Постанова № 70056264, 03.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2017 року (о 09 год. 40 хв.)

Справа № 808/1366/17

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» (далі – ДП «ЗМ «Гідромаш», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 337 141,00 грн., у тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32 485,98 грн., із земельного податку з юридичних осіб в сумі 304 655,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України) та зазначає, що відповідач за даними карток особових рахунків має податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та із земельного податку з юридичних осіб, який виник внаслідок несплати відповідачем у добровільному порядку самостійно визначених податкових зобов’язань шляхом подання відповідних декларацій. Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань із земельного податку відповідачу нарахована пеня у розмірі 4,32 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача суму податкового боргу у загальному розмірі 337 141,00 грн.

24.07.2017 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №20992) про розстрочку погашення боргу, у якому зазначає, що ДП «МЗ «Гідромаш» наразі опинилося у складній фінансовій ситуації, внаслідок чого не має змоги сплатити борг єдиною сумою, однак на даний час новим керівництвом заводу розробляються плани щодо виходу з кризової ситуації. Вказує, що відповідно до довідки №1/36 від 06.04.2017 з початку 2017 року підприємство майже не має грошових надходжень, а ті мізерні суми надходжень направляються на сплату податків, обов’язкових платежів, закупку сировини для функціонування заводу. В випадку стягнення суми боргу єдиною сумою, робота заводу буде заблокована на тривалий час і можливість виходу з тяжкої ситуації буде значно ускладненою. Пояснює також, що наразі на рахунки заводу накладено арешт і підприємство робить все можливе для погашення боргу, повторне накладення арешту на рахунки в разі стягнення боргу за цією справою призведе до дуже тяжких наслідків для нашого підприємства. Враховуючи вищенаведене, ДП «МЗ «Гідромаш» просить при винесенні врахувати скрутний матеріальний стан заводу та встановити розстрочку погашення заборгованості згідно із графіку погашення строком на 24 місяці.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте 03.11.2017 надіслав до суду клопотання (вх. №30029) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Крім того, 03.11.2017 представником позивача надіслано до суду заперечення на клопотання про розстрочення боргу (вх. №30047), у яких зауважує, що відповідач не має права на звернення до суду із клопотанням про розстрочення податкового боргу, а у відповідності до приписів ст. 263 КАС України лише із заявою про розстрочення виконання судового рішення. Вважає, що відповідачем не достатньо доведено та не наведено достатніх доказів в обґрунтування даного клопотання, тобто які саме обставини обумовлюють складність виконання судового рішення відповідач не зазначає.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечення проти позову на адресу суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ДП «МЗ «Гідромаш» (ідентифікаційний код 00240106) є юридичною особою, яка зареєстрована 21.05.1993, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.02.2016 відповідачем до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області подано податкову декларацію №9020588937 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання за ІІІ квартал 2016 року у сумі 16 248,00 грн. та IV квартал 2016 року у сумі 16 247,99 грн.

Крім того, у той самий день відповідачем до контролюючого органу подано податкову декларацію №9021960396 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання із земельного податку у розмірі 514 941,19 грн. Розмір щомісячних платежів орендної плати за період з січня по листопад 2016 року (включно) становить 42 911,77 грн., за грудень 2016 року – 42 911,72 грн.

Крім того, 20.02.2017 відповідачем до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області подано податкову декларацію №9016351041 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, відповідно до якої підприємством самостійно були визначені податкові зобов'язання із земельного податку у розмірі 545 837,65 грн. Розмір щомісячних платежів орендної плати за січня та лютий 2017 року становить 45 486,47 грн.

Проте, самостійно визначені податкові зобов’язання із земельного податку з юридичних осіб за період за серпня по грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року відповідачем у строки, визначені законодавством не сплачені.

Крім того, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня із земельного податку у сумі 4,32 грн.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме 10.08.2016 на адресу відповідача поштою направлено податкова вимога від 04.08.2016 №2548-17 на суму 42 911,77 грн., яка вручена уповноваженому представнику підприємства 15.08.2016, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Згідно із даними облікових карток платника податків встановлено, що станом на час розгляду справи у суді податковий борг ДП «МЗ «Гідромаш» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з урахуванням самостійної сплати у сумі 10,01 грн.) становить 70 971,81 грн., із яких заявлено до стягнення у даному провадженні 32 485,98 грн., із земельного податку з юридичних осіб (з урахуванням самостійної сплати у сумі 881,04 грн.) становить 659 831,61 грн., із яких заявлено до стягнення у даному провадженні 304 655,02 грн.

Зважаючи на несплату відповідачем у добровільному порядку узгодженого зобов’язання в установлені законодавством строки ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов’язаний, зокрема,сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Підпунктами 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 265 ПК України встановлює, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

У відповідності до ст. 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта/об’єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Судом встановлено, що ДП «МЗ «Гідромаш» самостійно визначено податкові зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 роки, однак самостійно визначені податкові зобов’язання за ІІІ та IV квартали 2016 року відповідачем у строки, визначені ПК України у повному обсязі сплачені не були та набули статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (пп.14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

За приписами п.286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п. 287.3 ст.287 ПК України).

Судом встановлено, що ДП «МЗ «Гідромаш» самостійно були визначені податкові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб на 2016-2017 роки, однак самостійно визначені податкові зобов’язання за період за серпня по грудень 2016 року та січень, лютий 2017 року відповідачем у повному обсязі сплачені не були та набули статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу (пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Так, за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань відповідачу нарахована пеня із земельного податку у сумі 4,32 грн.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення..

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 10.08.2016 на адресу відповідача поштою направлено податкова вимога від 04.08.2016 №2548-17 на суму 42 911,77 грн., яка вручена уповноваженому представнику підприємства 15.08.2016, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Враховуючи положення п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкова вимога від 04.08.2016 №2548-17 вважається врученою відповідачу належним чином.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суму податкового боргу відповідачем повністю погашено не було, у зв’язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 – 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг у загальному розмірі 337 141,00 грн. відповідачем не сплачений, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду про стягнення податкового боргу строком на 12 місяців суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 КАС України суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Таким чином, підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Задоволення заяв про відстрочення або розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин. Зокрема, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

При цьому, з огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, звертаючись до суду із заявою про розстрочення погашення податкового боргу та обґрунтовуючи її скрутним фінансовим становищем, не надав суду достатніх доказів, які б підтверджували його скрутне фінансове становище.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи заявника не є достатніми підставами для розстрочення виконання рішення в розумінні приписів статті 263 КАС України, а тому приходить до висновку, що подана заява про розстрочення виконання судового рішення не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» (ідентифікаційний код 00240106) суму податкового боргу у розмірі 337 141,00 грн., а саме:

- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 32 485,98 грн. (тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят п’ять гривень 98 копійок) на р/р 31414513700013, Мелітопольське УК /Мелітополь/18010400, ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код отримувача 37968956, МФО 813015;

- із земельного податку з юридичних осіб в сумі 304 655,02 грн. (триста чотири тисячі шістсот п’ятдесят п’ять гривень 02 копійки) на р/р 33211811700013, Мелітопольське УК /Мелітополь/18010500, ГУ ДКСУ у Запорізькій області, код отримувача 37968956, МФО 813015.

У задоволенні заяви Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» (вх. №20992) про розстрочку погашення боргу відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України –з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак