Рішення № 70055124, 25.09.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/3584/17

2/465/2042/17

РІШЕННЯ

Іменем України

25.09.2017 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді- Мартинишин М.О.

при секретарі- Стасишин А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія», ОСОБА_3

про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди, пені, відсотків річних та інфляційних втрат -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» та ОСОБА_3, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» на його користь страхове відшкодування в розмірі 61 059 грн. 88 коп., 5 870 грн. 12 коп. пені, 657 грн. 44 коп. 3% річних, 3 109 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1 670 грн. витрат пов’язаних із евакуацією автомобіля, а всього 72 366 грн. 62 коп., з ОСОБА_3 20 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та сплачений судовий збір просив покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.10.2016 року, близько 11:40 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Коновальця – Рудницького, що у м. Львові, недотримався правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_1 В результаті даної дорожньо – транспортної пригоди автомобілі зазнали технічних пошкоджень, чим позивачу заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Вина ОСОБА_3 у даній дорожньо – транспортній пригоді стверджується постановою Франківського районного суду м. Львова від 20.12.2016 року якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Позивач зазначає, що станом на день дорожньо – транспортної пригоди цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4730333 у ОСОБА_2 акціонерному товаристві «Українська пожежно – страхова компанія».

У зв’язку із пошкодженням автомобіля НОМЕР_2 позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 61 059 грн. 88 коп., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №138 від 06.11.2016 року.

Після настання страхового випадку, на виконання вимог Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 13.10.2016 року позивачем письмово повідомлено ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» про страхову подію. Оскільки страховиком протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження пошкодженого майна (автомобіля), позивач 28.10.2016 року, звернувся до експерта – автотоварознавця з метою визначення розміру відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2.

09.11.2016 року позивачем було подано до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» висновок експертного автотоварознавчого дослідження №138 складений 06.11.2016 року, а 10.11.2016 року, ОСОБА_1 надав страховику належним чином засвідчену копію постанови Франківського районного суду м. Львова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

09.02.2017 року ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія»відмовили позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з підстав невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Не погодившись із рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування позивач звернувся до суду мотивуючи свої доводи тим, що в повній мірі дотримався покладених законодавством на нього обов’язків, зокрема вчасно повідомив ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія»про настання страхового випадку та надавпакет необхідних документів і можливість оглянути пошкоджений автомобіль НОМЕР_2, у зв’язку із чим вважає незаконною та безпідставною відмову у виплаті страхового відшкодування, покликаючись, зокрема, на положення Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Окрім наведеного, зазначає, що підлягають до стягнення витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, у сумі 1 670 грн. в силу вимог ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також 5 870 грн. 12 коп. пені, 657 грн. 44 коп. 3% річних та 3 109 грн. 18 коп. інфляційних втрат, на підставі підпункту 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач обґрунтовує заподіяну йому моральну шкоду пошкодженням майна та вимушеними змінами у його житті, які відбулися у зв’язку із пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля НОМЕР_3, покликаючись на положення ст. 23 Цивільного кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», визначаючи розмір моральної шкоди, який просить стягнути з винуватця даної дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_3 у сумі 20 000 грн.

Позивач в судовому засідання позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, додатково пояснив, що одразу після оформлення працівниками поліції дорожньо – транспортної пригоди поїхав до представництва у м. Львові ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» (Західна дирекція), що знаходилась по вул. Липинського, 50в, де заповнив письмове повідомлення про подію та надав копії посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та страхового полісу. У графі «Місцезнаходження пошкодженого ТЗ/майна, де його можна оглянути» не зазначив жодної інформації у зв’язку із тим, що пошкоджений автомобіль НОМЕР_3, знаходився на місці дорожньо – транспортної пригоди у м. Львовіі в цей момент він ще не знав куди буде евакуйований для зберігання. Позивач вказав, що у повідомленні зазначив номер свого мобільного телефону і домовився в усній формі з представником ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія», що перед скеруванням представника для огляду пошкодженого автомобіля йому зателефонують. В подальшому наступного дня він сам телефонував в страхову компанію і повідомив, що автомобіль транспортував за допомогою евакуатора у м. Стрий Львівської області на СТО що знаходиться по вул. Дрогобицька, 62а. Оскільки упродовж тривалого періоду часу представника ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» не було, позивач прийняв рішення про необхідність залучення незалежного експерта повідомивши завчасно про проведення огляду страховика телеграмою. 02.11.2016 року на огляд пошкодженого автомобіля у визначений час ніхто з представників страховика не з’явився. Позивач наголосив, що жодних листів з вимогою про представлення автомобіля для огляду поштовою кореспонденцією не отримував, про що надав довідку Центру поштового зв’язку №4 Львівської дирекції №08-715 від 22.06.2017 року. Просив позов задоволити.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви та спростування на письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія». Просив позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія», в судове засідання 25.09.2017 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак направив письмові пояснення щодо показів свідків, в якому просив у позові відмовити повністю, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Крім цього, представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» в минулих судових засіданнях позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та з підстав, які зазначені в письмовому запереченні, а саме те, що у правовідносинах які виникли внаслідок даної дорожньо – транспортної пригоди між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством «Українська пожежно – страхова компанія» слід застосовувати норми Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зазначив, що позивач у письмовому повідомленні про страховий випадок у графі «Місцезнаходження пошкодженого ТЗ/майна, де його можна оглянути» не зазначив жодної інформації у зв’язку із чим страховик був позбавлений можливості скерувати свого уповноваженого представника для огляду пошкодженого автомобіля НОМЕР_3. При цьому покликається на положення підпункту 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» трактуючи, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). На письмові звернення з приводу місцезнаходження пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1 не відповідав, а 09.11.2017 року надіслав заяву про виплату страхового відшкодування. На підставі підпункту 37.1.3. ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик стверджує, що прийняв законне рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у зв’язку із невиконанням ОСОБА_1 своїх обов'язків, що призвело до неможливості страховика встановити розмір заподіяної шкоди. Крім цього, відповідач у запереченнях зазначає про безпідставність стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначених штрафних санкцій не передбачає. Просив у позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.10,60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост.11 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що позивачеві згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ №446496, на праві власності належить автомобіль НОМЕР_3.

13.10.2016 року, близько 11:40 год. ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 на перехресті вул. Коновальця – Рудницького, що у м. Львові, недотримався правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, яким керував позивач ОСОБА_1, завдавши останньому технічних пошкоджень.

20.12.2016 року постановою Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ч. 4 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Станом на день дорожньо – транспортної пригоди цивільно – правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/4730333 у ОСОБА_2 акціонерному товаристві «Українська пожежно – страхова компанія».

13.10.2016 року, позивач письмово повідомив ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» про страхову подію, заповнивши встановлений страховиком бланк повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду (ОСЦПВВНТЗ), який зареєстрований у журналі реєстрації за №1373.

28.10.2016 року позивач самостійно звернувся до експерта замовивши проведення автотоварознавчого дослідження пошкодженого під час дорожньо – транспортної пригоди автомобіля НОМЕР_2, оскільки страховиком спеціаліста, у визначений законом строк, скеровано не було.

09.11.2016 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 акціонерному товариству «Українська пожежно – страхова компанія» висновок експертного автотоварознавчого дослідження №138 від 06.11.2016 року у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу, автомобіля НОМЕР_2, після його пошкодження у дорожньо – транспортній пригоді 13.10.2016 року, з урахуванням особливостей його стану та пошкоджень, які виявлені на момент огляду 02.11.2016 року, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ становить 61 059 грн. 88 коп.

10.11.2016 року, позивач надав страховику копію постанову Франківського районного суду м. Львова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Розглянувши подану позивачем заяву про виплату страхового відшкодування та документи необхідні для прийняття такого рішення, ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» листом за вих. №459/18 від 09.02.2017 року відмовили у виплаті страхового відшкодування,покликаючись на підпункт 37.1.3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного цивільного спору по суті, суд приходить до висновку, що відмова у виплаті страхового відшкодування не відповідає нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» безпідставно та незаконно прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Стаття 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає мету здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності , якою є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Отже, основним принципом та метою страхування цивільно-правової відповідальності є можливість належним чином забезпечити відшкодування заподіяної шкоди потерпілому,захистивши при цьому майнові інтереси страхувальника.

Згідно положень ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо – транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 28 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачає, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно підпункту 33.3. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник, а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до підпункту 34.1. ст. 34Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Підпунктом 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначається, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до підпункту 34.3. ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Частина 1 ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Статтею 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачений порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування страховиком та порядок його виплати.

Суд не приймає до уваги запереченнях представника відповідача, який покликається на те, що позивач у письмовому повідомленні про страховий випадок у графі «Місцезнаходження пошкодженого ТЗ/майна, де його можна оглянути» не зазначив інформації про місце знаходження, у зв’язку із чим страховик був позбавлений можливості скерувати уповноваженого представника для огляду пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, оскільки на час написання письмового повідомлення автомобіль знаходився на місці пригоди і позивачу невідомо було адресу де буде зберігатися пошкоджений автомобіль. Однак, у повідомленні про страховий випадок позивач зазначив контактний номер свого мобільного телефону за яким представники страхової компанії мали можливість контактувати для організації проведення огляду пошкодженого автомобіля, зокрема щодо його місця знаходження. Суд критично оцінює подані до заперечень копії листів від 17.10.1016 року за вих.№344 та від 17.11.2016 року за вих.№380 скеровані на адресу позивача з вимогою представити для огляду автомобіль НОМЕР_3 в пошкодженому після дорожньо – транспортної пригоди стані, з огляду на подану в судовому засіданні представником позивача довідку Центру поштового зв’язку №4 Львівської дирекції №08-715 від 22.06.2017 року (поштове відділення за місцем проживання позивача) про відсутність надходження будь якої рекомендованої кореспонденції за цей період. Також, представником страховика не подано будь-які докази що підтверджують відправлення на адресу позивача вищезазначених листів.

Таким чином, відмова у виплаті страхового відшкодування з підстав передбачених підпунктом 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (обов'язок зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів)), не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить принципам і меті інституту обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності, якими є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України та захисту майнових інтересів страхувальників.

Окрім цього, позивач у відповідності до підпункту 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звільняється від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 перед проведенням огляду пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, завчасно, телеграмою повідомив ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» про проведення огляду вказавши час, дату та місце такого, проте страховик уповноваженого представника на місце огляду не скерував.

Суд звертає увагу на положення ст. 34 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який зобов'язує страховика протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Своїх обов’язків визначеним Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач ОСОБА_4 акціонерне товариство «Українська пожежно – страхова компанія» не виконав, маючи реальну можливість забезпечити проведення огляду з участю уповноваженого представника (працівника, аварійного комісара або експерта), такою можливістю не скористався а своїми діями (бездіяльністю) формально відмовив у виплаті страхового відшкодування, що не відповідає вимогам закону і принципам врегулювання страхових випадків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, пояснила, що вона працює на посаді спеціаліста з врегулювання збитків ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» пояснила, що ОСОБА_1 в день дорожньо – транспортної пригоди був в офісі Львівської дирекції у зв’язку із пошкодженням його автомобіля під час ДТП, залишивши автомобіль на місці, оскільки на цей момент, ще не визначився куди буде його транспортувати. Свідок в телефонному режимі звернулася із проханням проведення огляду пошкодженого автомобіля до їхнього партнер ОСОБА_6. Згодом на адресу страхової компанії надійшов лист з якого стало відомо, що позивач з власної ініціативи замовив проведення огляду спеціалістом. Крім цього, на запитання учасників процесу свідок повідомила, що жодних листів на адресу ОСОБА_1 про забезпечення пошкодженого автомобіля для огляду не готувала та відповідно не скеровувала. На огляд який замовив позивач 02.11.2016 року в м. Стрий мав би їхати керівник ОСОБА_8. В м. Стрий Львівської області представником ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» є ОСОБА_9. Приймати рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування Львівська дирекція не уповноважена, тому в подальшому усі документи скеровувалися до головного офісу в м. Київ. Усю кореспонденцію клієнтам відправляємо виключно рекомендованими листами. Оскільки по справі за заявою ОСОБА_1 були проблеми щодо огляду транспортного засобу, свідок би пам’ятала про скерування на його адресу будь яких листів, однак вона такі не готувала і не відправляла.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснив, що він працює на посаді директора ТОВ «ОСОБА_10 Сервіс», яке надає послуги зокрема ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія». Якогось дня йому зателефонував представник ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» з проханням допомогти забезпечити евакуатор та оглянути пошкоджений транспортний засіб «Ауді» надавши контактний телефон ОСОБА_1 Зателефонувавши за наданим телефоном стало зрозуміло, що ОСОБА_1 уже забезпечений евакуатором та транспортує автомобіль. Свідок запропонував привезти пошкоджений автомобіль на вул. Підстригача, однак позивач автомобіль не доставив, а по телефону повідомив, що везе автомобіль в м. Стрий. Будь-яких письмових звернень від ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» про проведення огляду не надходило. ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» не уповноважувала свідка про проведення огляду пошкодженого автомобіля в подальшому.

Однак з пояснення позивача ОСОБА_1 в судому засіданні підтверджується, що після ДТП він на місці зателефонував до Західної філії ПрАТ «Українська пожежно – страхова компанія» та повідомив про дану пригоду та просив прибути представника Страхувальника на місце ДТП, однак йому запропонували прибути до офісу компаній на вул. Липинського у м.Львові, що він одразу і зробив. Пропозицію забезпечити евакуатор для транспортування пошкодженого автомобіля отримав від ОСОБА_6 в телефонному режимі знаходячись уже по дорозі в м. Стрий.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення страхового відшкодування в сумі 61059,88 грн. ґрунтуються на приписах Закону та є такими що підлягають до задоволення.

Крім цього, підлягає і до стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» пеня розрахована у відповідності до вимог підпункту 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за заявлений період з 09.02. 2017 року по 15.03.2017 року у сумі 5 870,12 грн..

Згідно підпункту 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, тобто: за період з 09.02.2017 року по 15.03.2017 року за 509 днів або: 66922 грн. * 0,01% *509=3406,32 грн.

Згідно ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Однак не підлягають до задоволення заявлені позивачем 657 грн. 44 коп. 3% річних та 3 109 грн. 18 коп. інфляційних втрат за період з 09.02. 2017 року по 15.03.2017 року, у зв’язку із тим, що положення ст. 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань.

Підставними та обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» 1670 грн. витрат пов’язаних із евакуацією автомобіля, оскільки такі витрати підтверджуються документально та регламентовані ст.ст. 28,29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд приходить до переконання, що стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 20000 грн. моральної шкоди, підлягає до часткового задоволення.

Стаття 23 Цивільного кодексу України передбачає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, зокрема, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частина 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зав’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом встановлено, що внаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_3, який належить позивачу на праві приватної власності відбулися негативні явища, які спричинили виникнення моральної шкоди та виразилися у тому, що позивач деякий час не мав можливості задовольнити свої культурно – побутові та робочі потреби у зв’язку із відсутністю у користуванні транспортного засобу який змушений був ремонтувати, відбулося порушення нормальних життєвих зав’язків через неможливість продовження активного громадського життя.

З огляду на викладене суд приходить до переконання що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищенаведену норму з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» на користь позивача підлягають до стягнення 686 грн. судових витрат, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача слід стягнути 96 грн. судових витрат.

Згідно із ст.4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищезазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності задоволити позов частково, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 61059,88 грн., 5870,12 грн. пені, 1670 грн. витрат пов’язаних із евакуацією автомобіля та 686 грн. судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 96 грн. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 27, 31, 57, 60, 88, 169, 209, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 23, 992, 1167, 1192 Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,-

вирішив:

позов частково задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Українська пожежно – страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 61059,88 грн., 5870,12 грн. пені, 1670 грн. витрат пов’язаних із евакуацією автомобіля та 686 грн. судових витрат, а всього разом, а всього разом 69286 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 96 грн. судових витрат, а всього разом 3096 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мартинишин М.О.