Рішення № 70052562, 26.10.2017, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/219/17

Номер провадження 2/438/243/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2017 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Слиша А.Т.

при секретарі Валькович Г.К.

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_6, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської областіпро зобов’язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_6, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про зобов’язання до вчинення дій, зокрема скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, який зареєстровано в єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна, зобов’язати рішення суду та стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 липня 2012 року позивачем, її покійним чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_8, був укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу ОСОБА_3, який зареєстрований в реєстрі за №742. Відповідно до п.17 спадкового договору приватним нотаріусом ОСОБА_3 була накладено обтяження (заборона відчуження) нерухомого майна, а саме належної позивачу квартири АДРЕСА_2.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року спадковий договір від 12 липня 2012 року укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львіської області ОСОБА_3 за реєстровим № 742 розірвано. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року залишено без змін.

26 грудня 2016 року позивач звернулась до відповідача приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 із заявою про виконання вищезгаданого рішення суду, додавши відповідні оригінали рішень суду від 21 червня 2016 року та ухвали суду від 16 грудня 2016 року. Проте, відповідач відмовилась виконувати рішення суду зіславшись на те, що суд не скерував відповідачу рішення суду та в рішенні відсутнє зобов’язання саме для відповідача. Крім цього, відповідач скерував позивача до державного реєстратора Бориславської міської ради, яка зі слів останньої повинна була зняти заборону.

На даний час на належне майно позивача, а саме квартиру АДРЕСА_2 безпідставно, на думку позивача, накладено арешт, чим порушено майнові права останньої щодо розпорядження власністю, також не може прийняти спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_7.

Незаконними діями відповідачів заподіяна моральна шкода, яка полягає у бездіяльності приватного нотаріуса, державного реєстратора Бориславської міської ради, міністерства юстиції України та ДВС м.Борислава внаслідок чого позивач отримувала постійні стреси, знервувалась, стан її здоровя погіршувався і потребував стаціонарного лікування. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10 000 гривень і просить стягнути на користь позивача.

Позивач ОСОБА_5 у судовому засіданні, яке відбулось 26 жовтня 2017 року не з’явилася, у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю просить їх задоволити.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, надавши суду пояснення аналогічні позовній заяві. Просять позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги заперечила, просить відмовити у їх задоволенні. Пояснила, що рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року, яке набрало законної сили, будь-яких зобов’язань щодо вчинення дії на відповідача – приватного нотаріуса ОСОБА_3 не було покладено. 02 лютого 2017 року було саме відповідачем припинено обтяження квартиру АДРЕСА_2 на підставі звернення позивача ОСОБА_5 від 31 січня 2017 року, і позивач ОСОБА_5 одержала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02 лютого 2017 року.

26 грудня 2016 року відповідач не відмовляла позивачу ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії, відповідачем було лише рекомендовано позивачу подати необхідні документи; позивач звернулась до нотаріуса без паспорта та не надала свідоцтва про смерть чоловіка.

Представник третьої особи відділу державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник міністерства юстиції України та третя особа державний реєстратор Бориславської міської ради ОСОБА_6 в судове засідання повторно не з’явились.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників третіх та дослідив осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 являється співвласником квартири АДРЕСА_2.

12 липня 2012 року позивачем ОСОБА_5, її покійним чоловіком ОСОБА_7, з однієї сторони та ОСОБА_8, з іншої, був укладений спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу ОСОБА_3, який зареєстрований в реєстрі за №742.

На підставі вищезгаданого спадкового договору приватним нотаріусом ОСОБА_3 була накладено обтяження нерухомого майна, вид обтяження заборона на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3, особи, майно/права яких обтяжуються (власники) ОСОБА_7 та ОСОБА_5; обтяжував ОСОБА_9. Номер запису про обтяження 18817928.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року спадковий договір від 12 липня 2012 року укладений між ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3 за реєстровим № 742 розірвано. Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року рішення Бориславського міського суду Львівської області від 21 червня 2016 року залишено без змін.

Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року N31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

З 01 січня 2013 року відповідно ст.ст. 8,16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, ншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 74 Закону України Про нотаріат, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74,75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, згідно з п.78 зазначеного Порядку, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

Судом встановлено, що державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_3, Бориславський міський нотаріальний округ Львівської області на підставі внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33672828 від 02.02.2017 09:31:17 обтяження було припинено на об’єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_4 на підставі заяви з реєстраційним номером :20772718, дата і час реєстрації заяви: 31.01.2017 заявник ОСОБА_5, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 79405654, дата, час формування 02.02.2017 09:42:12

Таким чином, приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, як реєстратор, зняла за заявою позивачки ОСОБА_5 заборони на відчуження об’єкту нерухомого майна 02 лютого 2017 року, заздалегідь до звернення останньої за захистом свого права до суду, а саме до 02 березня 2017 року (згідно штемпеля суду).

Згідно ст. 3 ЦПК України захисту в судовому порядку підлягає порушене, невизнане або оспорюване право особи. Оскільки майнові права ОСОБА_5 були поновлені ще до звернення останньої до суду, підстави для винесення рішення про поновлення прав позивача на час ухвалення рішення судом відпали. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_6, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської області про зобов’язання до вчинення дій, зокрема скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 слід відмовити через відсутність спору між сторонами за даним спором.

Оскільки підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачає, відтак і немає підстав для стягнення в користь позивача моральної шкоди.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності органу державної влади (службової особи), так і докази спричинення йому моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами.

Статтею 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Проте позивач не надав належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст.58,59 ЦПК України на підтвердження висновку, що їй заподіяно моральну шкоду, вона понесла моральні страждання та не довів наявність такої шкоди, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вину останнього в її заподіянні.

На підставі наведеного суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач за подання даного позову був звільнений від сплати судового збору та такий позов залишено без задоволення, то суд не вирішує питання розподілу судових витрат в порядкуст.88 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу Львівської області ОСОБА_3, міністерства юстиції України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору державного реєстратора Бориславської міської ради ОСОБА_6, відділ державної виконавчої служби Бориславського міського управління юстиції Львівської областіпро зобов’язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

Головуючий суддя А.Т. Слиш