Постанова № 70056616, 02.11.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 року Справа № 814/2069/17

м. Миколаїв

10:57

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000148, що було прийнято 12.09.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач).

В обґрунтування вимоги позивач вказала на недоведеність факту порушення вимог Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481).

Відповідач подав письмові заперечення проти адміністративного позову (ар. с. 41-42), в яких зазначив, що рішення від 12.09.2017 № 000148 про застосування фінансових санкцій було прийнято на підставі належних доказів та у відповідності з нормами законодавства.

В судовому засіданні позивач і її представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1 від 18.05.2012, позивач здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_2 (ар. с. 8).

Як вказано у виданій 14.07.2016 Управлінням ліцензії № НОМЕР_2 (ар. с. 21, 22), ФОП ОСОБА_1 мала право на роздрібну торгівлю алкогольними напоями (пивом) у павільйоні за зазначеною вище адресою.

21.08.2017 на адресу Управління від Центрального відділу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшли документи:

- протокол про адміністративне правопорушення серія НОМЕР_3, що був складений старшим інспектором ЮП Центрального ВП 03.05.2017. Згідно з протоколом, ОСОБА_5 (яка працює реалізатором в павільйоні, що належить позивачу), 03.05.2017 реалізувала неповнолітньому ОСОБА_6 пляшку слабоалкогольного напою «Сидр яблучний»;

- пояснення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 від 03.05.2017, які підтвердили факт відмови ОСОБА_5 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення;

- пояснення ОСОБА_6 від 03.05.2017, який підтвердив факт продажу йому ОСОБА_5 пляшки слабоалкогольного напою та факт невидачі йому ОСОБА_9 фіскального чеку;

- постанова адміністративної комісії Інгульського району від 23.05.2017 № 145 про накладання на ОСОБА_5, на підставі частини другої статті 156 Кодексу України про адміністративне правопорушення (порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 600 грн.;

- рапорт старшого інспектора ЮП ППД Центрального ВП.

На підставі цих документів (ар. с. 43-51) 12.09.2017 заступник начальника Управління, з посиланням на статтю 17 Закону № 481, прийняв рішення № 000148 про застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 23 800 грн. (з яких 6 800 грн. - за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, абзац 10 частини другої статті 17 Закону № 481; 17 000 грн. - за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, абзац 5 частини другої статті 17 Закону № 481).

В судовому засіданні представник Управління пояснила, що, оскільки матеріалами, що надійшли від поліції, був підтверджений факт продажу ОСОБА_5 слабоалкогольного напою «Сидр яблучний», а у позивача наявна ліцензія лише на право роздрібної торгівлі пивом, і іншої ліцензії Управління ФОП ОСОБА_1 не видавало, то було прийнято рішення про застосування до позивача штрафної санкції і за роздрібну торгівлю без ліцензії.

Рішення (ар. с. 14) позивач отримала 22.09.2017 (ар. с. 52).

В судовому засіданні ФОП ОСОБА_1 заперечувала сам факт торгівлі слабоалкогольними напоями. На підтвердження відсутності в асортименті павільйону товару «Сидр яблучний» до позовної заяви позивач додала видаткові накладні (ар. с. 17-20).

Як вказано у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- добросовісно;

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

На думку суду, рішення Управління від 12.09.2017 № 000148 вказаним вище вимогам не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Компетенція контролюючих органів (якими, відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, є органи доходів і зборів), повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України, про що вказано у статті 1.

Так, згідно з підпунктом 191.1.4 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; відповідно до підпункту 191.1.16 пункту 191.1 статті 191 - здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; на підставі підпункту 191.1.34 пункту 191.1 статті 191 - забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону № 481, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Суд зазначає, що такого змісту частина четверта статті 17 Закону № 481 набула 01.01.2011 (одночасно із набранням чинності Податковим кодексом України), після внесення до неї змін Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України». До 01.01.2011 Закон № 481 не уповноважував органи державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафів.

Визначення «штрафна санкція (фінансова санкція, штраф)» наведено у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є грошовим зобов'язанням платника податків.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (стаття 110 Податкового кодексу України).

Отже, порушення платником податків вимог Закону № 481 є податковим правопорушенням.

Як зазначено у пункті 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлюється та застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань (пункт 113.1 статті 113 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Процедура прийняття органом державної податкової служби рішення про стягнення штрафу за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) встановлена виключно нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій, є контролюючий орган.

Як вказано у пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) здійснюється шляхом надіслання (вручення) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204), у разі застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та/або пені за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, контролюючий орган складає податкове повідомлення-рішення за формою «С» (додаток 10).

Рішення відповідача про застосування фінансових санкцій не є податковим повідомленням-рішенням. Норми Податкового кодексу України не передбачають права органу державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафу у будь-якій іншій формі, крім як у формі податкового повідомлення-рішення.

Форма, за якою відповідач прийняв рішення, була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Порядок № 790).

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи до позивача фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, діяв у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, в зв'язку з чим рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, суд вважає за необхідно зазначити таке. У пункті 8 Порядку № 790 вказано, що питання про застосування фінансових санкцій може розглядатися за участю суб'єкта господарювання на його вимогу або на вимогу органу, що прийняв рішення про застосування санкцій. У письмових запереченнях проти адміністративного позову Управління вказало на достатність інформації для прийняття рішення та на те, що позивач не вимагала забезпечити її участь у розгляді питання про застосування фінансових санкцій. З цього приводу суд вказує, що для реалізації права платника податків бути присутнім при розгляді відповідного питання суб'єкт владних повноважень мав повідомити позивачу про такий розгляд, незважаючи на відсутність прямої норми про відповідний обов'язок контролюючого органу.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 12.09.2017 № 000148 про застосування фінансових санкцій.

3. Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 грн., сплачений квитанцією від 09.10.2017 № 37, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті160 КАС України

та підписана суддею 06 листопада 2017 року