Рішення № 70057826, 31.10.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

за позовом публічного акціонерного товариства "ТЕРЕМНО ХЛІБ"

до відповідача ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування розпорядження

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_2 – представник за довіреністю від 30.10.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3 – в.о. голови відділення, ОСОБА_4 – представник за довіреністю від 14.02.2017р.

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ПАТ “ТЕРЕМНО ХЛІБ” звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати розпорядження Адміністративної колегії ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.06.2017р. №19-рк “Про визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку”.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ОСОБА_1 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при прийнятті розпорядження не дотримані положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р., N 49-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. № 317/6605), Закону України Про Антимонопольний комітет України".

Вказує, що розпорядження відповідача є протиправним, оскільки не було розпочато розгляду жодної справи у відношенні позивача про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, не відбувався розгляд такої справи, процедура здійснення якого регламентована розділом 7 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то відповідач не мав законних підстав на прийняття оспорюваного розпорядження. Позивач не займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, відповідно не має підстав для визнання позивача монополістом на ринку та відповідач не мав достатніх підстав для винесення спірного розпорядження.

З врахуванням того, що відповідач не обґрунтував і не підтвердив коректність своїх досліджень і необгрунтував зроблені на їх основі висновки, а також порушив процедуру прийняття оскаржуваного розпорядження, позивач просить суд позов задовольнити.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, надав додаткові пояснення.

Представники відповідача в судових засіданнях, відповідач у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях проти позову заперечують. Вказують, що за правилами пункту 11 статті 7 та пункту сьомого статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України мають повноваження, у тому числі проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Враховуючи те, що Розпорядження № 19 прийнято у межах компетенції територіального відділення, не порушує прав та/або охоронюваних законом інтересів Товариства, а позивачем не доведено зворотного, відсутні підстави для визнання недійсним Розпорядження 19.

Крім того, прийняття адміністративною колегією територіального відділення розпорядження про визнання монопольного становища, розпорядження про початок розгляду справи, рішення у справі про порушення конкуренційного законодавства регламентуються різними нормативно-правовими актами.

Порядок здійснення дослідження ринку регламентується вимогами статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку. Тоді як розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється відповідно до Розділу УII Закону України « Про захист економічної конкуренції» та Правил розгляду заяв і справ .

Відповідно твердження позивача про необхідність здійснювати розгляд справи для визначення стану конкуренції на ринку та визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, є помилковим.

Дослідження ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів в межах території м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів за результатами діяльності 2016 року було здійснено територіальним відділенням з дотриманням вимог Методики.

Під час дослідження ринку територіальним відділенням було здійснено всі етапи встановлені пунктом 2.1 Методики, а саме:

- встановлено об’єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища - суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва та оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів,

- складено перелік товарів (послуг), щодо яких визначається монопольне (домінуюче) становище - оптова торгівля хлібом та хлібобулочними виробами,

- складено перелік основних продавців та покупців товарів (послуг). Перелік учасників ринку продавців визначено за результатами аналізу інформації, що надійшла від хлібозаводів Волинської області - учасників досліджуваного ринку.

Територіальне відділення здійснило дослідження ринку на підставі інформації зібраної від його учасників, з цією метою було направлено вимоги про надання інформації до 54 суб’єктів господарювання.

Враховуючи зазначене, перелік учасників ринку було визначено відповідно до інформації конкурентів, а не на підставі інформації отриманої від районних державних адміністрацій, як стверджує Позивач.

- визначено перелік потенційних учасників ринку.

- визначено товарні межі ринку. Позивач при наданні своїх зауважень на лист територіального відділення від 13.04.2017 року № 21/1.27-546 щодо ознак монопольного (домінуючого) становища на ринку та в позовній заяві помилково вказує на ринок хліба та хлібобулочних виробів. Тоді як територіальне відділення здійснило дослідження ринку оптової торгівлі хлібом та хлібобулочними виробами.

- визначено територіальні межі ринку з обов’язковим врахуванням ступеня відкритості ринку.

Ступінь відкритості ринку в межах території м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів відповідно до пункту 6.3 Методики визначався як відсоткове співвідношення загального обсягу ввезеного товару на ринок (оптова реалізація хліба та хлібобулочних виробів виробниками, що працюють за межами території ринку) до загального обсягу ринку. Ступінь відкритості ринку оптової торгівлі хлібом та хлібобулочними виробами за 2016 рік склав 8,46 % та підтвердив коректність визначених територіальних меж.

- визначено часові межі ринку - 2016 рік,

- визначено бар’єри вступу на ринок та виходу з ринку,

- визначено обсяг товару, що обертається на ринку. Загальний обсяг ринку визначено відповідно до інформації, наданої учасниками ринку на вимоги територіального відділення.

Об’єктами аналізу щодо визначення монопольного становища на регіональному ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів є суб’єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю хлібом та хлібобулочними виробами; послуги з оптової торгівлі хлібом та хлібобулочними виробами, що надаються суб’єктами господарювання.

За результатами дослідження ринку відповідно до пунктів 10.1, 10.1.1 та 10.1.2 Методики територіальне відділення встановило у Позивача перевищення 35% частки на досліджуваному ринку.

Відповідно до пункту 10.1.3 Методики після отримання таких зауважень та заперечень територіальне відділення зобов’язане спростувати доводи суб’єкта господарювання, що і було зроблено. Листом від 06.06.2017 року № 21/1.27-810 територіальне відділення з обґрунтуванням повідомило про відхилення заперечень Позивача щодо результатів дослідження ринку. Відповідно твердження Позивача про неможливість захистити свої права внаслідок прийняття оскаржуваного Розпорядження №19, а не рішення у справі, є помилковими.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Антимонопольний комітет України основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", Про захист від недобросовісної конкуренції, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Адміністративною колегією ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 15.06.2017р. було прийнято розпорядження №19-рк "Про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку" відповідно до якого ПАТ "ТЕРЕМНО ХЛІБ" було визнано таким, що займає за результатами діяльності 2016 року монопольне (домінуюче) становище на ринку оптової реалізації хліба в межах території міста Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Вказане розпорядження отримане позивачем 20.06.2017 р. за вх.№797.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при прийнятті розпорядження не дотримані положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р., N 49-р (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. № 317/6605), Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

З матеріалів справи вбачається, що листом від 13.04.2017 р. №21/1.27-546 відповідач надіслав позивачу для ознайомлення службову записку щодо стану конкуренції на регіональному ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів в межах м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів за результатами діяльності у 2016 році.

В даному листі позивачу пропонувалося надати відповідачу докази, які свідчили про те, що позивач зазнає значної конкуренції на ринку від інших суб'єктів господарювання. У листі зазначалося, що за результатами дослідження встановлено, що на ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів за фактичними даними 2016 року в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів позивач діє зі структурними ознаками монопольного (домінуючого) становища з часткою 69.02%.

Позивачем було направлено відповідачу у відповідь лист №2751 від 28.04.2017р., у якому зазначалося про недостатність проведеного дослідження та неврахування всіх чинників ринку.

Відповідач не прийняв до уваги доводи позивача та його зауваження щодо недостатнього дослідження ринку, про що відповів листом від 06.06.2017 р. №21/1.27-810. У вказаній відповіді, зазначалося, що одним із доказів відсутності конкуренції на ринку є факт укладення між позивачем та фірмами договорів про надання послуг забезпечення ринків збуту товарів.

Тобто укладення позивачем договорів з іншими суб'єктами господарювання прирівнюється відповідачем до ознак займання позивачем монопольного (домінуючого) положення. Вказана позиція не відповідає вимогам Закону України "Про захист економічної конкуренції", Методики визначення монопольного домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 р. N 49-р (надалі - Методика).

20.06.2017р. позивач отримав від відповідача лист від 16.06.2017 р. №21/1.27-851, згідно з яким останній повідомив про прийняття Адміністративною колегією ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 15 червня 2017 року розпорядження №19-рк "Про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку".

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України

Відповідно до ч. 1 ст. 48 вказаного Закону визнання субєкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку здійснюється за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Частина 1 ст. 35 Закону передбачає, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Отже, вирішення питання про наявність або відсутність зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку вирішується виключно за наслідками розгляду відповідної справи органами Антимонопольного комітету України, що включає в себе послідовність проведення певних дій.

Методи, за допомогою яких визначається монопольне (домінуюче) становище субєктів господарювання на ринку, визначені «Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку», затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 року № 49-р. (надалі Методика).

У відповідності до п.15.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на

ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.

Пункт 2 Методики встановлює, які дії в себе може включати визначення монопольного становища субєктів господарювання на ринку, як-от: визначення товарних меж ринку; визначення суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище субєктів господарювання на ринку визначення часових меж ринку.

Об'єктами аналізу визначення монопольного (домінуючого) становища відповідачем обрано позивача, як суб'єкта господарювання, та хліб і хлібобулочні вироби - як конкретний товар (продукція), який випускається позивачем.

Пункт 3.1. Методики визначає, що об'єктами аналізу щодо визначення монопольного і домінуючого) становища є: суб'єкт господарювання; група суб'єктів господарювання: конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом суб'єктами) господарювання.

Відповідно до п. 3.3 Методики визначення складу суб'єкта господарювання, що випускає, постачає, продає, придбаває (споживає, використовує) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), здійснюється шляхом установлення переліку суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою, і які пов'язані відносинами, що забезпечують контроль господарської діяльності одного суб'єкта господарювання іншим (іншими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.

