Постанова № 70056930, 01.11.2017, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

01 листопада 2017 р. справа № 820/3464/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Старосєльцевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цабеки К.Є.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_3, у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №546-1303 від 11.04.2017 року.

Аргументуючи заявлену вимогу зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб’єкта владних повноважень, оскільки є фактичною вимогою про сплату орендної плати за 2017 рік та частково за 2014, 2015, 2016 р.р. Крім того, зазначив, що контролюючим органом помилково зроблений розрахунок нарахованого податку з орендної плати з фізичних осіб. Посилаючись на наведені міркування, представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України позивач повинен сплачувати податок з орендної плати за користування землею згідно з договором оренди земельної ділянки і такий обов'язок підтверджений рішенням Апеляційного суду Харківської області.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем гр.ОСОБА_3 (в якості орендаря) та Харківською міською радою Харківської області в особі міського голоми ОСОБА_4 (в якості орендодавця) був укладений договір оренди землі за адресою: м.Харків, пр.Московський. 196 А.

Відповідно до умов зазначеного договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0.0551 га. (п.2 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період реконструкції становить 130.297,00 грн., на період експлуатації - 651.483,00 грн. становить 105.829,84 грн. (п. 5 договору). Розмір орендної плати за замісяць становить: на період реконструкції - 2004р. - 208,15 грн., 2005 р.- 277,53 грн., 2006 р. - 408,59 грн., на період експлуатації: 2006 рік - 1610,79 грн., з 2007 р.- 2.234,48 грн. (п.9 Договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.10 Договору).

З добутих судом доказів випливає, що згаданий договір не припинений, не розірваний, дія договору триває.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2016 р. у справі №645/7078/15-ц змінено з 26.03.2014 року абзац другий пункту 9 договору оренди землі від 10.12.2004 року, укладеного між Харківською міською радою Харківської області та ОСОБА_3, і викладено його в такій редакції: "розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком №444/14 від 07.11.2013 року на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 84.711,14 грн. або в місяць - 7.059,26 грн.

Таким чином, даний судовий акт у сукупності з договором оренди створюють для позивача податковий обов'язок у розумінні ст.ст.36, 37 Податкового кодексу України за користування земельною ділянкою за адресою: м.Харків, пр.Московський. 196 А.

11.04.2017 року відповідачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області, винесено податкове повідомлення-рішення № 546-1303 про визначення гр.ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 160.714,47 грн.

Перевіряючи відповідність спірного рішення суб'єкта владних повноважень вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що правовідносини з приводу справляння податку з орендної плати з фізичних осіб унормовані, насамперед, приписами розділу ХІІІ Податкового кодексу України та Законом України «Про оренду землі».

Так, за правилом п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.288 Податкового кодексу України законодавець також встановив, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288); об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288); розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288).

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач підпадає під визначене законом коло осіб - платників орендної плати за землю, у правовідносинах за участі позивача наявний об'єкт справляння платежу - орендна плата за земельну ділянку комунальної форми власності.

Підстав для припинення згаданого податкового обов'язку суд не знаходить, адже за приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З наявних у справі документів вбачається, що договір оренди землі від 10.12.2004 року пройшов процедуру державної реєстрації.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч.1 ст.21); розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.2 ст.21); обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.3 ст.21).

У ході розгляду справи судом встановлено, що розмір орендної плати контролюючим органом визначено коригуванням постійної величини – 84.711,14 грн. на рік (згідно з договором оренди від 10.12.2004р. з урахуванням Рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.11.2016 року) на 1,0 як коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2013 рік, на 1,249 як коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік, на 1,433 як коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2015 рік, на 1,06 як коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016рік.

Такий порядок дій контролюючого органу повністю відповідає положенням п.289.1 ст.289 та п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України, де передбачено, зокрема, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. (п.289.2 ст.289 Податкового кодексу).

При цьому, суд відзначає, що саме такий підхід до тлумачення змісту використаного законодавцем терміну кумулятивно є найбільш сприятливим для платника податків, бо якщо розуміти цей термін як необхідність сумування коефіцієнтів індексації, то сума грошового зобов'язання платника податків за користування спірною земельною ділянкою буде складати - 84.711,14грн. * (1,249+1,433+1,06) = 316.989,08грн.

Застосовані контролюючим органом значення коефіцієнтів відповідають офіційним та загальновідомим відомостям Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, згідно з якими коефіцієнти індексації нормативно-грошової оцінки земель становлять: 1996 р. -1,703, 1997 р. - 1,059, 1998 р. - 1,006, 1999 р. - 1,127, 2000р. - 1,182, 2001 р. - 1,02, 2005р. -1,035, 2007р. - 1,028, 2008 р. - 1,152, 2009 р. - 1,059, 2010 р. - 1,0, 2011 р. - 1,0, 2012 р. - 1,0, 2013 р. - 1,0, 2014 - 1,249, 2015 р. - 1,433, 2016 р. - 1,06.

З наданого контролюючим органом розрахунку вбачається, що останнім при винесенні спірного рішення було дотримано як законодавчо запроваджений у розділі ХІІІ Податкового кодексу України механізм обчислення орендної плати за земельну ділянку, так і умови, досягнуті сторонами правочину в тексті договору оренди землі від 10.12.2004 року з урахуванням Рішення Апеляційного суду Харківської області.

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб’єкта владних повноважень викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що у позивача за договором оренди землі від 10.12.2004 року наявний об’єкт оподаткування по платежу плата за землю, податковий обов’язок по даному платежу позивачем за 2017 рік не виконаний, існування обставин, які б звільняли позивача від виконання згаданого податкового обов’язку, матеріалами справи не підтверджено, розмір платежу обрахований ДПІ правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не виявлено доказів невідповідності спірного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, адже обставини спірних правовідносин встановлені суб’єктом владних повноважень повно, юридична оцінка цих обставин зроблена правильно, норма закону обрана належна.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту безпідставного покладання контролюючим органом на платника податків податкового обов’язку по платі за землю, не встановлено факту порушення суб’єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції, не виявлено факту порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом прав та інтересів платника податків, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06.11.2017 року.

Суддя Старосєльцева О.В.