Постанова № 70057644, 24.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 917/1252/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Євсікова О.О.,

Кролевець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року

у справі № 917/1252/15

господарського суду Полтавської області

за позовом ОСОБА_4

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача 1) ОСОБА_5,

2) ОСОБА_6,

3) Гребінківська районна державна адміністрація,

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року, оформленого протоколом №26/11-13,-

за участю представників

позивача - ОСОБА_7

відповідача - ОСОБА_8

третіх осіб - 1. не з'явився

2. не з'явився

3. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31 серпня 2015 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року у справі №917/1252/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 травня 2016 року рішення господарського суду Полтавської області від 31 серпня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2015 року у справі №917/1252/15 скасовано, справу №917/1252/15 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року у справі №917/1252/15 відмовлено у забезпеченні позову; позовні вимоги задоволено; визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року, оформлене протоколом № 26/11-13; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" на користь ОСОБА_4 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року рішення господарського суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року у справі № 917/1252/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 січня 2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2016 року та рішення господарського суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року скасовано; справу № 917/1252/15 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16 травня 2017 року у справі №917/1252/15 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" від 26 листопада 2013 року, оформлене протоколом № 26/11-13; стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" на користь ОСОБА_4 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору, відмовлено у задоволенні клопотання про вжиття заходів по забезпеченню позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року (судді Терещенко О.І., Сіверін В.І., Слободін М.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 16 травня 2017 року у справі №917/1252/15 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою постановою ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року скасувати, а рішення господарського суду Полтавської області від 15 травня 2017 року залишити в силі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що загальними зборами учасників від 07 листопада 2012 року затверджено Статут Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина" (нова редакція).

Відповідно до зазначеної редакції Статуту учасниками ПСП "Ярина" є громадянка України ОСОБА_5 та громадянка України ОСОБА_4.

Пунктом 3.2 Статуту передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства, за рахунок внеску учасників (власників) створений Статутний капітал у розмірі 500,00 грн., який належить в рівних частках підприємства: ОСОБА_5 частка у розмірі 50% Статутного капіталу, що складає 250 грн.; ОСОБА_4 частка у розмірі 50% Статутного капіталу, що складає 250 грн.

У відповідності до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Статуту органами управління підприємства є Загальні збори учасників (власників), Директор та ревізійна комісія; вищим органом управління підприємства є Загальні збори учасників (власників), до компетенції яких віднесено, зокрема, затвердження Статуту підприємства та внесення в нього змін та доповнень.

Статут набуває чинності з дня державної реєстрації Підприємства у встановленому порядку. Зміни та доповнення до нього вносяться рішенням загальних зборів Учасників (власників) Підприємства, і набувають чинності з моменту їх затвердження Загальними зборами (власників) Підприємства, якщо законодавством України або Загальними зборами учасників не встановлено інший порядок.

26 листопада 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жердєвою Н.О. була посвідчена та зареєстрована в реєстрі за № 1811 заява ОСОБА_4, у якій вона повідомила про добровільний вихід зі складу власників (засновників) ПСП "Ярина" та передачу своєї частки в статутному (складеному) капіталі ОСОБА_6 в повному обсязі, що становить 50% Статутного капіталу та в грошовому еквіваленті складає 250,00 грн.; майнових, фінансових та будь-яких претензій до Приватного сільськогосподарського підприємтса "Ярина" та до ОСОБА_6 не має (т. 1 а.с. 74).

Згідно протоколу №26/11-13 від 26 листопада 2013 року були проведені загальні збори учасників ПСП "Ярина". Присутніми на зборах були ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_6, до порядку денного зборів були включені питання:

1. Про обрання Голови та секретаря Загальних зборів учасників підприємства;

2. Про вихід ОСОБА_4 зі складу засновників підприємства, та передачу частки в Статутному капіталі ОСОБА_6, внесення змін в статутні документи ПСП "Ярина";

3. Про доручення внести зміни, і провести державну реєстрацію статутних документів директору ПСП "Ярина" ОСОБА_12

За результатами розгляду зазначених питань були прийняті наступні рішення:

1. Призначити ОСОБА_4 Загальних зборів Учасників підприємства, а ОСОБА_10 загальних зборів Учасників підприємства.

2. Вивести із складу ПСП "Ярина" учасника ОСОБА_4 та прийняти до складу Учасників ОСОБА_6, та внести зміни в статутні документи ПСП "Ярина".

3. Доручити внести зміни і провести державну реєстрацію статутних документів директору ПСП "Ярина" ОСОБА_15

За змістом Статуту ПСП "Ярина", затвердженого загальними зборами Учасників ПСП "Ярина", протокол №26/11-13 від 26 листопада 2013 року, учасниками ПСП "Ярина" є громадянка України ОСОБА_5 та громадянин України ОСОБА_6.

Згідно пункту 3.1 Статуту у редакції 2013 року, для забезпечення діяльності підприємства, за рахунок внеску учасників (власників) створений статутний капітал у розмірі 500 грн., який належить в рівних частках підприємства: ОСОБА_5, частка у розмірі 50% статутного капіталу, що складає 250 грн.; ОСОБА_6, частка у розмірі 50% статутного капіталу, що складає 250 грн.

Позивач, звертаючись з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, просив визнати недійсними рішення загальних зборів ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року, посилаючись на те, що під час їх проведенні порушені вимоги закону, а саме її не було повідомлено про проведення зазначених зборів, та на те, що інший учасник ОСОБА_5, також, не приймала участі у зборах.

На думку позивача, рішення загальних зборів учасників ПСП "Ярина", оформлені протоколом №26/11-13 від 26 листопада 2013 року, прийняті за відсутності кворуму, чим порушено приписи статей 42, 59, 60 Закону України "Про господарські товариства" та її права, як учасника ПСП "Ярина", що стало підставою для звернення з позовом про визнання зазначеного рішення недійсним.

Господарським судом Полтавської області 16 травня 2017 року прийнято рішення, яким задоволено позов з підстав наведених вище.

Харківський апеляційний господарський суд скасував рішення суду першої інстанції та дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вищезазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року, з огляду на те, що під час проведення загальних зборів учасників були порушені вимоги закону щодо належного повідомлення учасників про проведення загальних зборів.

Приписами статті 79 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та статті 113 Цивільного кодексу України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Виходячи з положень пункту 31 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійснює права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі.

Положеннями Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 87,88 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57,82 Господарського кодексу України передбачено, що документом, який визначає правовий статус юридичної особи, є статут. До установчих документів включаються відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень та інше.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене суду необхідно встановити факт наявності або відсутності порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача.

Частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачені права учасників господарського товариства, серед яких, зокрема, право учасника товариства вийти в установленому порядку з товариства.

У відповідності до частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" повідомлення про вихід учасника товариства - фізичної особи має бути оформлено у вигляді заяви про вихід із товариства.

Чинним законодавством України не встановлено форму такої заяви, а лише зазначено що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, має бути поданий, зокрема, примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) такої заяви.

У пункті 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено про те, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Таким чином, реалізація права на вільний вихід з товариства шляхом подачі відповідної заяви учасником є одностороннім правочином, від якого учасник може відмовитися за наявності нових умов, в тому числі шляхом подачі відповідної заяви про відкликання заяви про вихід.

Учасник не вправі відкликати подану ним заяву про вихід без згоди товариства, оскільки вихід з товариства як правочин породжує правові наслідки як для учасника, так і для товариства,.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин".

Враховуючи те, що вихід з товариства шляхом подачі відповідної заяви учасником є правочином, то відповідна заява може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

26 листопада 2013 року ОСОБА_4 у нотаріально посвідченій заяві повідомила про добровільний вихід зі складу учасників (засновників) ПСП "Ярина" та передачу своєї частки в статутному (складеному) капіталі ОСОБА_6 в повному обсязі, що становить 50% Статутного капіталу та в грошовому еквіваленті складає 250,00 грн.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції наявність заяви ОСОБА_4 про вихід з ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року та відсутність доказів її відкликання або визнання недійсною, свідчить про припинення корпоративних відносин між позивачем та відповідачем з 26 листопада 2013 року.

Тобто, з 26 листопада 2013 року ОСОБА_6 користується правами і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі

Відповідно до відомостей, які містяться в Статуті ПСП "Ярина" в редакції 2013 року, встановлений новий склад учасників ПСП "Ярина", а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_5 - як учасник цього товариства, 26 листопада 2013 року підписала зазначену редакцію статуту, справжність підпису на документі посвідчено державним нотаріусом Жердєвою Н.О.

