Постанова № 70057417, 30.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2017 року № 826/7612/17

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного територіального управління юстиції у м.Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, відповідач) до Головного територіального управління юстиції у м.Києві (ГТУЮ у м.Києві, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю начальника Управління щодо не вжиття заходів щодо припинення правопорушення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 03.05.2017р. звернувся зі скаргою до начальника ГТУЮ у м.Києві зі скаргою щодо протиправних дій працівників УДВС ГТУЮ у м.Києві.

Листом ГТУЮ у м.Києві від 30.05.2017р. № Х-1934, Х-1935, Х-1939, Х-1941, Х-1942, Х-1943, Х-1946, Х-1947, Х-1948, Х-1951, Х-1953, Х-1954, Х-1957 надано відповідь на подані скарги позивача та повідомлено, що за фактами викладеними буде проведено службове розслідування, за результатами якого буде повідомлено додатково.

Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить з наступного.

Закон, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015р. № 889-VIII.

Відповідно до ст.64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч.1 ст.65 Закону України "Про державну службу").

Частиною 2 ст.65 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст.69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов.

Згідно з п.3 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на ім'я начальника ГТУЮ у м. Києві подано скаргу, в якій просив, відкрити дисціплінарне провадження щодо порушень присяги державного службовця та не належне виконання посадових обов'язків начальником УДВС ГТУЮ у м.Києві Воробйовим О.В.; відкрити дисциплінарне провадження щодо порушення присяги державного службовця та не належне виконання посадових обов'язків начальником відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві Подолянко І.А.; відкрити дисциплінарне провадження щодо порушень присяги державного службовця та не належне виконання посадових обов'язків головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м,Києві Лозовою А.І.; звернутися до правоохоронних органів з заявою про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1, ч.3 ст.382 КК України та ст.26 КК України щодо начальника УДВС ГТУЮ у м.Києві Воробйова О.В., начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м,Києві Подолянка І.А., головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві Лозової А.І.

Відповідно до ч.4 та 5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Зі скарги від 03.05.2017р. вбачається, що остання подана на не належне виконання посадових обов'язків Воробйовим О.В., Подолянко І.А. та Лозовою А.І. у виконавчому провадженні №53088372 з виконання виконавчого листа виданого Деснянським районним судом м.Києва, у той же час позивач в адміністративному позові зазначає про бездіяльність начальника ГТУЮ у м.Києві Куценка С.І.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.11, ч.1 ст.69, ч.ч.1, 2, 6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог щодо бездіяльності начальника ГТУЮ у м.Києві Куценка С.І. щодо не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі.

Судом не встановлено такої бездіяльності начальника ГТУЮ у м.Києві Куценка С.І., оскільки листом ГТУЮ у м.Києві від 30.05.2017р. №Х-1934, Х-1935, Х-1939, Х-1941, Х-1942, Х-1943, Х-1946, Х-1947, Х-1948, Х-1951, Х-1953, Х-1954, Х-1957, за підписом в.о. начальника Равлюка А.Г. надано відповідь на подані скарги позивача та повідомлено, що за фактами викладеними буде проведено службове розслідування, за результатами якого буде повідомлено додатково.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд дійшов висновку, що позовні є необґрунтованими та такими, що задоволеними бути не можуть.

Керуючись ст.ст.71, 72, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій