Постанова № 70057700, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 910/8315/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Бакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі№ 910/8315/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз"до1)Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"; 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс";пропро стягнення 781 071, 13 грну судовому засіданні взяли участь представники

від позивача: не з'явились;

від відповідача 1: Кеда А.В.;

від відповідача 2: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 у справі №910/8315/16 (суддя Сівакова В.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Тищенко А.І., судді - Отрюх Б.В., Тищенко О.В.) зупинено стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами статей 42, 117 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 в частині зупинення стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 595 712,46 грн інфляційних втрат та 85 358,67 грн 3% річних внаслідок неналежного виконання контракту № 180/2013 від 26.06.2013, а також про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" 100 000,00 грн - 3% річних за договором поруки № 02-08-2014/14 від 02.08.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 21.06.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/8315/16 від 22.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 21.06.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення:

з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 3% річних у розмірі 100 000,00 грн;

з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 3% річних у розмірі 84 192,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 595 712,46 грн;

з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 5 849,29 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 434,22 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції;

з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 5 849,29 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 6 434,22 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

10.01.2017 на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/8315/16 від 23.03.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду скасовано в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 595 712,46 грн інфляційних втрат та в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" 3% річних у розмірі 100 000,00 грн. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 про відмову у позові у цій частині залишено в силі. У решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 залишено без змін. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

05.04.2017 на виконання постанови Вищого господарського суду України № 910/8315/16 від 23.03.2017 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 10.01.2017 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - Інноваційний Союз" 3% річних у розмірі 84 192,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 595 712,46 грн таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 595 712,46 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 визнано наказ Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 10.01.2017 про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 3% річних у розмірі 100 000,00 грн таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничсервіс" 100 000,00 грн 3% річних.

10.05.2017 позивач звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою, в якій просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог;

- зупинити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги у справі № 910/8315/16;

- зупинити виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 84 192,89 грн 3% річних у справі № 910/8315/16.

Оскаржуваною відповідачем 1 ухвалою, місцевий господарський суд, позицію якого підтримала апеляційна інстанція, керуючись частиною 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України зупинив виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги у справі № 910/8315/16 до розгляду згаданої заяви про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду, а у задоволенні клопотання про зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 84 192,89 грн у справі № 910/8315/16 відмовлено. Заяву позивача про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги призначено до розгляду на 08.06.2017.

Станом на час перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції, розгляд згаданої заяви ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зупинено до вирішення по суті спору у справі №910/8322/17.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів вважає висновки судів про наявність підстав для зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн у справі № 910/8315/16 такими, що не відповідають статті 117 Господарського процесуального кодексу у зв'язку з наступним.

Приписами статті 124 Конституції України та статті 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

За приписами статті 117 Господарського процесуального кодексу України, наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (частина 2).

Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ (частина 3).

Єдиною підставою, яку визнали суди першої та апеляційної інстанцій достатньою для зупинення виконання за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги, є встановлена судами обставина відкриття Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ від 19.04.2017 виконавчого провадження за №53796325 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача в частині зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8315/17 від 10.01.2017 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 84 192,89 грн відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про визнання наказу від 10.01.2017 таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, як убачається із матеріалів поданої позивачем заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" посилалось на направлення

ПАТ "Укрнафта" заяви про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, строк виконання яких настав, а саме зобов'язання ПАТ "Укранафта" перед ТОВ "Промислово-Інноваційний Союз" на суму 84 192,89 грн (за яким відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 10.01.2017), а також за зобов'язанням ТОВ "Промислово-Інноваційний Союз" перед ПАТ "Укранафта" щодо сплати 10 735,62 грн судового збору (за яким відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 10.01.2017).

Отже, як обґрунтовано зауважено ПАТ "Укранафта" як у апеляційній, так і у касаційній скаргах, здійснене ТОВ "Промислово-Інноваційний Союз" зарахування зустрічних вимог стосується як наказу Господарського суду від 05.04.2017 щодо стягнення судового збору, так і наказу від 10.01.2017 щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейським судом з прав людини рішенням у справі "Мала проти України" №4436/07 від 03.07.2014 наголошено на тому, що ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення Суду у справі).

Так, переглядаючи ухвалу місцевого суду, апеляційним судом не надано належної юридичної оцінки доводам ПАТ "Укранафта" щодо того, що суд обмежив його право на стягнення з ТОВ "Промислово-Інноваційний Союз" судового збору за розгляд касаційної скарги за наказом Господарського суду міста Києва від 15.04.2017, у той час як позивач, незважаючи на заяву про зарахування однорідних вимог, не позбавлений можливості виконати наказ Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 про стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" 84 192,89 грн інфляційних втрат у повному обсязі.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип "справедливого балансу між сторонами", що свідчить про недотримання ними вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, за приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, зокрема, мотиви її винесення з посиланням на законодавство, а приписами статті 105 цього кодексу встановлено вимоги щодо викладення доводів, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази та мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Як уже було зауважено, частиною 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зупинити стягнення за наказом до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. Водночас, як також унормовано частиною 3 згаданої статті така заява має бути розглянута протягом 10 днів.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність підстав для зупинення стягнення за наказом, суд мав би встановити, що протягом щонайменше 10 днів існує реальна можливість виконання наказу, щодо якого вирішується питання про визнання таким, що не підлягає виконанню. Однак, ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції таких обставин не встановлено. Відкриття виконавчого провадження свідчить лише про те, що наказ господарського суду прийнято до примусового виконання органом державної виконавчої служби. Інших підстав позивачем у відповідній заяві не наведено.

Отже, переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017, з огляду на встановлені судами за результатами розгляду відповідної заяви обставини.

Оскаржувані судові рішення не відповідають статтям 42, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України, відтак, як мотивовано зауважено заявником касаційної скарги, судами неправильно застосовано частину 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягає задоволенню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 та ухвала Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 в частині зупинення стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 у справі №910/8315/16 - скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017.

У силу вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати як за розгляд касаційної скарги покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/8315/16 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 у справі № 910/8315/16 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2017 у справі №910/8315/16 в частині зупинення стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 10 735,62 грн судового збору за розгляд касаційної скарги до розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - скасувати.

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" про зупинення стягнення за наказом Господарського суду міста Києва № 910/8315/16 від 05.04.2017 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інноваційний Союз" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 1600,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

І.П. Ходаківська