4.2 договору та виключно після отримання повного розрахунку від замовника. Також безпосередній розрахунок з субпідрядником за виконані субпідрядником роботи, передбачені даним договором, може здійснювати замовник ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обсяги робіт за Договором №9-2013 є частиною робіт, передбачених договором №86У від 29.11.2013р. на дорозі Р-55 Одеса-Вознесенськ- Новий Буг, що визнається сторонами.

В матеріалах справи (а.с.53-56) наявні копії довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року (форма КБ-3) та підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2014р., в яких зазначена вартість виконаних робіт позивачем - 5521943грн.

22.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (Кредитор) та Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (Боржник) було укладено договір №22/02-2016 про розстрочку заборгованості, відповідно до п.1.1 якого Боржник визнає всю заборгованість перед Кредитором у розмірі 5003805,48грн., яка виникла при виконанні Договору про виконання робіт №9-2013 від 12.12.2013р., укладеному між Філією «Березівська ДЕД» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Автомагістраль-Південь» на виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенськ-Новий Буг, км 90+000 - к 104+860 Одеської області. Сторони погодили, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник зобов'язаний сплатити на користь Кредитора інфляційні нарахування на суму боргу, означеному у п. 1.1. Договору, що складає 272 689,01 грн. (пункт 1.2 Договору від 22.02.2016р.). В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Кредитор надає Боржнику розстрочку погашення суми основного боргу у розмірі 5003805,48 грн. та інфляційних нарахувань на суму боргу строком на 6 місяців (пункт 1.3.Договору від 22.02.2016р.). Також сплаті підлягають інфляційні нарахування на несплачену частину головного боргу, які будуть нараховуватися протягом наступних 6 місяців. Інфляційні врахування будуть нараховуватись щомісяця виходячи з відповідного індексу інфляції,встановленого Державною службою статистики України не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним. Відповідна сума інфляційних нарахувань буде розраховуватись окремо та зазначатися в окремому рахунку, який буде направлено Боржнику. Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму боргу вказану у п.1.1 та 1.2. цього Договору, шляхом щомісячного перерахування грошових коштів істинами згідно з додатком - графіком погашення заборгованості (далі - Графік), який є невід'ємною частиною цього Договору (пункти 1.4., 2.1 Договору від 22.02.2016р.).

В рахунок виконання Облавтодором зобовязань за Договором №9-2013 зараховані грошові кошти у загальній сумі 1143612,52грн., а саме:

- 29.12.2014р. між сторонами був складений Акт заліку зустрічних однорідних вимог, яким на підставі ст.601 ЦК України сторони провели залік зустрічних однорідних вимог на суму 55219,43грн. (а.с.74);

- 16.04.2015р. ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області перерахувала позивачу 3000000грн. (з призначенням платежу, у тому числі за Договором №9-2013 від 12.12.2013р. а.с.75), з яких 432818,09грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем заборгованості за Договором №9-2013 від 12.12.2013р.;

- 13.06.2016р. відповідач перерахував позивачу 659560грн., з призначенням платежу, у тому числі «дог.розстрочки №22/02-2016 від22.02.2016р.», з яких 625475грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення відповідачем заборгованості за Договором №9-2013 від 12.12.2013р.

02.04.2015р. позивач надіслав начальнику філії «Березіський райавтодор» лист вих №215/1, в якому, крім іншого, просив звернутись до Замовника робіт ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області на підставі умов генпідрядного Договору №86У від 29.11.2013р. з проханням про оплату виконаних субпідрядником ТОВ «Автомагістраль-Південь» робіт безпосередньо Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника ТОВ «Автомагістраль-Південь» (а.с.131).

02.04.2015р. ДП «Одеський облавтодор» звернулось до начальника ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області з листом №01-1/337, в якому зазначило, що відповідно до п. 4.6. генпідрядного договору від 29.11.2013 № 86у просить розрахуватися за виконані роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 ОдеСа-Вознесенск-Новий Буг, км 71+620-км 87+000 Одеської області згідно договору №8-2013 від 12.12.2013р. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2014 року в загальній сумі 2562709,00грн., та за виконані роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення Р-55 Одеса-Вознесенск-Новий Буг, км 90+000-км 104+860 Одеської області згідно договору № 9-2013 від 12.12.2013 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (КБ-3) за грудень 2014 року в загальній сумі 5521943,00грн.,безпосередньо із субпідрядною організацією ТОВ «Автомагістраль-Південь» (а.с.132).

В матеріалах справи (а.с.153) наявна копія Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.11.2015р. між ТОВом «Автомагістраль-Південь» та Філією «Березівський райавтодор» ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», за яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 5003805,48грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що відповідач частково виконав свої зобовязання за Договором №9-2013, несплаченою залишилась заборгованість у сумі 4378330,48грн., на які ТОВ «Автомагістраль-Південь» нарахувало 3% річних в розмірі 306010,85грн. та інфляційне збільшення суми боргу 2825066,71грн.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Автомагістраль-Південь» з огляду такого.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 173, ч.1 ст.175 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2013р. між Дочірнім підприємством «Одеський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (Субпідрядник) був укладений договір №9-2013 про виконання робіт, відповідно до умов якого позивач зобовязався виконати роботи з експлуатаційного утримання автомобільної дороги загального користування державного значення, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити такі роботи. Ціна цього договору становить 7436294грн.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи підтверджено, що за період дії договору позивач протягом дії Договору №9-2013 виконав роботи, які були прийняті відповідачем на загальну суму 5521943грн., проте за виконані роботи оплата надійшла частково у сумі 1143612,52грн., що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно ч.ч.1,2 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень та змісту договорів №86У та №9-2013 та фактичних обставин їх виконання витікає, що ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області виступає у спірних правовідносинах як Замовник робіт, ДП «Одеський облавтодор» як Генеральний підрядник, а позивач як Субпідрядник.

Отже, оскільки договорами іншого не передбачено, відповідач як Генеральний підрядник відповідає перед позивачем за невиконання або неналежне виконання ОСОБА_3 зобовязань за Договором №86У щодо оплати виконаних робіт на ділянці дороги Одеса-Вознесенськ-Новий Буг км.90+000-км104+860 Одеської області згідно договору №9-2013 від 12.12.2013р.

Згідно ч.1 ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Інший порядок розрахунків в Договорі №9-2013 не встановлений, а посилання відповідача на застереження у п.4.1, 4.2 щодо оплати після одержання рахунку із доданими до нього документами, як підставу заперечувати виникнення обовязку здійснити оплату прийнятих Генпідрядником робіт суд апеляційної інстанції вважає такими, що за фактичними обставинами справи не спроможні обґрунтувати таку позицію.

ОСОБА_3 автомобільних доріг у період з 16.04.2015р. по 06.11.2015р. на рахунок ДП «Одеський облавтодор» на експлуатаційне утримання регіональної дороги Одеса- Вознесенськ - Новий буг км.32+160-км.104+860 на підставі договору №86У від 29.11.2013р. загалом перераховано 8084652грн., що підтверджується карткою рахунку 63.15 ДП «Одеський облавтодор», підписаною головним бухгалтером ОСОБА_3 автомобільних доріг в Одеській області. При цьому сальдо на 31.12.2015р. відсутні дані; обороти за період: дебет 8084652грн., кредит 8084652грн.

Виходячи з того, що розділом IV Договору №86У між ОСОБА_3 та Облавтодором передбачена оплата на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт ф.КБ-2в та Довідок про їх вартість та витрати ф.КБ-3 та після здійснення приймання наданих послуг (п.4.1, 4.2 Договору), враховуючи відсутність заперечень ОСОБА_3 щодо фактичного прийняття робіт та складання і підписання таких Актів та Довідок, колегія суддів вважає доведеним факт прийняття Замовником виконаних відповідачем робіт як Генпідрядником за договором №86У, як і обставину прийняття, як виконаних, робіт за Договором №9-2013 відповідачем як Генпідрядником від Субпідрядника - позивача по справі.

Отже відповідно до ч.4 ст.879 ЦК України та з огляду на прийняття виконаних робіт за Актом приймання виконаних будівельних робіт від 29.12.2014р. обовязок їх оплати є таким, що настав з 30.12.2014р.

Виходячи з того, що відповідачем не надано доказів стосовно дати приймання ОСОБА_3 як Замовником виконаних Одеським облавтодором робіт як Генпідрядником за договором №86У іншої, ніж 30.12.2014р., суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що саме з 30.12.2014р. почалося прострочення виконання зобовязання по оплаті цих робіт Субпідряднику - ТОВ «Автомагістраль-Південь».

Отже місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України основного боргу в розмірі 4378330,48грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

В частині стягнення 3% річних суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В додатки до позовної заяви про ТОВ «Автомагістраль-Південь» додано розрахунок інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, згідно якого 3% річних (нараховані за проміжок часу з 30.12.2014р. по 01.01.2017р.) складають 306010,85грн (а.с.11).

Відповідно до 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розяснень, які містяться у абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий ТОВ «Автомагістраль-Південь», погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам чинному законодавству, а отже, і обґрунтованістю позовних вимог в цій частині.

Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Вищий господарський суд України у своєму листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначив про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. N23/466 та лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97р. N62-97р).

Пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. містить наступні розяснення: інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В додатки до позовної заяви ТОВ «Автомагістраль-Південь» додано розрахунок інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних, згідно якого сума інфляційних втрат (за період з 30.12.2014р. по 01.01.2017р.) становить 2825066,71грн. (а.с.11).

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок інфляційних, зроблений позивачем, погоджується із висновком суду першої інстанції про його правильність та відповідність чинному законодавству, та задоволенням позову в цій частині.

Доводи апеляційної скарги ДП «Одеський облавтодор» колегія суддів відхиляє з огляду такого.

Крім викладеного вище, на думку колегії суддів, ненадання позивачем рахунку на оплату послуг не свідчить про відсутність у відповідача обовязку сплатити вартість виконаних ТОВ «Автомагістраль-Південь» робіт, оскільки матеріалами справи у сукупності (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014 року (форма КБ-3) та підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2014р., в яких зазначена вартість виконаних робіт позивачем - 5521943грн.; договір від 22.02.2016р. №22/02-2016; листування між позивачем та відповідача а також відповідачем та третьою особою по справі у квітні 2015 року, Акт звірки взаємних розрахунків від 01.11.2015р.) підтверджено визнання обовязку відповідача сплатити кошти за договором №9-2013; послідовні та неодноразові дії, спрямовані на погашення боргу, підтверджують визнання такого обовязку останнього таким, що настав.

В частині незгоди відповідача з нарахуванням на суму основного боргу інфляційних втрат та 3% проценти річних колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Верховний суд України у своїй постанові від 26.04.2017р. по справі №3-1522гс16 висловив наступну правову позицію. Положеннями ст.611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання ст.625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК. Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Таким чином, спірні нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Наявність у Договорі №9-2013 застереження про те, що загальний розмір відповідальності Генпідрядника за цим Договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених Генпідрядником зобовязань не звільняє його від відповідальності, встановленої ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки норма ч.1 ст.625 цього Кодексу є імперативною і не передбачає жодних винятків незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов'язання - на неї розповсюджуються положення абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, згідно з нормами якого сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже застереження у договорі щодо обмеження строку та розміру відповідальності може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, яка має іншу правову природу - неустойка (штраф, пеня), збитки тощо, вимоги щодо стягнення яких ТОВ «Автомагістраль-Південь» не заявлялися під час розгляду справи №916/546/17.

Порушення відповідачем умов Договору №9-2013 щодо своєчасної оплати виконаних робіт є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України сум, адже вищевказане застереження у договорі не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.

Інші доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильність висновку про задоволення позову місцевого господарського суду та підставою для скасування рішення слугувати не спроможні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2017р. відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін з урахуванням мотивів задоволення позову, викладених в постанові апеляційного господарського суду в цій справі.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2017р.у справі №916/546/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 07.11.2017р. у звязку із перебуванням судді Таран С.В. у відрядженні з 05.11.2017р. по 06.11.2017р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.