Постанова № 70054272, 24.10.2017, Волочиський районний суд Хмельницької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Волочиську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію,

встановив:

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, в якому просив визнати неправомірною відмову управління Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у призначенні пенсії у зв'язку з інвалідністю 2 групи у відповідності до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити йому пенсію згідно ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності та наявності більше 10 років стажу роботи в органах прокуратури з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Хмельницької області від 11.09.2017 року № 18-398вих-17, починаючи з дня звернення, тобто з 12.09.2017 року.

В судове засідання позивач не з'явився, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, в письмовому запереченні проти позову просить суд відмовити в позові. В обгрунтування заперечень посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VII, згідно якого з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". А тому, з 01 червня 2015 року не здійснюються ні призначення, ні перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, в тому числі Закону України "Про прокуратуру", оскільки скасовано норми, які регулювали питання пенсійного забезпечення осіб, на яких поширюється дія цього закону.

Дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII та втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII.

За змістом ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції 14.10.2014 року інвалідам ІІ групи пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Частиною 9 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Згідно ч. 11 ст. 86 вищевказаного Закону прокурорам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їхнім вибором.

В силу ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Судом встановлено, та сторонами не заперечувалося, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Віньковецькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Хмельницької області та з 07.05.2015 року отримує пенсію по інвалідності.

12 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити йому пенсію відповідно до ч. 9 ст.86 Закону України «Про прокуратуру»,, а саме перевести його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач листом № 3468/02 від 18.09.2017 року відмовив позивачу у переході з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", оскільки відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VII, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Однак, відповідачем безпідставно не прийнято до уваги наступне.

Так, з записів дослідженої в судовому засіданні трудової книжки, виданої на ім'я ОСОБА_1, серії НОМЕР_1 встановлено, що останній з серпня 1994 року по червень 1999 року навчався в Хмельницькому інституті регіонального управління та права, а починаючи з 01.11.1999 року по день звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" він працює в органах прокуратури, тобто його стаж роботи на прокурорських посадах становить більше 10 років.

Крім того, відповідно до довідки до Акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0384241 від 26.03.2015 року позивачу ОСОБА_1 встановлено інвалідність II групи загального захворювання.

Вимогами п. 5 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, який набрав чинності та вступив в дію з 15 липня 2015 року визначено, що гарантії незалежності прокурорів забезпечуються належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням.

Водночас, ч. 5 цієї статті передбачено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджанні виконанню службових обов'язків або прийняття ним незаконного рішення.

Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, в т.ч. в прокуратурі (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба (зокрема) у правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, зміст та обсяг досягнутих працівником прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Також, згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII, п. 5 Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 1789-XII.

На час прийняття зазначеного Закону № 213-УІІІ від 02 березня 2015 року, а також з 01 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Відтак, правовідносини щодо призначення пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на таке пенсійне забезпечення.

Водночас, будь-які зміни до ст. 86 вказаного Закону № 1697-VІI щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені.

Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який вступив в дію з 15 липня 2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ втратив чинність з 15 липня 2015 року у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Отже, посилання відповідача на те, що на час звернення позивача із заявою про переведення призначеної йому пенсії з одного виду на інший та її призначення, підлягає застосуванню Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213, який прийнятий в часі пізніше ніж Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, є безпідставним.

З урахуванням викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з інвалідністю 2 групи у відповідності до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» є протиправною, а тому його права підлягають захисту, а позов задоволенню.

Керуючись ст. ст. 71, 160 -163 КАС України, ст.ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 16, 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІІ, ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову управління Віньковецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з інвалідністю 2 групи у відповідності до ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Віньковецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності та наявності більше 10 років стажу роботи в органах прокуратури з урахуванням довідки про складові заробітної плати прокуратури Хмельницької області від 11.09.2017 року № 18-398вих-17, починаючи з 12 вересня 2017 року.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. У разі проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: