Постанова № 70055976, 01.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 р. Справа №805/3275/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кочанової П.В. при секретарі судового засідання Притулі С.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, довіреність від 16.06.17 № 9904/10/05-99-10-02

від відповідача – не з’явився,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 33 471,41 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що станом на 11.09.2017 року у відповідача – фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб-підприємців у розмірі 33 471,41 грн., який виник у термін з 30.05.2017 року по 30.08.2017 року у зв’язку з несплатою грошових зобов’язань самостійно задекларованих у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № НОМЕР_1 від 02.02.2017 року та нарахованої пені відповідно пп.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України у сумі 135,40 грн. Земельна ділянка розташована на території м.Волноваха.

12 вересня 2016 року була сформована податкова вимога № 40162-17, яка була отримана особисто відповідачем 15 вересня 2016 року, яка відповідачем не оскаржувалась та не відкликалась. Посилаючись на вимоги п. 59.1 статті 59 та п. 287.5 статті 283 Податкового кодексу України, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму податкового боргу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 33 471,41 грн. та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року зупинено провадження у справі № 805/3275/17-а до 01 листопада 2017 року. При цьому, 17 жовтня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання призначене на 01 листопада 2017 року з’явився повноважний представник позивача, відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи, призначеної на 01 листопада 2017 року або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) зареєстрований Волноваським районним управлінням юстиції Донецької області як фізична особа - підприємець 05 грудня 2011 року за № 22390000000003701, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.32), перебуває на обліку в Волноваській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків за основним місцем обліку. Відповідач перебуває на податковому обліку в органах ДФС з 06.12.2011 року, що підтверджується інформаційними даними (а.с. 10-11).

Судом встановлено, що між відповідачем та Волноваською міською радою укладено договір оренди землі від 14 травня 2012 року загальною площею 0,2800 га.( в т.ч. 0,0749 га під сервітутом 02.03.09 - для обслуговування та функціонування каплиці; 0, 2051 га під сервітутом 02.03.09 – для розміщення елементів благоустрою, в т.ч. під кап. забудовами – 0,0006 га, під проїздами, проходами, площадками – 0,0328 га, під земельними насадженнями загального користування – 0,28га.) (а.с.16-18).

Також в матеріалах справи наявна додаткова угода до договору оренди землі від 14 травня 2012 року, в якому п.1 зазначено:

1.Договір оренди землі від 14.05.2012 року, складений між Волноваською міською радою та громадянином ОСОБА_1 вважати поновленим строком на 2 роки, починаючи з 17.06.2016 року.

Відповідачем надано до Волноваської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області податкову декларацію від 02.02.2017 року № НОМЕР_1 з плати за землю (земельний податок та\або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за звітний податковий період 2017рік, якою було розраховано щомісячну суму податкового зобов’язання на 2017 рік, а саме: за травень 2017 року у сумі 6 487,78 грн. - термін сплати 30.05.2017 року, за червень 2017 року у сумі 8 949, 41 грн. - термін сплати 30.06.2017 року, за липень 2017 року у сумі 8 949, 41 грн. - термін сплати 30.07.2017 року, за серпень 2017 року у сумі 8 949, 41 грн. - термін сплати 30.08.2017 року (а.с.12-13).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 67 Конституції України встановлює, що платник податків зобов’язаний вчасно й у повному розмірі сплачувати податки. Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та Законів України.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 названого Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.1, п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником в строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством,платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, у справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 31.05.2016 року по справі № 822/2125/15 (К/800/47437/15).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Наявною в матеріалах справи податковою декларацією підтверджено визначення відповідачем суми зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника на 2017 рік на загальну суму 107 392,92грн. У зв'язку з чим, за відповідачем обчислюється податковий борг за період з травня 2017 року по серпень 2017 року у розмірі 33 336,01грн. та нарахованої пені відповідно до пп.129.1.1 ст.29 Податкового кодексу України у сумі 135,40 грн., на загальну суму 33 471,41 грн. Зазначене зобов'язання в сумі 33 336,01грн. не було сплачене у встановлені Податковим кодексом України строки.

Згідно положень п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 податкового боргу, податковим органом сформовано податкову вимогу 12 вересня 2016 року № 40162-17, яка була отримана особисто відповідачем 15 вересня 2016 року (а.с.14-15).

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наявних матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 має безперервний податковий борг.

З наявних матеріалів справи судом не встановлено факту оскарження відповідачем податкової вимоги від 12 вересня 2016 року № 40162-17, інші суми заборгованості визначені відповідачем самостійно.

Суд зазначає, що грошові зобов'язання вважаються узгодженими в тому випадку, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг, не було скасовано і є чинним.

Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Щодо нарахованої пені в сумі 135,40 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 129.1. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених Податковим кодексом строків погашення узгодженого зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пеня, визначена пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Кодексу нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті (п.129.4 ст.129 Кодексу).

Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що передбачена відповідно до статті 129 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді пені застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Відповідно до п.87.2 ст.87 Податкового Кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь – яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається досуду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Суд приймає до уваги те, що, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що податкова вимога відповідачем не оскаржена та не скасована, доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 33 471,41 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу – задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_2) суму податкового боргу у розмірі 33 471,41 грн. (рахунок: код платежу 18010900, ОКПО 37980308, мфо 834016, Волноваське УК/м. Волноваха ГУ ДКСУ у Донецькій області, розрахунковий рахунок 33215815700180).

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті, проголошено вступну та резулятивну її частини 01 листопада 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06 листопада 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кочанова П.В.