Постанова № 70055720, 03.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2017 р. Справа № 802/1788/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Чернецького Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Господарського суду Вінницької області

про: визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області (далі - відповідач 1, ТУ ДСА України в Вінницькій області), Господарського суду Вінницької області (далі - відповідач 2, Господарський суд Вінницької області) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідачів щодо невиплати ОСОБА_3 вихідної допомоги, у зв'язку із виходом у відставку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити в межах заявлених позовних вимог.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на обґрунтування письмових заперечень (а.с. 33). Так, представник відповідача зазначив про те, що будь-які виплати здійснюються на підставі наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак до територіального управління не надходив наказ голови Господарського суду Вінницької області щодо виплати позивачу вихідної допомоги. Додатково зазначив, що на момент звільнення позивача, функції розпорядника бюджетних коштів здійснював Господарський суд Вінницької області, відтак відсутні підстави для визнання дій територіального управління протиправними.

Відповідач - Господарський суд Вінницької області в судове засідання не з'явився, разом з тим, на адресу суду надійшла заява за вх. №23371 від 01.11.2017 року, про розгляд справи за його відсутності, окремо зазначивши в ній, що відповідно до наказу ДСА України від 14.12.2016 року №265, з 01 січня 2017 року розпорядником бюджетних коштів Господарського суду Вінницької області є Територіальне управління ДСА України в Вінницькій області. Щодо заявлених позовних вимог, відповідач поклався на розсуд суду.

Відповідно до ст. 128 КАС України неявка належним чином повідомленого відповідача не перешкоджає судовому розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 звільнений у відставку з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів".

Наказом в.о. голови Господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 року № 87-к позивача - ОСОБА_3 виключено зі штату суддів Господарського суду Вінницької області 10.10.2016 року. Цим же наказом, наказано виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної додаткової відпустки тривалістю 7 (сім) календарних днів за період роботи 01.02.16 по 10.10.16 та невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 7 (сім) робочих днів - 9 (дев'ять) календарних днів за період роботи з 01.02.16 по 10.10.16 року.

04 жовтня 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся із заявою до Господарського суду Вінницької області про нарахування та виплату вихідної допомоги, у зв'язку з виходом у відставку.

Так, листом Господарського суду Вінницької області від 05.10.2017 року №55, ОСОБА_3 повідомили про те, що відповідно до роз'яснень, наданих ДСА України від 28.10.2016 року №10-7773/16, на суддів, звільнених з посади постановами Верховної Ради України, прийнятими до 30.09.2016 року, не поширюються норми ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII, а відтак, відсутні підстави для виплати вихідної допомоги.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача - Господарського суду Вінницької області, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (в редакції, чинній на момент прийняття постанови Верховної Ради України, якою позивача звільнено з посади судді) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 122 Закону № 2453-VI, питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

ОСОБА_3 звільнений у відставку з посади судді на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів".

Так, 30.09.2016 року набув чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, частина перша статті 143 якого визначає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Як попередньо встановлено судом, наказом в.о. голови Господарського суду Вінницької області від 10.10.2016 року № 87-к позивача - ОСОБА_3 виключено зі штату суддів Господарського суду Вінницької області 10.10.2016 року. Цим же наказом, наказано виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної додаткової відпустки тривалістю 7 (сім) календарних днів за період роботи 01.02.16 по 10.10.16 та невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 7 (сім) робочих днів - 9 (дев'ять) календарних днів за період роботи з 01.02.16 по 10.10.16 року.

Тобто на момент прийняття вказаного наказу діяла норма ч. 1 ст. 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку.

З матеріалів справи слідує, що після прийняття Постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 22.09.2016 року, головою Господарського суду Вінницької області 10.10.2016 року видано наказ № 87-к "Про виключення зі штату суддів Господарського суду Вінницької області ОСОБА_3.".

Тобто, станом на 10.10.2016 року позивач перебував на посаді судді Господарського суду Вінницької області.

А тому, суд вважає, що на ОСОБА_3 поширюється дія норми ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, вищого спеціалізованого суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Статтею 149 цього ж Закону передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Тобто, будь-яка виплата, у тому числі і виплата вихідної допомоги, здійснюється відповідно до наказу голови суду.

В п. 2 ч. 3 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів, окрім Верховного Суду, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України здійснює Державна судова адміністрація.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

А тому, оскільки позивач працював суддею у Господарському судді Вінницької області, саме на Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області покладено обов`язок нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу в зв`язку з відставкою.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Вінницької області, а саме відмову, що оформлена листом № 55 від 05.10.2017 року, щодо відсутності підстав для нарахування вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою судді у відставці ОСОБА_3.

Окремо, суд зауважує, що визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України в Вінницькій області не підлягає задоволенню, оскільки будь-які виплати здійснюються на підставі наказів голови відповідного суду, як керівника бюджетної установи, однак до територіального управління не надходив наказ голови Господарського суду Вінницької області щодо виплати позивачу вихідної допомоги.

Що стосується позовної вимоги в частині визначення розміру вихідної грошової допомоги, на яку набула право позивач, суд зважає на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", від 02.06.2016 року № 1402-VIII, згідно якого позивач набула право на вихідну допомогу, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Згідно довідки про заробітну плату (суддівську винагороду) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Господарським судом Вінницької області, суддівська винагорода ОСОБА_3 за останньою посадою склала 27550 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, шляхом визнання протиправною бездіяльність Господарського суду Вінницької області, а саме відмову, що оформлена листом № 55 від 05.10.2017 року, щодо відсутності підстав для нарахування вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою судді у відставці ОСОБА_3 та шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області на користь ОСОБА_3 82650 грн. вихідної допомоги (27550х3).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Вінницької області, а саме відмову, що оформлена листом № 55 від 05.10.2017 року, щодо відсутності підстав для нарахування вихідної допомоги в розмірі трьох місячних суддівських винагород за останньою посадою судді у відставці ОСОБА_3.

Стягнути з територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на користь ОСОБА_3 (адреса: 21019, АДРЕСА_1, (ідент.код. НОМЕР_1) 82650,00 грн. вихідної допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (адреса: 21019, АДРЕСА_1, (ідент.код. НОМЕР_1) 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Господарського суду Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (адреса: 21019, АДРЕСА_1, (ідент.код. НОМЕР_1) 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна