Ухвала суду № 7005705, 01.12.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2009 р.                               м. Київ                                        К-17389/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Рибченка А.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:          Сенченко Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року

у справі № 2-22/9397-2007А Господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мост-Інвест»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мост-Інвест»(далі –ТОВ) звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Ялта (далі –ДПІ) № 0003882301/3 від 06.07.2007 року, № 0003892301/3 від 06.07.2007 року, № 0001271701/3 від 06.07.2007 року.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року постанову місцевого господарського суду скасовано, позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0003882301/3 від 06.07.2007 року, № 0003892301/3 від 06.07.2007 року. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ оскаржила її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального права, ДПІ ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року та залишення в силі постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2008 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 01.07.2006 року, що оформлені актом № 2763/23-0/32361997/192 від 01.12.2006 року, ДПІ 12.12.2006 року були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003882301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 5356136,50 грн., з яких 2711254 грн. - основний платіж, 2644882,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- № 0003892301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3292132,50 грн., з яких 2194755 грн. –основний платіж, 1097377,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- № 0001271701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 215,82 грн., з яких 69,2 грн. –основний платіж, 146,62 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Однак його скарги залишені без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.02.2007 року № 0003882301/1, № 0003892301/1, № 0001271701/1, від 11.05.2007 року № 0003882301/2, № 0003892301/2, № 0001271701/2, від 06.07.2007 року № 0003882301/3, № 0003892301/3, № 0001271701/3 на аналогічні суми визначених податкових зобов’язань.

Останні податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача згідно Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, крім того, у зв’язку з відсутністю бухгалтерських документів він згідно Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»не мав правових підстав для включення витрат до складу валових витрат підприємства.

Суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, головним чином, посилаючись на висновок судово-економічної експертизи № 4965/4966/4967 від 26.11.2008 року, згідно якого документально та нормативно не підтверджуються висновки акту перевірки ДПІ про недотримання ТОВ за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 2711254 грн. та підтверджується, що ТОВ дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та не було занижено чистої суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість в 2005 році та в першому півріччі 2006 року. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що ні податковим органом, ні судом першої інстанції не були враховані дані документів бухгалтерської та податкової звітності ТОВ, що призвело до неправомірного нарахування податкових зобов’язань та неправильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що при розгляді цієї справи судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення передчасного судового рішення.

Згідно частини 3 статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 11 КАС України визначено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з’ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Відповідно до частин 3, 4, 5, 6 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції повинен був з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у ТОВ документи бухгалтерського обліку –регістри синтетичного і аналітичного обліку, на рахунках яких систематизується інформація про виконані господарські операції, відображені у первинних документах, які прийняті до бухгалтерського обліку, в яких вказано період, коли первинні документи були відображені у бухгалтерському обліку, а саме: відомості по бухгалтерським рахункам 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 28 «Товари»та журнали-ордери по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами»та інші, а також касову книгу та первинні документи до неї, авансові звіти з підтверджуючими документами.

Отже, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що судом апеляційної інстанції не виконано вимоги щодо об’єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судом апеляційної інстанції з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судом всім обставинам справи.

В зв’язку з цим, відповідно до вимог частини 4 статті 227 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта задовольнити частково.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Брайко А.І.

                                        Голубєва Г.К.

                                        Карась О.В.

                                        Федоров М.О.

Повний текст ухвали складено 03 грудня 2009 р.