Постанова № 70055809, 01.11.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Іванчук М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про арешт коштів на рахунках платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу були наявні законні підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, однак останнім відмовлено у допуску до проведення такої перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, в тому числі й такої його складової як арешт коштів на рахунках підприємства на підставі рішення суду.

У судове засідання представник позивача не прибула, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на відсутність правових підстав для накладення арешту коштів на рахунках платника податків.

У судове засідання представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог статті 41 КАС України справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання технічним засобом.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.04.1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.10.2017 року № 1003105904.

08.09.2017 року ГУ ДФС у Волинській області на підставі пунктів 77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України видано наказ № 2587 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1.», відповідно до якого призначено документальну планову виїзну перевірку СГД ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, терміном 10 робочих днів, з 26.09.2017 року.

Копія наказу від 08.09.2017 року № 2587 та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року № 227 були направлені 14.09.2017 року на адресу ФОП ОСОБА_2 та отримані ним 20.09.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та витягом з інформаційних баз даних Реєстру відстеження поштових відправлень «Укрпошта».

На підставі наказу від 08.09.2017 року № НОМЕР_2 ДФС у Волинській області було виписано направлення на перевірку від 25.09.2017 року № 2820.

27.09.2017 року з метою проведення перевірки посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області було здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 Однак, після пред'явлення службового посвідчення, направлення на перевірку від 25.09.2017 року № 2820, відповідачем було відмовлено у допуску до проведення документальної планової перевірки, про що складено відповідний акт від 27.09.2017 року №385/03-20-13-07. З вказаним актом відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис на акті.

З письмових пояснень ОСОБА_2 від 27.09.2017 слідує, що підставою для відмови від допуску до початку проведення перевірки стало те, що контролюючим органом порушено 10-денний термін повідомлення платника податків про проведення вказаної перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 77.1. статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з пунктами 77.4, 77.6 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Як передбачено пунктом 81.2. статті 81 Податкового кодексу України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган має право здійснювати документальну планову виїзну перевірку платника податків лише у випадку завчасного його повідомлення про здійснення такої перевірки та надіслання чи вручення йому відповідних документів на її проведення.

Судом встановлено, що єдиною підставою для відмови від допуску до початку проведення документальної планової виїзної перевірки стало те, що контролюючим органом порушено 10-денний термін повідомлення відповідача про проведення вказаної перевірки.

Відповідно до абзацу другого пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, даною нормою визначено альтернативні строки для початку проведення документальної планової перевірки, а саме: 1) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки платнику податків вручено під розписку копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки; 2) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки платнику податків надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з наказу ГУ ДФС у Волинській області від 08.09.2017 року № 2587, документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 була призначена терміном 10 робочих днів з 26.09.2017 року.

Копія вказаного наказу та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року № 227 були направлені 14.09.2017 року на адресу ФОП ОСОБА_1 та отримані ним 20.09.2017 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення та витягом з інформаційних баз даних Реєстру відстеження поштових відправлень «Укрпошта».

Отже, ФОП ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про проведення документальної планової перевірки, оскільки відповідно до вимог абзацу другого пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України контролюючим органом не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення документальної планової перевірки, а саме 14.09.2017 року, відповідачу було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 08.09.2017 року № 2587 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1.» та повідомлення про проведення перевірки від 08.09.2017 року № 227, а тому, на думку суду, позивач мав право на проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 94.1. статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2. статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, зокрема, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

За приписами пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно із підпунктом 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

З наведених Податкового кодексу України необхідно прийти до висновку, що арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення контролюючий орган в такому разі не приймає. Наведені норми кореспондуються з приписом пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, згідно з якою арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Зі змісту цієї норми випливає, що компетенція щодо накладення арешту майна належить контролюючому органу, але така компетенція не поширюється на арешт коштів платника податку, який накладається за рішенням лише суду на підставі звернення контролюючого органу.

При цьому підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним твердження відповідача про те, що застосування арешту коштів платника податків можливе лише за наявності рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна такого платника.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день розгляду даної справи наказ ГУ ДФС у Волинській області від 08.09.2017 року № 2587 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки СГД ОСОБА_1.» в установленому порядку не скасований та є чинним.

Оскільки Податковим кодексом України на платника податків покладено обов'язок у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, тому в разі такого протиправного не допуску, платник податків несе відповідальність, зокрема, у вигляді арешту коштів на рахунках.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та за наявності обставини, передбаченої підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів (як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків) на рахунках відповідача підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 41, 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти на рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43024, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 06 листопада 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко