Постанова № 7005335, 10.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2009 № 37/756

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рєпіної Л.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.10.2009

у справі № 37/756 (суддя

за позовом ОСОБА_1

до ТОВ "Гермес-Логістик"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про відшкодування вартості акцій.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.10.2009 порушено провадження у справі № 37/756 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Гермес-Логістик” про відшкодування вартості акцій.

Разом, позивачем заявлено клопотання про вжиття запобіжних заходів забезпечення позову, яке 23.10.2009 ухвалою господарського суду м. Києва задоволено частково: накладений арешт на все рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес-Логістик” (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 11/2, код ЄДРПОУ 01565023); заборонено Комунальному підприємству “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна”(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-в, код ЄДРПОУ 03359836) вносити записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно у звязку з виникненням та переходом права власності на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю “Гермес-Логістик” (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 11/2, код ЄДРПОУ 01565023).

У задоволенні вжиття таких запобіжних заходів як: заборона ТОВ „Гермес-Логістик” вчиняти правочини(підписувати накладні, договори, інші документи), що спрямовані на відчуження права власності або права користування майном, що належить відповідачеві, передачу майна у заставу третім особам, або вчиняти дії спрямовані на виникнення у ТОВ „Гермес-Логістик” заборгованості перед третіми особами; заборонити Державному реєстратору Шевченківської районної державної адміністрації проводити державну реєстрацію будь-яких змін до Статутних документів „ТОВ „Гермес-Логістик”; заборонити КП БТІ вносити записи до Реєстру прав власності на нерухому майно в звязку з виникненням та переходом права власності на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, спрямовані на підготовку та забезпечення вчинення правочинів, повязаних з виникненням та переходом права власності на майно ТОВ „Гермес-Логістик” відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати в тієї частині, якою відмовлено про вжиття запобіжних заходів. Апеляційна скарга мотивована тим, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

В свою чергу, відповідач, не погоджуючись з ухвалою господарського суду також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що накладаючи арешт на майно товариства, суд не перевірив достовірність та економічну обґрунтованість позовних вимог.

Представником позивача, заявлено клопотання про відкладення розгляду у справі, посилаючись на те, що представником відповідача у попередньому судовому засіданні надані документи, з якими необхідно ознайомитися.

Клопотання про відкладення розгляду для ознайомлення з матеріалами справи не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні 03.12.2009, представником відповідача, в обґрунтування апеляційної скарги про скасування запобіжних заходів, та з метою спростування апеляційних вимог позивача, наданий звіт про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої акції товариства. Представник позивача, що був присутнім у судовому засіданні, заявлено клопотання про відкладення розгляду. Також, представник заперечував проти доручення до матеріалів справи звіту про оцінку вартості акції.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З 03.12.09 позивач або його представник не зявили бажання щодо ознайомлення з матеріалами справи, натомість заявили відвід колегії суддів.

09.12.2009 представником позивача, через канцелярію суду, надано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, але на ознайомлення зі справою не зявився.

Перед початком судового розгляду, 10.12.2009 (о 9:20- відмітка канцелярії) представником позивача знов заявлено клопотання про відкладення розгляду, але на запрошення ознайомитися зі справою, представник позивача не зявився.

Дані дії представника позивача свідчать про зловживання наданими правами.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, отже, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагається до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення та запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”.

Колегія суддів зазначає, що задовольняючи клопотання позивача про забезпечення позову, господарський суд не обґрунтував, яким чином невжиття цих заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому; не надав належної оцінки тому факту, що зазначені заходи до забезпечення позову за своїм змістом неадекватні заявленим позовним вимогам.

З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем заявлений позов про зобовязання відповідача відшкодувати вартість 3045 шт. простих іменних акцій в розмірі 2500000грн., але господарський суд, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, не зясував, що ринкова вартість акцій визначена самостійно позивачем, тоді як з наданого апеляційному суду, для огляду, звіту ПП „Бюро Маркуса” про незалежну оцінку ринкової вартості однієї простої акції, вартість акції становить 1 (одна) грн.. Тобто, вжиття запобіжних заходів забезпечення позову, судом не є співрозмірними до заявленого позову.

В той же час, як вбачається з матеріалів даної справи, позивачу, згідно з випискою з реєстру власників іменних цінних паперів належать прості іменні акції загальною номінальною вартістю 761,25 грн., що становить 0,8110% Статутного фонду товариства. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували вартість цих акцій у розмірі 2500000 грн. позивачем не надано.

Між тим, задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції наклав арешт на все нерухоме майно відповідача, проігнорувавши принцип співмірності між заявленою вимогою і вартістю всього майна ТОВ „Гермес-Логістик”

Через це, колегія суддів апеляційного господарського суду, також вважає необґрунтованим і безпідставним встановлення КП „Київське БТІ” заборони вносити записи до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням та переходом права власності на нерухоме майно ТОВ „Гермес-Логістик”.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач вказує про необхідність вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона державному реєстратору Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві проводити державну реєстрацію будь-яких змін до статутних документів .

Відповідно п.5.7.3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” від 28.12.2007 р. № 04-5/14 при вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Згідно зі ст.41 Закону України „Про господарські товариства” внесення змін до статутних документів віднесено до компетенції загальних зборів учасників товариства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 не є учасником ТОВ „Гермес-Логістик”, а тому вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення заборони державному реєстратору Шевченківської районної державної адміністрації в м. Києві проводити державну реєстрацію будь-яких змін до статутних документів ТОВ „Гермес-Логістик” буде порушувати права та охоронювані законом інтереси засновників товариства, які не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду протиричить приписам процесуального закону щодо застосування заходів забезпечення позову оскільки вирішує питання не повязані з розглядом справи і виконанням можливого рішення за результатами її розгляду, а отже, підлягає скасуванню, а справа направленню до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ТОВ „Гермес-Логістик” задовольнити, ухвалу господарського суду м. Києва № 37/756 від 23.10.2009 скасувати.

3.Матеріали справи передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді

10.12.09 (відправлено)