Постанова № 70056327, 06.11.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Житомир справа № 806/2901/17

категорія 6.2.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області виражену в листі від 25 вересня 2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вчинити дії щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Вказує, що листом №Ф-11616/0-3242/6-17 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно доданих до клопотання від 15.12.2016 року графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту.

Не погоджуючись із наданою відмовою та наголошуючи, що до клопотання від 15.12.2016 року позивачем були додані усі обов'язкові та необхідні документи і графічні матеріали, із належною прив'язкою до відповідного населеного пункту, ОСОБА_1 31.08.2017 року звернувся до відповідача із відповідною заявою. У разі повторної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність просив вказати, які конкретно документи потрібно надати для вирішення клопотання.

За твердженнями позивача, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 25.09.2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства.

Наголошує, що підставою для відмови відповідачем були зазначені положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року №413.

На думку позивача, відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області є протиправною та не відповідає положенням чинного законодавства.

Позивач в судове засідання не прибув, подав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами. (а.с. 24)

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Письмових заперечень на адміністративний позов не надіслав. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Надіслав на електронну пошту суду клопотання, в якому зазначив, що відповідач проти позову заперечує та просив відкласти розгляд справи. (а.с. 21).

Зважаючи на неявку сторін у судове засідання та керуючись приписами ст. 41, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що рішенням №53 Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області восьмої сесії сьомого скликання від 10.08.2016 року надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на погодження передачі у власність земельної ділянки та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за межами населеного пункту в розмірі 0,75 га для ведення особистого селянського господарства с. Миролюбівка. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність погодити у відповідних органах згідно чинного законодавства та надати на сесію сільської ради для прийняття відповідних рішень. Спеціалісту сільської ради внести відповідні зміни в земельно-облікові планово-картографічні матеріали. (а.с. 12).

В подальшому, 15 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Листом №Ф-11616/0-3242/6-17 від 06.03.2017 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що згідно доданих до клопотання від 15.12.2016 року графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів, відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Головне управління згідно вимог чинного законодавства повинне лише розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки, місце розташування якої відоме, що у даному випадку відсутнє. Враховуючи вищевикладене, пропонуємо надати належним чином оформлені графічні матеріали та звернутися до Головного управління. (а.с. 9 та зворот).

Не погоджуючись зі змістом листа №Ф-11616/0-3242/6-17 від 06.03.2017 року, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до змісту якої зазначає, що ОСОБА_1 до клопотання від 15.12.2016 року були подані усі необхідні графічні матеріали та документи, у зв'язку з чим просить задовольнити його клопотання від 15.12.2016 року, а у разі повторної відмови - вказати, які конкретно документи потрібно надати для позитивного вирішення клопотання; хто має підготувати ці документи та які посадові особи затвердити; конкретний зміст інформації, яка має міститися у документах. (а.с. 10).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 25.09.2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17 повідомило позивачу, що його заяву стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області розглянуто.

Повідомлено, що зазначена ОСОБА_1 земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413. У зв'язку із невідповідністю місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів (постанови КМУ від 07.06.2017 №413) керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Головне управління відмовляє у задоволенні заяви. (а.с. 11)

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про відмову у задоволенні клопотання позивача від 15.12.2016 року, оформлене листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.09.2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Основного Закону, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 №742-IV визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Статтею 2 Закону України "Про особисте селянське господарство" визначено, що відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Здійснивши системний аналіз правових норм, суд зазначає, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Встановлено, що позивач 15.12.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

За результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.12.2016 року, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 25.09.2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17 повідомило позивача, що зазначена ОСОБА_1 земельна ділянка не включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413. У зв'язку із невідповідністю місце розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів (постанови КМУ від 07.06.2017 №413) керуючись п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України Головне управління відмовляє у задоволенні заяви. (а.с. 11)

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність чи користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнати протиправним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області виражену в листі від 25 вересня 2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вчинити дії щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Як встановлено з матеріалів справи, саме по собі судове рішення про визнання відмови у наданні дозволу протиправною не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення за результатами розгляду його клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а породжує додаткові спори.

ОСОБА_2 Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15.12.2016 року про надання дозволу щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області на підставі поданого ним клопотання та пакету документів.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи протиправну відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.12.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.

Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", що підтверджується копією посвідчення серії ААИ №987173 від 10.11.2015. (а.с. 3)

Приписами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у сумі 640,00 грн.

Керуючись статтями, 41, 71, 86, 128, 158-163, 167, 186, 254 КАС України,,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у задоволення клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року, оформлене листом від 25.09.2017 року №Ф-13063/0-10627/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 грудня 2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відносно відведення земельної ділянки площею 0,75 га у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миролюбівської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640,00 грн. за такими реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Житомирі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38035726; банк отримувача - ГУДКСУ у Житомирській області; код банку отримувача (МФО) - 811039; рахунок отримувача - 31213206784002; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 06 листопада 2017 р.