30 листопада 2013 року нова редакція статуту підписана ОСОБА_6

Отже, ОСОБА_5 схвалені дії щодо зміни складу учасників ПСП "Ярина", які були затверджені на загальних зборах учасників ПСП "Ярина" 26.11.2013р., оформлені протоколом 26/11-13 та відображені в новій редакції статуту.

Крім того, рішенням господарського суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року у справі № 917/1452/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до ПСП "Ярина" про визнання недійсним рішення загальних зборів ПСП "Ярина", оформлених протоколом №26/11-13 від 26 листопада 2013 року, які є предметом спору і у даній справі, що не потребує доказування в силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезазначене рішення господарського суду першої інстанції від 17 вересня 2015 року справі №917/1452/15 має преюдиційне значення під час вирішення даної справи в частині встановлення фактів втрати ОСОБА_4 корпоративних прав (передачі їх ОСОБА_6.) та наявності кворуму під час прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів.

Крім того, зі змісту рішення господарського суду Полтавської області від 31 серпня 2015 року судом апеляційної інстанції встановлено, що в процесі розгляду справи господарським судом першої інстанції було досліджено матеріали реєстраційної справи ПСП "Ярина" та встановлено наявність у реєстраційній справі заяви позивача про вихід з товариства, що підтверджує факт повідомлення органу, що проводить реєстрацію про необхідність внесення відповідних змін до державного реєстру.

Таким чином, оскільки для виходу учасника з товариства не вимагається згода інших учасників або прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників, а днем виходу є день подачі ним заяви про вихід з товариства в установленому порядку, то у даному випадку ОСОБА_4 вийшла зі складу учасників ПСП "Ярина" - 26 листопада 2013 року відповідно до підписаної нею заяви, яка стала підставою для проведення загальних зборів 26 листопада 2013 року, прийняття відповідного рішення, внесення змін до Статуту товариства.

Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки, зокрема, припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством.

З моменту виходу учасник втрачає право брати участь в управлінні товариством (право голосу на зборах) і право отримувати частину прибутку від діяльності товариства. У свою чергу на товариство покладається обов'язок на виконання вимог закону затвердити зміни до установчих документів, пов'язані із виходом учасника.

Отже, загальними зборами ПСП "Ярина" від 26 листопада 2013 року фактично не вирішувалось питання про вихід ОСОБА_4 зі складу ПСП "Ярина", а лише враховано той факт, що позивачем було реалізовано своє право на вихід із товариства шляхом оформлення заяви про відступлення своєї частки ОСОБА_6 та виходу зі складу учасників, а також на виконання вимог закону затверджено зміни до установчих документів.

Також, для встановлення легітимності загальних зборів та наявності кворуму необхідно враховувати той факт, що інший учасник ПСП "Ярина" ОСОБА_5, підписавши редакцію статуту 26 листопада 2013 року, була обізнана про зміни у складі учасників відповідача, що були затверджені на загальних зборах учасників ПСП "Ярина" 26 листопада 2013 року, оформлені протоколом № 26/11-13 та відображені в новій редакції Статуту, та ці зміни в подальшому схвалені.

Зазначене підтверджує той факт, що учасник товариства ОСОБА_5, яка станом на 26 листопада 2013 р. мала 50% Статутного фонду товариства, проголосувала з усіх питань порядку денного загальних зборів і це голосування за аналогією закону (ч.5 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства") вважається як 100% голосів.

Крім того, з письмових пояснень третьої особи, ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції встановлено, що між останнім та ОСОБА_4 було досягнуто домовленість про те, що ОСОБА_4 свою частку в статутному (складеному) капіталі ПСП "Ярина", що становить 50% статутного (складеного) капіталу ПСП "Ярина" та в грошовому еквіваленті складає 250грн., передає в повному обсязі ОСОБА_6; що організаційно-технічна робота з проведення загальних зборів учасників ПСП "Ярина" 26 листопада 2013 року з подальшим внесенням змін до Статуту товариства в редакції 2013 року проводилась саме ОСОБА_4; що саме ОСОБА_4 йому повідомила про те, що загальні збори учасників ПСП "Ярина" відбудуться 26 листопада 2013 року у м. Києві, де крім неї була ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 30).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 липня 2017 року у справі № 917/1252/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. О. Євсіков

О. А. Кролевець