Згідно п. 4.1. Методики перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).

Відповідно до п. 5.1 Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Відповідно до п. 6.1. Методики, територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), шо належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що відповідач здійснював дії, дослідження, спрямовані на встановлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання хліба та хлібобулочних виробів, що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відповідачем не проаналізовано та не досліджено наявність або відсутність бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів: економічних й організаційних обмежень: впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції: бар'єрів, що пов'язані з ефектом масштабу виробництва: бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат: бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту: екологічних обмежень: бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо.

Відповідно до ст. 12 вказаного Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Згідно з Методикою монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання: не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріатів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин; є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, шо діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Таким чином, не дослідження та не проведення відповідачем аналізу наявності або відсутності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання свідчить про не дотримання положень Методики, а саме п. 2.1.10 Методики, який встановлює визначення бар'єрів як одну зі складових дій визначення монопольного (домінуючого) становища.

Відповідно до пункту 6.2 Методики коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі.

Як вбачається із службової записки відповідача, проведення дослідження ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочних виробів пов’язно із необхідністю визначення стану конкуренції на даному ринку. Відповідач визначив територіальними межами м. Луцьк, Луцький, Рожищенський, Ківерцівський, Любешівський, Маневицький, Локачинський та Горохівський райони.

Також, відповідач не підтвердив належними доказами здіснення передбачених п. 6.1 Методики дій, досліджень, спрямованих на встановлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання хліба і хлібобулочних виробів, що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відповідач використовував інформацію про обсяги оптової реалізації хліба та хлібобулочної продукції в межах м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів та обсяги ввезеної продукції з-за меж регіонального ринку, достовірність якої він не може підтвердити достатніми доказами.

Як стверджує відповідач, перелік учасників ринку оптової реалізації хліба та хлібобулочної продукції та обсяги реалізації ними хліба та хлібобудочних виробів було визначено відповідно до "інформації конкурентів". Але відповідач не надав будь-яких доказів того, що така "інформація конкурентів" є достовірною і відображає реальний стан речей.

Також відповідачем не підтверджено даних, які він використовував при визначенні показників ввезення хліба та хлібобулочних виробів суб'єктами господарювання інших областей, не визначено перелік та склад суб'єктів господарювання, що здійснюють або можуть здійснювати ввезення хліба та хлібобулочних виробів на територію м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів.

Крім того, відповідач не спростував доводів про те, що недослідження та непроведення ним аналізу наявності або відсутності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання свідчить про недотримання положень п. 2.1.10 Методики, який встановлює визначення бар'єрів як одну зі складових дій визначення монопольного (домінуючого) становища.

Відповідачем використано обмежену кількість джерел інформації при здійсненні дослідження стану ринку та не були використані інші, передбачені п. 11.1 Методики джерела.

Згідно п. 11.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:

- статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;

- адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.

Крім того, також можуть бути використані відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.

Вказане, за відсутності спеціальних досліджень, експертних висновків, висновків спеціалістів тощо, свідчить про вибірковість інформації, поверхневість дослідження, що є порушенням вимог Методики та свідчить про відсутність у відповідача належних фактів та доказів, що їх би підтверджували.

При визначенні частки позивача на відповідному ринку відповідачем була використана виключно "Інформація конкурентів", достовірність і об'єктивність якої не підтверджена доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 35, 37, 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при прийнятті розпорядження від 15.06.2017 року № 19-рк не приймалось розпорядження про початок розгляду справи та не проводились дослідження, за допомогою яких визначається монопольне (домінуюче) становище субєктів господарювання на ринку, передбачені Методикою.

Таким чином, відповідачем не було розпочато розгляду справи щодо позивача, а тому відповідач не мав законних підстав для визнання позивача таким, що займає монопольне становище на ринку з товарними межами оптова реалізація хліба і хлібобулочних виробів у територіальних (географічних) межах м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів.

Отже, при дослідженні ринку ОСОБА_1 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не були дотримані вимоги визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, визнані законом.

Відповідач не надав належних доказів аналізу ринку в територіальних (географічних) межах, передбачних вимогами Методики.

А тому з огляду на викладене є відсутніми будь-які підстави для визнання позивача монополістом на ринку хліба і хлібобулочних виробів.

Відповідно до ч. 1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не обгрунтував і не підтвердив своїх досліджень, висновків, а також порушив процедуру прийняття оскаржуваного розпорядження. Отже, вимога про визнання протиправним і скасуваня розпорядження Адміністративної колегії ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.06.2017р. №19-рк “Про визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку” є підставною та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Адміністративної колегії ОСОБА_1 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15 червня 2017 року №19-рк "Про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку".

Повний текст рішення складено

06.11.2017

Суддя О. Г. Слободян