Постанова № 70055761, 02.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 р. м. Вінниця Справа № 802/1630/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представник позивача: Кудрик Я.О., Школьної О.М.

представника відповідача: Отришко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці

до: Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст"

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - УПФ в місті Вінниця, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" (далі - ПАТ "Вінницький завод "Металіст", товариство, відповідач) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 27 000,16 грн. та за Списком №1 відповідно до пункту "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 51 509,06 грн. за травень - серпень 2017 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що публічне акціонерне товариство "Вінницький завод "Металіст" перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у м. Вінниці та має заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії за Списком № 1 призначеної ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та за Списком № 2 ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 на загальну суму 78 509,22 грн.

У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах не погасив, позивач звернувся із цим до суду з позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав викладених у ньому та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову в частині відшкодування пільгової пенсії по Списку № ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в сумі 10 566, 40 грн. заперечив, вказуючи, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці змінено дату досягнення зазначеними особами пенсійного віку у зв'язку з чим збільшено термін відшкодування пільгових пенсій жінок більше 5 років, що суперечить законодавству.

Окремо також зазначив, що частково непогоджується із сумою нарахованою ОСОБА_7, вказуючи на те, що останній звернувся із заявою про нарахування пенсії лише у липні 2017 р., а перерахунок йому зроблено за 3 роки, що є неправомірним.

В решті заявлених вимог, адміністративний позов визнає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Вінницький завод "Металіст" перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України і є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також платником відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по Списку №2, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

В свою чергу, порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

Так, підпунктом 6.1 пункту 6 цієї Інструкції передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пп. 6.5 п. 6 Інструкції).

Пунктом 6.7 Інструкції передбачено, що підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Як видно з розрахунків суми боргу по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.13-16, 24, 26-27, 34, 37), за травень- серпень 2017 року заборгованість ПАТ "Вінницький завод "Металіст" по невідшкодованих фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 27 000, 16 грн.

Оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність підстав щодо відшкодування неправомірно призначеної пільгової пенсії по пенсіонерам ОСОБА_14 та ОСОБА_15, суд зазначає наступне.

Постановами Вінницького апеляційного адміністративного суду у справах № 802/84/16-а та № 802/365/16-а від 09 червня 2016 року, які набрали законної сили, встановлено, наступне.

Так, на ПАТ "Вінницький завод "Металіст" працювали ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_2.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_14 (29.12.2009 р.), та ОСОБА_15 (13.08.2010 р.) чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало їх колишнього роботодавця, яким є ПАТ "Вінницький завод "Металіст", до досягнення ними пенсійного віку передбаченого ст.26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

При цьому, при цьому кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058 у редакції чинній на момент призначення пенсії.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р. та 13.08.2010 р.) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст.12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, в даному випадку відшкодування відповідачем витрат на фактичну доставку та виплату пенсій ОСОБА_14, ОСОБА_15 повинно здійснюватися до досягнення ними пенсійного віку згідно ст.26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 р. та 13.08.2010 р.), тобто, до 28.12.2014 року та 12.08.2015 року відповідно.

Проте, відповідно матеріалам справи незважаючи на зазначене позивачем було змінено дату досягнення пенсійного віку вказаним особам та зазначено строк до відшкодування призначених їм у 2009 та 2010 роках пенсії по 28.06.2018 року та 12.08.2019 року відповідно.

Підставами для збільшення строку відшкодування пільгової пенсії вказаним особам, на думку УПФУ, став Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, №3668-VI (далі - Закон №3668), яким збільшено пенсійний вік для жінок, що зобов'язує позивача відшкодувати пільгову пенсію протягом строку, на який збільшений пенсійний вік.

Аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності суд дійшов висновку, що станом на день призначення пільгових пенсій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідач повинен був відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначених на пільгових умовах цим особам до досягнення ними пенсійного віку (55 років).

Відповідно до загальнотеоретичних правил правозастосування, правовідносини між особами врегульовуються тієї нормою матеріального права, яка діє на момент виникнення, припинення, зміни цих правовідносин, якщо інше не передбачено законом.

Призначення 25.12.2009 р. пільгової пенсії ОСОБА_14 та ОСОБА_15 13.08.2010 р. породило виникнення правовідносин між УПФУ та ПАТ "Вінницький завод "Металіст" щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії. Дані правовідносини, на момент їх виникнення були врегульовані Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час.

