Рішення № 70058843, 02.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017 Справа № 917/1728/17

м. Полтава

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Дошкільного навчального закладу №29 Кременчуцької міської ради, вул. Майора Борищака, 9, Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.05.2017 року №10-74/6400;

Від відповідача: не зявився.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 27248,09 грн. заборгованості за договором №1707 від 01.01.2010 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, з яких: 743,31 грн. пеня за період з 14.10.2016 року по 30.08.2017 року; 24002,10 грн. інфляційні нарахування за період з 16.09.2014 року по 15.04.2017 року та 2502,68 грн. 3% річних від простроченої суми за період з 11.09.2014 року по 30.08.2017 року.

Відповідач не проводив розрахунків у визначені договором строки з постачальником, що стало причиною звернення до суду про стягнення заборгованості.

Відповідач в засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, проти позовних вимог заперечує. У відзиві на позов від 25.10.2017 року посилається, зокрема, що оплата за спожиту теплову енергію станом на 29.08.2017 року проведена повністю, що позивач є бюджетною установою та споживає теплову енергію виключно в межах кошторисів витрат; що за відсутності основного боргу предявлення до відповідача штрафних санкцій, інфляції та річних є збагачення позивача за рахунок бюджетних коштів. Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 95%.

Обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено, суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, тому приймає рішення по суті позовних вимог в даному судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення оголошена згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 02.11.2017 року.

Повне рішення складено та підписано 06.11.2017 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.01.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", в особі Кременчуцької філії (позивач, теплопостачальна організація) та Дошкільним навчальним закладом №29 Кременчуцької міської ради (відповідач, споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 1707 (далі Договір), згідно якого теплопостачальна організація зобов'язалась надавати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.1. Договору).

Тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" та діючого законодавства України (п. 1.2. Договору)

У відповідності до ст. 16. ЗУ «Про теплопостачання» - встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 5.1. Договору теплова енергія в гарячій воді постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 2 до цього договору та такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної «Споживачу» за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а п. З Додатку № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 р., п. 2.2.2. Договору та Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору.

На підставі п. 23 Правил - Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами, затвердженими в установленому порядку).

Наявність приладу обліку на обєкті споживача підтверджується Додатком №1 до Договору.

Згідно з положеннями п. 6.6. Договору порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено в додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору.

У відповідності до п. 2. Додатку № 4 до Договору - Споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники до 25 числа календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює «Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку» та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та «Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії».

У відповідності до п. 1 Порядку розрахунків за спожиту теплову енергію (додаток №4 до договору) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7 календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Згідно п. 5 додатку № 4 до договору обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (поставленої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (Додаток №4-2), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (Додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації.

Таким чином, за період з січня по квітень 2016 року відповідачем не сплачена вартість спожитої теплової енергії в сумі 261905,15 грн. (детальний розрахунок в матеріалах справи.

В матеріалах справи знаходяться рахунки на оплату теплової енергії з серпня 2014 року по серпень 2017 року та докази їх фактичного відправлення відповідачу, платіжні доручення про оплату використаної теплової енергії, які свідчать про те, що позивач надавав відповідачу послуги.

Оплата за спожиту теплову енергію за спірний період відповідачем проведена в повному обсязі, проте з простроченням, не у визначені Договором строки, що підтверджується розрахунком заборгованості та наявними у справі копіями платіжних доручень про оплату використаної теплової енергії.

Згідно з частиною 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем сплату боргу за отриману теплову енергію в інші, ніж визначені Договором терміни.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 625 ЦК України визначає обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення всього 24002,10 грн. інфляційних витрат з 16.09.2014 року по 15.04.2017 року (детальний розрахунок в матеріалах справи).

Судом враховується, що інфляційні витрати та річні є невідємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань»).

При перевірці правильності нарахування інфляційних судом встановлено, що відсутні підстави нарахування інфляційних за неповні місяці (оскільки борг існував неповний місяць), а нарахування інфляційних поденно не передбачено.

За розрахунком суду та беручи до уваги уточнений розрахунок позивача інфляційних витрат від 02.11.2017 року, до стягнення підлягає 22999,50 грн. інфляційних витрат за загальний період з 01.10.2014 року по 31.10.2015 року. В частині стягнення 1002,6 грн. в задоволенні позову відмовити.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано 2502,68 грн. - 3 % річних за прострочення оплати теплової енергії за період з 11.09.2014 року по 30.08.2017 року.

За здійсненим судом перерахунком встановлено, що нарахування 3% річних є правомірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобовязання настаються правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Сторонами узгоджено в п. 6 Додатку №4 до Договору, п. 4.2.2. Договору що споживач, в разі несвоєчасної оплати спожитої теплової енергії, сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

Позивач нарахував за період з 14.10.2016 року по 30.08.2017 року пеню в розмірі 743,31 грн. При перевірці наданого позивачем розрахунку, судом встановлено, що розмір пені і період нарахування є обґрунтованим та таким, що відповідає Закону та умовам Договору.

Вирішуючи позов в цій частині вимог та враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд зазначає наступне.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зазначена стаття кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як зазначив Пленум ВГС України в пп. 3.17.4. п. 3.17. Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем надані копії кошторисів на 2014-2017 роки які свідчать, що кошти на теплову енергію виділяються для поточного споживання та покриття заборгованості. Фінансування оплати штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок кошторисом не передбачено.

Окрім того, однією з головних причин неможливості сплатити борг відповідачем неузгодженість в сфері виділення бюджетних коштів.

Враховуючи той факт, що відповідач є соціально значущим державним освітнім закладом, бюджетною установою, фінансується з Державного бюджету та немає інших джерел фінансування, а також те, що основна заборгованість станом на момент розгляду справи в суді повністю погашена, стягнення з відповідача вказаної суми у повному обсязі може негативно позначитися на подальшій його діяльності, у відповідності до ст.233 ГК України та на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід задовольнити та зменшити пеню на 90%.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 74,33 грн. В частині стягнення 668,98 грн. пені у позові відмовити.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, з посиланням на наявність у спірному періоді, окрім договору №1707 від 01.01.2010р., ще інших договорів про закупівлю теплової енергії, які укладалися на кожний рік окремо, є необґрунтованими.

Наявність таких договорів сама по собі не свідчить про відсутність зобовязань, які взяв на себе відповідач відповідно до умов договору № 1707 від 01.01.2010р., який також був чинним у відповідний період.

П.7.10 договору № 1707 передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду умов.

Жодна із сторін по справі не посилається на подання відповідних заяв, тому зазначений договір продовжував свою дію у спірному періоді, а позовні вимоги, підставами яких є умови Договору, є обґрунтованими.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплачував у визначені строки вартість отриманої теплової енергії, тому позов з урахуванням зібраних по справі доказів задовольняється судом частково.

Судовий збір відповідно до частини шостої ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу №29 Кременчуцької міської ради, вул. Майора Борищака, 9, Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24830918 на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 00131819, в особі Кременчуцької філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601, код 25717118 74 грн. 33 коп. пені; 22999 грн. 50 коп. інфляційні витрати; 2502 грн. 68 коп. 3% річних; 1541 грн. 13 витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 1002,6 грн. інфляційних витрат та 668,98 грн. пені у позові відмовити.

4. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.11.2017 року.

СуддяПушко І.І.