Рішення № 70058061, 07.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2017р. Справа №905/2154/17

за позовом Приватного акціонерного товариства Авдіївський завод металевих конструкцій,

м.Авдіївка

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості у розмірі 219466,81 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - по дов.

від відповідача: ОСОБА_3 - по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство Авдіївський завод металевих конструкцій, м.Авдіївка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості у розмірі 219466,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 185304,42 грн., три проценти річних в сумі 4325,00 грн., інфляція в сумі 20572,17 грн. та пеня в сумі 9265,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №411-ДОЭ-ДЦ від 09.06.2016р. та додаткові угоди до нього, видаткову накладну №РН-0000136 від 11.10.2016р., товаро-транспортну накладну №197/16 від 11.10.2016р., розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.11.2017р. заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неможливість виконання своїх зобовязань у звязку із знаходженням підприємства на території проведення антитерористичної операції та знищенням всієї первинної документації, а також за твердженням відповідача строк оплати поставленої позивачем продукції не настав. Крім того, відповідач у відзиві посилається на відсутність заявки позивача на отримання продукції та відсутність в матеріалах справи довіреності на отримання матеріальних цінностей за накладною РН-0000136 від 11.10.2016р. у звязку з чим, остання не є належним доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

09.06.2016р. між сторонами був підписаний договір поставки №411-ДОЭ-ДЦ, за умовами якого позивач (постачальник) прийняв на себе зобовязання поставити відповідачу товар, зазначений в специфікаціях, а відповідач (покупець) зобовязався прийняти та оплатити такий товар (код ДК016-2010:25.11.2), в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією. Товар повинен бути новим.

В п.1.1 договору сторонами викладено специфікацію, в якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість, комплектність, ассортимент та ціну.

Відповідно до п.3.1 ціна на товар, що поставляється, вказується у специфікаціях, та є незмінною протягом строку дії вказаного договору, крім випадків встановлених чинним законодавством у сфері державних закупівель.

Згідно п.5.1 договору строком поставки товару є 10 календарних днів по лоту №1 та 30 календарних днів по лоту №2,3, після відправлення письмової заявки покупцем.

Поставка товару виконується на умовах DDP згідно з Правилами Інкотермс у редакції 2010р., місце призначення поставки: Донецька область (п.5.2 договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31 грудня 2016р., а в частині розрахунків до повного його виконання сторонами своїх грошових зобовязань (п.11.2 договору).

Додатковою угодою від 25.11.2016р. сторонами внесено зміни до договору №411-ДОЕ-ДЦ від 09.06.2016р. та викладено п.1 та специфікацію в новій редакції, в якій сторонами погоджено найменування товару, його кількість, комплектність, асортимент та ціну.

Крім того, вказаною угодою внесено зміни до п.3.2 договору та погоджено ціну договору: 1998950,82 грн.

Додатковою угодою від 30.12.2016р. до договору №411-ДОЕ-ДЦ від 09.06.2016р. сторонами продовжено строк дії договору до 31.03.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наданою видатковою накладною №РН-0000136 від 11.10.2016р. позивачем було поставлено відповідачу товар за договором №411-ДОЕ-ДЦ від 09.06.2016р. на суму 185304,42 грн.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на недоведеність факту поставки у звязку з відсутністю довіреності на отримання матеріальних цінностей, оскільки позивачем представлено суду відповідну довіреність, на яку йде посилання у видатковій накладній.

Одночасно, твердження відповідача щодо неналежного виконання позивачем своїх зобовязань постачання товару суд також до уваги не приймає.

Зокрема, відповідно до ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. За приписом ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем доказів звернень до позивача з приводу документів, що стосуються товару, відмови від договору, повернення товару позивачу до матеріалів справи не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого товару протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 185304,42 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 4325,00 грн. за період з 25.11.2016р. по 05.09.2017р. та інфляцію в сумі 20572,17 за період з листопада 2016р. по серпень 2017р.

За висновками суду, наданий розрахунок трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, враховуючи, що відповідач мав сплатити вартість отриманої від позивача продукції в строк до 24.11.2016р., нарахування інфляційних витрат за листопад 2016р. є неправомірним, внаслідок чого за результатом проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача підлягає інфляція в сумі 16729,73 грн. за період з грудня 2016р. по серпень 2017р., а решта вимог в цій частині є неправомірною.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.14 договору №411-ДОЕ-ДЦ від 09.06.2016р. сторонами узгоджено, що у випадку прострочення оплати товару, покупець за вимогою постачальника сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не поставленої продукції, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченого товару.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 25.11.2016р. по 05.09.2017р. в розмірі 9265,22 грн.

Оскільки за розрахунком суду розмір пені перевищує 5 % вартості товару, задоволенню підлягає пеня у заявленому до стягнення розмірі в сумі 9265,22 грн.

За таких обставин, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 185304,42 грн., трьох процентів річних в сумі 4325,00 грн., інфляції в сумі 16729,73 грн. та пені в сумі 9265,22 грн. доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте в частині стягнення інфляції в сумі 3842,44 грн. є неправомірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 215624,37 грн., у тому числі основний борг в сумі 185304,42 грн., три проценти річних в сумі 4325,00 грн., пеня в сумі 9265,22 грн., інфляція в сумі 16729,73грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Авдіївський завод металевих конструкцій, м.Авдіївка до ОСОБА_1 акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ про стягнення заборгованості у розмірі 219466,81 грн., у тому числі основний борг в сумі 185304,42 грн., три проценти річних в сумі 4325,00 грн., інфляція в сумі 20572,17 грн. та пеня в сумі 9265,22 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84302, м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8, ЄДРПОУ 00131268) на користь Приватного акціонерного товариства Авдіївський завод металевих конструкцій (86060, м.Авдіївка, вул.Маяковського 94, Донецька обл. ЄДРПОУ 00130636) основний борг в сумі 185304,42 грн., три проценти річних в сумі 4325,00 грн., пеню в сумі 9265,22 грн. та інфляцію в сумі 16729,73 грн., всього заборгованість в сумі 215624,37 грн., судовий збір в сумі 3234,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 07.11.2017р.

Суддя Г.В. Левшина