Дані нормативно-правові акти передбачали, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати УПФУ фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_14 та ОСОБА_15 до досягнення ними 55 річного віку, а саме до 28.12.2014 року та 12.08.2015 року відповідно.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

А отже, суд не може погодитись з доводами позивача про те, що з 01.10.2011 р. підлягає застосуванню Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, №3668-VI, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни.

Зокрема відповідно до ч.1 ст.26 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, положення Закону №3668, яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни, не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли 29.12.2009 р. та 13.08.2010 року між ПАТ "Вінницький завод "Металіст" та УПФУ щодо відшкодування витрат пов'язаних із виплатою та доставкою пільгової пенсії ОСОБА_14 та ОСОБА_15, оскільки на той час вони були врегульовані іншими нормативно-правовим актами (Законами №№1058,400 та Інструкцією №21-1, в редакціях чинних на той час).

Закон №3668 не містить норм, які передбачають його зворотну дію в часі.

В такому випадку суд дійшов висновку, що відсутні підстави щодо відшкодування фактичихі витрат на доставку та виплату пенсій ОСОБА_14 та ОСОБА_15 після досягнення ними 55 - річного віку.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду, суд доходить висновку, що нараховані фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком № 2 на підставі пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" по ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в сумі 10 566,40 грн. не підлягають стягненню.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах по Списку №2, мають бути розраховані наступним чином: ОСОБА_16 - 5 362, 40 грн. + ОСОБА_17 - 8 927, 64 грн.+ ОСОБА_18 - 2 143, 72 грн. = 16 433,76 грн.

Отже, позивач має сплатити фактичні витрати на виплату і доставку пенсій по Списку №2 в загальній сумі 16 433, 76 грн., тоді як пенсійним органом нараховано 27000,16 грн.

Відтак, в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 позов підлягає частковому задоволенню, а саме, стягненню підлягають витрати на суму 16 433, 76 грн. грн.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по Списку №1, суд зазначає про наступне.

Підпунктом 6.1 пункту 6 цієї Інструкції передбачено, що за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 р.

Як видно з розрахунків сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 на підставі пунктів "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" заборгованість відповідача становить 51 509,06 грн.

Разом з тим, позивач визнає по Списку № 1 заборгованість лише в сумі 46 291, 47, за виключення витрат на відшкодування пільгових пенсій нарахованих по ОСОБА_7 за минулі 3 роки в сумі 5 217,59 грн.

Так, на думку представника відповідача, витрати нараховані ОСОБА_7 за минулий період не підлягають стягненню, оскільки останній звернувся із заявою лише в липні 2017 р., відтак стягненню підлягає лише сума нарахована за серпень, а саме 1 452, 27 грн. Обгрунтовуючи свою позицію, представник посилається на положення статті 16 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Оцінюючи дані доводи представника відповідача, суд вказує на наступне.

Так, статтею 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-15) визначено права та обов'язки застрахованої особи.

Згідно пункту 3 частини другої статті 16 Закону, застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Разом з цим, статтею 46 Закону №1058-15 встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Як встановлено судом, ОСОБА_19 в серпні 2017 р. нараховано та виплачено пільгову пенсію за минулий період, а саме, за останні три роки і за серпень 2017 року, після його звернення з відповідною заявою, що узгоджується з положеннямисатті 46 Закону № 1058-15 процитованами вище.

Отже, на думку суду, беручи до уваги наведені норми, позивачем правомірно включено до розрахунку витрати на виплату та доставку пільгових песній ОСОБА_19 на суму 6 669, 86 грн.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що за Списком №1 підлягають стягненню витрати в загальній сумі 51 509,06 грн.

Оцінюючи часткове визнання позову відповідачем, суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною четвертою цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову на суму 62 725, 23 грн., не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси, оскільки, дійсно наявність даної заборгованості підтверджується матералами справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги неправомірність нарахування витрат по ОСОБА_14, ОСОБА_15 та відсутність доказів сплати відповідачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсії призначених на пільгових умовах за Списками №1, №2, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме стягнення заборгованості по невідшкодованих фактичних витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за Списком №1, Списком №2 в сумі 67 942,82 грн.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався.

А тому, керуючись положеннями статті 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Вінницький завод "Металіст" ( вул. Ватутіна,17,м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02968711) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, р/р 25607323420103 в ОПЕРВ ПАТ '' Ощадбанк'', МФО 302076, код ЄДРПОУ 37979905 ) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах по Списках № 1, № 2 в сумі 67 942,82 (шісдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 82 копійки).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна