Постанова № 70057184, 25.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2017 року № 826/5604/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни (далі по тексту - відповідач - 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Авант-Банк» щодо винесення повідомлень про нікчемність правочинів в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме повідомлення №881, №883 та №884 від 25.02.2016

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 суддею Шулежко В.П. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У зв'язку із припиненням повноважень у судді Данилишина В.М. на підставі «Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах» справу №826/5604/16, передано на розгляд головуючому судді Смолію І.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2017 суддею Смолієм І.В. прийнято справу до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним з власного рахунку було здійснено перерахування грошей на рахунки інших фізичних осіб, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті PAYMEHT ORDER для фізичної особи, яка не займається підприємницькою діяльністю, як надання фінансової допомоги. Фізичним особам, на рахунки, яких було здійснення перерахування, надійшли повідомлення про нікчемність правочину відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач вважає протиправними дії, щодо винесення вказаних повідомлень про нікчемність правочину ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та зазначає про порушення своїх прав.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що переведення коштів з рахунку позивача на рахунки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6було здійснено у звязку з тим, що з огляду на платіжний стан ПАТ «Авант-Банк», для позивача існували ризики , щодо незадоволення його вимог в результаті неплатоспроможності ПАТ «Авант-Банк».

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в своїх запереченнях зазначив, що дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не порушують права позивача.

Представниками позивача, відповідача та третьої особи 07.09.2017 подано заяву про здійснення судового розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між ОСОБА_1 та ПАТ «Авант -Банк» укладено договір №РКО-Ф/15/НОМЕР_1 від 15.09.2015 згідно умов якого банк відкриває поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні та здійснює розрахунково-касове обслуговування.

Між ОСОБА_6 та ПАТ «Авант -Банк» укладено договір №РКО-Ф/16/НОМЕР_2 від 27.01.2016 згідно умов якого банк відкриває поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні та здійснює розрахунково-касове обслуговування.

Між ОСОБА_5 та ПАТ «Авант -Банк» укладено договір №РКО-Ф/16/НОМЕР_3 від 27.01.2016 згідно умов якого банк відкриває поточний рахунок НОМЕР_3 в гривні та здійснює розрахунково-касове обслуговування.

Між ОСОБА_4 та ПАТ «Авант -Банк» укладено договір №РКО-Ф/16/НОМЕР_4 від 27.01.2016 згідно умов якого банк відкриває поточний рахунок НОМЕР_4 в гривні та здійснює розрахунково-касове обслуговування.

Між ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договори про надання безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі №1, №2, №3 відповідно до умов казаних договорів на рахунки здійснено переказ коштів ОСОБА_5 у розмірі 326 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 29.01.2016 ОСОБА_4 у розмірі 5500,00 доларів США що підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.01.2016, ОСОБА_6 у розмірі 2261,00 доларів США що підтверджується платіжним дорученням №6 від 29.01.2016.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України №44 від 29.01.2016 «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №96 від 29.01.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням у ПАТ «Авант-Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію на один місяць з 29.01.2016 до 28.02.2016 включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Авант-Банк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко Ірину Миколаївну.

Постановою Правління Національного банку України №109 від 25.02.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №262 від 26.02.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Авант-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно зазначеного рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Авант-Банк» з 26.02.2016 до 25.02.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ларченко Ірину Миколаївну строком два роки з 26.02.2016 до 25.02.2018 включно.

Разом з тим, 06.10.2016 Виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2021 про зміну Уповноваженої особи на ліквідацію та делегування повноважень ліквідатора ПАТ «Авант-Банк» Чернявській Олені Степанівні.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2065 від 22.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора Авант-Банку Кічуку Олегу Івановичу. Свої функції Кічук почав виконувати з 25.05.2017.

Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Авант-Банк» опубліковано в газеті «Голос України» №39 (6293) від 02.03.2016.

Згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для отримання коштів вкладники ПАТ «Авант-Банк» з 02.03.2016 по 12.04.2016 могли звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «ОТП БАНК» та «АТ «УКРСИББАНК».

ОСОБА_6 надіслано повідомлення про нікчемність правочину №883 від 25.02.2016, підписане Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Ларченко Іриною Миколаївною, відповідно до якого повідомлено про нікчемність операції по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на картковий рахунок № НОМЕР_2, проведеної 29.01.2016 на суму 2261,00 доларів США та на суму 25 904,92 грн., згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ОСОБА_5 надіслано повідомлення про нікчемність правочину №884 від 25.02.2016, підписане Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Ларченко Іриною Миколаївною, відповідно до якого повідомлено про нікчемність операції по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на картковий рахунок № НОМЕР_3, проведеної 29.01.2016 на суму 2587,00 доларів США, 2587,00 доларів США, 326,00 доларів США та на суму 25000,00 грн., згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

ОСОБА_4 надіслано повідомлення про нікчемність правочину №882 від 25.02.2016, підписане Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Ларченко Іриною Миколаївною, відповідно до якого повідомлено про нікчемність операції по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на картковий рахунок НОМЕР_5, проведеної 29.01.2016 на суму 5500,00 доларів США, згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наказом Уповноваженої особи №57 від 23.02.2016 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договір, операцій) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з поточних рахунків юридичних осіб та фізичних осіб на вкладні депозитні/поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб-клієнтів банку, що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких у переліку значиться операція по перерахуванню коштів з рахунку ОСОБА_1 на рахунки ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, проведені 29.01.2016 на загальну суму 8 087,00 доларів США. Відповідно до наказу №57 від 23.02.2016 кошти повернуто на рахунок ОСОБА_1 внаслідок застосування нікчемності.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 244І Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частиною першою статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, проаналізувавши положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд приходить висновком, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку господарського судочинства.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» частиною 1 статті 3 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої та другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи за рахунок Фонду мають бути наявні дві умови: фізична особа має бути вкладником та повинна мати вклад.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом між позивачем та ПАТ «Авант-Банк» позивачем укладено договір банківського рахунку фізичної особи, - позивач є вкладником ПАТ «Авант-Банк» у розмінні Закону.

Згідно з частиною 2 - частиною 4 статті 38 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Враховуючи зазначені норми закону, Уповноваженою особою Фонду створено комісію з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями в ПАТ «Авант-Банку».

В ході перевірки було виявлено ряд операцій щодо безготівкових перерахувань грошових коштів з поточних рахунків юридичних осіб на рахунки інших фізичних осіб в день визнання банку неплатоспроможним, призначення платежу яких свідчить про нетиповий характер операції, в тому числі, надання та повернення фінансової допомоги або позики, перерахування коштів без зазначення підстав перерахування, тощо.

Транзакція по перерахуванню коштів в сумі 8 087,00 доларів США на рахунки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які надійшли, як перерахування безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі згідно договорів №1, №2, №3 з рахунку позивача, в порушення вимог постанови Правління Національного банку України №878/БТ від 10.12.2015 «Про віднесення ПАТ «Авант-Банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».

Суд також зазначає, що відповідно до виписки по особовим рахункам з 01.01.2016 по 11.07.2016 підтверджується факт повернення перерахованих на рахунки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, коштів у розмірі 8 087,00 доларів США на рахунок ОСОБА_1, та підлягають виплаті згідно черговості, встановленою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже враховуючи викладене суд приходить до висновку, що грошові кошти, які належать ОСОБА_1 знаходяться на його рахунку відповідно до виписок наявних в матеріалах справи та належать йому до виплати згідно черговості.

Отже суд не вбачає порушеного права позивача діями Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Авант-Банк», щодо винесення повідомлень про нікчемність на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №881, №883, №884 від 25.02.2016 враховуючи, що кошти знаходяться на рахунку позивача

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (пункт 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до положень цієї статті, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно із частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З пояснень Позивача вбачається, що суть порушеного права полягає в діях, а саме прийнятті Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Авант -Банк» повідомлень про нікчемність на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» стосовно інших осіб, а саме: повідомлення про нікчемність правочину №883 від 25.02.2016 щодо операцій по рахунку ОСОБА_6; повідомлення про нікчемність правочину №884 від 25.02.2016 щодо операцій по рахунку ОСОБА_5 та повідомлення про нікчемність правочину №881 від 25.02.2016 щодо операцій по рахунку ОСОБА_4.

В даному випадку Суд зазначає, що в рамках спірних правовідносин, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не здійснював по відношенню до позивача жодних дій, які порушують права позивача. Дії Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Авант -Банк» в результаті яких виявлено нікчемність нікчемні (правочини) операції по перерахуванню коштів не призвели до порушення права позивача. ОСОБА_1 не доведено факту порушення його прав в наслідок дій відповідача.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Авант-Банк» Ларченко Ірини Миколаївни за участю третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними дій є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єктів владних повноважень та відсутністю з їх сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити повністю у задоволені позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій