Рішення № 70058824, 02.11.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017р.Справа № 917/1641/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи, 8)

до Міської дитячої стоматологічної поліклініки (39600, м. Кременчук, проспект Свободи, буд. 26/41, код ЄДРПОУ 01204236)

про стягнення 13 927 грн. 29 коп.

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.05.2017р. № 10-74/6400

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність 28.09.2017р. НМЕ 132092

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Судом повідомлено, що повне рішення буде складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення з Міської дитячої стоматологічної поліклініки заборгованості в сумі 13 927,29грн., з яких 676,49 грн. пені, 12 568,08грн. інфляційних нарахувань, 682,72грн. 3% річних згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 937 від 01.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.10.2017р. (в редакції ухвали про виправлення описки від 05.10.2017р.) зазначену позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі № 917/1641/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.11.2017р.

31.10.2017р. позивач через канцелярію суду надав додаткові документи по справі (вх. № 13204 ).

02.11.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшли:

- відзив на позовну заяву (вх. № 13404 від 02.11.2017р. ), в якому відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, у поданому відзиві відповідач зазначає, що Міська дитяча стоматологічна поліклініка є бюджетним закладом охорони здоров"я , заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Кременчука та підпорядкованим управлінню охорони здоров"я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Утримання відповідача і оплата праці здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Зазначає, що перерахування коштів здійснюється через органи державного казначейства в Полтавській області, даний факт не враховується позивачем при встановленні строків оплати за надані послуги, що призводить до затримки виконання зобов"язань по договору. Вказує, що на даний час борг по сплаті за послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді по договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 937 відсутній, а заборгованість по договору, як зазначає відповідач, виникла з незалежних від нього причин та за відсутності його вини, а тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

- клопотання (вх. № 13420 від 02.11.2017р.) про зменшення розміру пені.

Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2017 р. позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити, посилаючись на викладені в ньому обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Також представник відповідача в судовому засіданні просить суд зменшити розмір пені на 95%, у разі якщо позовні вимоги будуть задоволені судом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представників сторін, суд, встановив:

01.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії Відкритого акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (яке в подальшому змінило свою організаційно-правову форму на Публічне акціонерне товариство) (теплопостачальна організація, позивач) та Міською дитячою стоматологічною поліклінікою (споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 937 (а.с. 17-18).

В зазначеному Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Тарифи на послуги за теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ "Про теплопостачання" № 2633-ІV від 02.06.2005 р. та діючого законодавства України (п. 1.1 та п. 1.2 договору);

- теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді на потреби згідно з Додатком № 1 "Перелік об'єктів споживача та характеристика об'єкта надання послуг з теплопостачання" та в обсягах згідно з Додатком № 2 "Обсяги теплового навантаження теплоспоживання" (п. 2.1.2 договору);

- споживач зобов'язується оплачувати теплопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії та додаткові рахунки, виписані на підставі даного договору, згідно з умовами цього Договору та додатку до нього №4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (п. 2.2.2 договору);

- порядок розрахунків зі споживачами теплової енергії викладено у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" до діючого Договору (п. 6.6 договору).

До договору сторонами було складено та підписано наступні додатки до договору :

- Додаток № 1 "Перелік об'єктів" (а.с. 19);

- Додаток № 2 "Обсяги теплового навантаження та теплоспоживання" (а.с. 20);

- Додаток № 3 "Тарифи на теплову енергію" (а.с. 21);

- Додаток № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" (а. с. 22).

У додатку № 4 "Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію" сторони узгодили, зокрема, наступне:

- розрахунковим періодом є календарний місяць. Поняття розрахунковий період та календарний місяць при розрахунках за спожиту теплову енергію вважаються прирівняними. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії вказаними у Додатку №2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Розрахунки за використану теплову енергію здійснюються за тарифом, затвердженим в установленому законом порядку. Сплату рахунків теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, споживач зобов'язаний проводити не пізніше 7-ми календарних днів з моменту їх надсилання (надання) (п. 1 Додатку);

- обсяг фактично спожитої за розрахунковий період теплової енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат у відрізку мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності тепломереж, підтверджується "Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачем (субспоживачем) теплової енергії" (додаток № 4-2 до Договору), який оформлюється теплопостачальною організацією на підставі "Відомості про фактичні покази розрахункових приладів обліку" (додаток №4-1) та підтверджується споживачем у десятиденний термін. У разі неповернення споживачем належно підтвердженого "Акта про обсяги спожитої споживачем теплоенергії" або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки за умови його підписання трьома представниками теплопостачальної організації (п. 5 Додатку);

- за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із встановленням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення (п. 6 Додатку).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що відповідач систематично порушував договірні зобов'язання перед ним в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 937, на підтвердження чого надав виставлені відповідачу рахунки та докази отримання останнім вказаних рахунків.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язань за договором:

- 676,49 грн. пені за період жовтень 2016- січень 2017р., березень - травень 2017р. ;

- 12 568,08грн. інфляційних нарахувань за період жовтень 2014р. - березень 2015р., грудень 2015р., січень 2016р. та грудень 2016р.

- 682,72грн. 3% річних за період жовтень 2014р. - квітень 2015р., грудень 2015р., січень 2016р. - лютий 2016р., квітень 2016р., жовтень 2016 - січень 2017р., березень 2017р. - травень 2017р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання теплової енергії в гарячій воді.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

З огляду на визначений сторонами в договорі порядок розрахунків за спожиту теплову енергію, дати здійснених відповідачем проплат рахунків, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення вчасних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

В п. 6 Додатку №4 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді сторони погодили, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується. На суму боргу здійснюються додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 676,49 грн. пені, 12 568,08грн. інфляційних нарахувань та 682,72 грн. 3% річних (розрахунки - а.с. 11-16).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 12 568,08грн., суд дійшов до висновку, що позивачем завищено суми інфляційних втрат, які підлягають стягненню. Зокрема, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано момент виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат.

Крім цього, при нарахуванні інфляційних втрат позивачем не враховано п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат ( з урахуванням моменту виникнення зобов'язань щодо оплати за кожний окремий місяць та здійснених відповідачем проплат) за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" та встановлено, що стягненню підлягають інфляційні в сумі 9 371,86грн. (розрахунок залучено судом до матеріалів справи). При цьому в розрахунок судом включено період з 01.02.2016р. по 28.02.2016р., в який мала місце дефляція. В цій частині позов підлягає задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань позов задоволенню не підлягає.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені та 3% річних є правомірним (розрахунок здійснено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон").

Відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. № 13420 від 02.11.2017р.) про зменшення розміру пені на 95%.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначене клопотання підтримав. В обґрунтування клопотання посилається на те, що Міська дитяча стоматологічна поліклініка є бюджетним закладом охорони здоров"я , заснованим на комунальній власності територіальної громади м. Кременчука та підпорядкований управлінню охорони здоров"я виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Відповідач утримується за рахунок місцевого бюджету і здійснює свою фінансово-господарську діяльність на основі кошторису. Також представник відповідача вказує на те, що заборгованість виникала не з вини відповідача, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів, заборгованість за надані послуги відповідачем погашена в повному обсязі.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також встановлює, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Враховуючи відсутність у відповідача основного боргу за договором, той факт, що відповідач є дошкільним навчальним закладом, бюджетною установою, джерелами фінансування якої є кошти місцевого бюджету, а також те, що дії відповідача щодо несвоєчасного виконання взятих на себе зобов"язань за договором не мали негативних наслідків для позивача у вигляді збитків, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд зменшує розмір пені на 95%, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у розмірі 33,82грн.

При цьому, судом враховано правову позицію Конституційного суду України, зазначену у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 33,82грн. пені, 682,72грн. 3 % річних та 9 318,57грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано приписи п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", який визначає, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Міської дитячої стоматологічної поліклініки (39600, м. Кременчук, проспект Свободи (вул. 60 років Жовтня), буд. 26/41, код ЄДРПОУ 01204236) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; адреса для листування: 39601, м. Кременчук, проспект Свободи, 8, код ЄДРПОУ 00131819) 33,82грн. пені, 682,72грн. 3 % річних, 9 318,57грн. інфляційних нарахувань та 1 226,68грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено 07.11.2017р.

Суддя О.О. Ореховська