Постанова № 70056722, 06.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року м. Одеса Справа № 815/4873/17Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Іванова Е.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі ГУ ДФС в Одеській області, відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення рішення ГУ ДФС в Одеській області №25892-1303 від 30.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 130102 грн. та №143310-1311 від 17.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 73190 грн..

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення не містять інформації про земельну ділянку, її розмір, місцезнаходження, відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на підставі яких донарахований земельний податок. До податкових повідомлень-рішень не були надані ані розрахунок, згідно з яким можливо було б встановити правомірність нарахування земельного податку, ані письмових пояснень податкового органу щодо підстав складання податкових повідомлень-рішень, ані акту перевірки, у зв'язку із складанням якого були винесені податкові повідомлення-рішення; крім того, нарахування контролюючим органом сум земельного податку позивачу здійснено з порушенням цілої низки положень діючого законодавства України, а тому звернулась до суду з вказаним позовом.

Представник позивача в судове засідання зявився.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про день, час та місце проведення судового засідання, проте надав до суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що згідно з п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 286.5 ст. 286 ПК України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу. Наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204 затверджено «Порядок надіслання контролюючим органам податкових повідомлень-рішень платника податків», згідно якого 08.06.2017 ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №713017-1702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 153207,13 грн. за 2017 рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та зареєстрована Виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.02.2000 року за №25560010002010459.

21.02.2000 року позивач зареєстрвоана в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків ДПІ у Київському районі м. Одеси та отримала довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_1.

Позивач з 01.01.2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування, а саме отримала свідоцтво серії А №997438 платника єдиного податку 3-ої групи.

Головним управління ДФС в Одеській області були складені та надіслані на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення рішення ГУ ДФС в Одеській області №25892-1303 від 30.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 130102 грн. та №143310-1311 від 17.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 73190 грн..

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що в частині внесення плати за землю по земельній ділянці, яка розташована за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, №5 відсутній обовязок щодо її сплати, оскільки ще з 06.11.2010 року договір оренди цієї земельної ділянки між позивачем та Одеською міською радою був припинений у звязку із закінченням строку його дії.

Розглянувши оскаржений акт субєкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межахповноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 18.04.2005 року у власність ОСОБА_1 перейшло 54/1000 частини нежитлового приміщення, розташованого в місті Одесі, Балтська дорога, №5, що підтверджується договором дарування, внесеного до Реєстру за №1125 (посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2В.) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "ОМБТІ та РОН" за №7033837 від 18.04.2005 року.

07.11.2006 року ФОП ОСОБА_1 уклала договір із Одеською міською радою на дольову участь у землекористуванні №4054, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 протягом 2006-2010 років сплачувала орендну плату у розмірі 5888,64 гривні на рік, як землекористувач. У 2010 році договір за №4054 від 07.11.2006р. припинив свою дію на підставі закінчення терміну, на який він був укладений. При цьому, Одеська міська рада відмовилась пролонгувати дію зазначеного договору, про що склала відповідний лист заперечення від 06.10.2011р. №01-27/К-38-1070-04. Таким чином, Позивач з 06.11.2010 року втратив свій статус платника орендної плати за користування земельною ділянкою.

Необхідно зазначити, що нормами діючого законодавства передбачено, що фізична особа - підприємець, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування не є платником земельного податку.

Так, статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно пп.14.1.72 ст.14 Податкового Кодексу України, земельний податок - це обовязковий платіж, який стягується з власників земельних ділянок.

Пунктом 274.1 ст.274 Податкового кодексу України встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу

Згідно ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку (плати за землю) є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Пунктом 4 ч.1 ст.297 Податкового кодексу України встановлено що, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

За таких умов навіть, якщо б земельна ділянка під відповідним нерухомим майном належала б позивачу на праві приватної власності або перебували б у її користуванні, вона б не була платником податку за землю, оскільки звільняється від сплати цього податку згідно п.4 ч.1 ст. 297 Податкового кодексу України, на час використання її в своєї підприємницької діяльності.

Факт використання нерухомого майна (а відповідно і земельної ділянки) для ведення господарської діяльності позивачем підтверджується як свідоцтвом платника єдиного податку, в якому зазначена адреса провадження господарської діяльності - м.Одеса, вул. Балтська дорога,5, так і іншими доказами (знаходження за цією адресою обладнання цеху для виробництва трикотажних виробів та його використання для зберігання залишків ТМЦ).

Оскільки позивач не повинен був сплачувати орендну плату та земельний податок за земельну ділянку за адресою: м.Одеса, вул. Балтська дорога, 5, то підстав для нарахування плати за землю з боку органу ДПС відсутні, а тому, згідно положень ч.2 ст.162 КАС України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того суд зазначає, що у 2014 році ДПІ у Суворівському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення по земельному податку за період 2011, 2012, 2013 роки та надіслані ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 оскаржила вказані податкові повідомлення-рішення. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2014р. по справі №815/5736/14, залишеною в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 28.05.2014р. №4699-15, №4698-15, №4700-15.

Незважаючи на те, що фактичні обставини щодо земельної ділянки за адресою: м.Одеса, Балтська дорога, 5 та норми чинного законодавства, що регулюють питання сплати земельного податку платниками єдиного податку з моменту винесення попередніх ППР є незмінними, контролюючий орган знов здійснив безпідставне донарахування сум земельного податку позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи те, що позивач здійснює господарську діяльність як платник єдиного податку третьої групи за адресою Одеська область, м. Одеса, Балтська дорога, 5, а тому відповідно до п. 4 п.п. 297.1 ст. 297 ПКУ звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно (в частині земельного податку), суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС в Одеській області №25892-1303 від 30.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 130102 грн. та №143310-1311 від 17.06.2017 року за платежем «Земельний податок з фізичних осіб» на суму 73190 грн..

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 25482117067, місцезнаходження: 65062, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2032,94 грн. згідно квитанції №СВ00283366 від 22.09.2017 року (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Іванов Е.А.