Постанова № 70056313, 07.11.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Справа № П/811/1538/17

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у кіровоградській області № НОМЕР_1 від 01.09.2017 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_2) з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аурикон» (код за ЄДРПОУ 40853073) за листопад 2016 року, внаслідок чого було складено акт від 04.08.2017 року № 253/11-28-13-03/НОМЕР_2.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення суми податкового зобов’язання в розмірі 2884,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту на 2652,00 грн.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення, являється неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання надав заяву про розгляд справи без його участі. Також, відповідачем подано письмові заперечення, де зазначено, що позовні вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому є правомірними та не підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 23.10.2017 року за участю представника позивача суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив подальший розгляд справи провести у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_2) з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Аурикон» (код за ЄДРПОУ 40853073) за листопад 2016 року (а.с. 10-27).

В акті № 253/11-28-13-03/НОМЕР_2 від 04.08.2017 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п. 198.1, 198.2, п.193.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодекс України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на суму 2652,49 грн. за листопад 2016 року;

- п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 та п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємцем завищено податкові зобов’язання на суму 2892,82 грн. за листопад 2016 року.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято повідомлення-рішення від 01 вересня 2017 року № НОМЕР_1 про зменшення суми податкового зобов’язання в розмірі 2884,00 грн. та зменшення суми податкового кредиту на 2652,00 грн. (а.с.35).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав до Головного управління ДФС у Кіровоградській області заперечення на Акт перевірки (а.с.30-34)

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін (а.с.37-40).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, згідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є суб’єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в т.ч., на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до податкової звітності були внесені недостовірні дані щодо відображення обсягів придбання та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Аурикон» (код за ЄДРПОУ 40853073) у листопаді 2016 року.

Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених ним фактах, а саме, спеціалістами Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області складено узагальнену податкову інформацію від 25.11.2016 року № 378/11-23-12-01 «Щодо ТОВ «Аурикон» (код за ЄДРПОУ 40853073). Відповідно до якого, в зв’язку з відсутністю ТОВ «Аурикон» за податковою адресою, неможливо підтвердити факт здійснення операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання за листопад 2016 року. Що в цілому, свідчить про безтоварність господарських операцій та фіктивність їх документального оформлення, що здійснювались між позивачем та його контрагентом ТОВ «Аурикон», на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, за приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно вимог ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит-сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз даних норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми ПДВ необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факт отримання товару (робіт, послуг) та його (їх) оплати, а також наявність мети отримання товару (робіт, послуг), пов’язаної із його (їх) подальшим використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

При цьому, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює порядок складання та вимоги до податкових накладних.

Відповідно до вимог п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку і віднесено до складу податкового кредиту за листопад 2016 р. взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Аурикон» (код за ЄДРПОУ 40853073) на загальну суму ПДВ 2892,82 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору поставки №07/11-16 від 07.11.2016 р. (а.с.41-43) ТОВ «Аурикон» поставило позивачу: згідно до видаткової накладної № 1107/01 від 07.11.2016 р. товар на загальну суму 13262,45 грн., в т.ч. ПДВ 2652,49 грн. (а.с.45).

ТОВ «Аурикон» виписано позивачу податкову накладну № 2 від 07.11.2016 р. (а.с.46), а останнім сплачено за товар згідно платіжного доручення від 22.11.2016 р. № 286 на загальну суму 15914,94 грн. (а.с.48).

Отримані товари в подальшому були реалізовані позивачем - ДП «Сантрейд», ТОВ «Володарка-комбікорм» та ТОВ «Верес», даний факт підтверджується доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства та правовідносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з ТОВ «Аурикон» встановлено, що позивачем, окрім декларування податкового кредиту з ПДВ, дотримано обов’язкові вимоги, пов’язані з формуванням платником податку податкового кредиту та виникненням податкового зобов’язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність належно оформленої податкової накладної. При цьому, наявність вищевказаних, законодавчо визначених, обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, зокрема, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Водночас, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності та йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб’єктом господарювання було одержання податкової вигоди. Також, відповідачем не наведено доказів, що договір було укладено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку по доказуванню правомірності прийняття спірних рішень, а тому суд вважає їх такими, що винесені не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області податкового повідомлення-рішення від 01.09.2017 року № 00035611303, а тому позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 673,60 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.3).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0003561303 від 01.09.2017 року.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОК ПП НОМЕР_2) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області судовий збір у сумі 673 грн. 60 коп.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2